У Першу світову війну Болгарія вступила на боці австро-німецького блоку в жовтні 1917 р. і вже на 1918 р. майже повністю виснажила людські й матеріальні ресурси. Внаслідок означених причин і супутніх їм економічній кризі, корупції, зловживання владою в Болгарії виникає внутрішньополітична криза. На фронті – воєнні поразки і масове дезертирство. Через поєднання внутрішньо- і зовнішньополітичних факторів Болгарія першою з країн Четверного союзу вийшла з війни.
Цар Фердинанд відрікся від престолу на користь свого сина, який був проголошений царем під іменем Борис III. Сформований коаліційний уряд Тодорова почав здійснювати демократичні перетворення. В країні все більше поширювався вплив лівих партій, здебільшого селянської партії Болгарський землеробський народний союз (БЗНС)
