Михайло Грушевський був многогранною людиною: український історик,громадський та політичний діяч; Голова Центральної Ради УНР (1917-1918); академік ВУАН (1923) та АН СРСР (1929) – вчений світового рівня. Від часу повернення до УРСР (1924) і до смерті перебував під наглядом ҐПУ.
Член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця;
Дійсний член Чеської АН (1914);
почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917);
багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897-1913);
завідувач кафедри історії Львівського університету (1894-1914);
автор понад 2000 наукових праць.
Погляди: політичні ідеали - Відродження Української держави
Державні права Українському народу
Державність – запорука вільного розвитку народу
Державність побудована на демократичних підвалинах
МАЙБУТНЯ ДОЛЯ УКРАЇНИ - Від
національно-територіальної автономії України в Російській федеративній республіці
До
державної незалежності
В будущині:
Україна ввійде в склад федерації Європейської
НАЦ.ПИТАННЯ - Вільний, великий український народ
Будує свою долю в нових умовах свободи
Україна не тільки для українців , а для всіх хто живе на Україні
ЮНІ РОКИ. Народивсяу 1866 року. Перші роки життяМихайла минули в будинкуколишньогомонастиря. ОхрещенийГрушевськийбувправославним священником.
Здобував домашню освіту, а згодом – почав відвідувати Тифліськугімназію. У той час, Грушевський захоплюється творами Костомарова, Куліша, Максимовича. Перші свої оповідання «Бех-аль-Джугур» та «Бідна дівчина» Михайло теж пише в гімназії, публікуючи їх за підтримки Нечуя-Левицького. Продовжує навчання в Київському університеті. Але Грушевський згадує його із розчаруванням, бо будь-яке вільнодумство студентів придушувалось російською владою і втомлені від гніту викладачі уникали позаурочної співпраці зі студентами. Михайло Грушевськийпродовживнавчатися в університетіСвятого Володимира. Вженаприкінцінавчання, діячдолучаєтьсядо українськогоруху та входить до складу київської «Громади»
ВИКЛАДАЦЬКА ТА НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ü1894 – рік, коли Михайло переїжджає з Києва до Львова, та починаєвикладати на кафедрівсесвітньоїісторії.
ü1892 рік – початок співпраці з Науковимтовариствомім. Тараса Шевченка (НТШ)
ü1893-1913 – створення і очоленняАрхеологічної комісії Науковоготовариства
ü1897 – Грушевськийочолює НТШ. СамепідкерівництвомМихайла, товариствоперетворюється в академічнуустановуєвропейського рівня.
ü1897-1898 – робота над фундаментальною працею «Історія Руси-України».
ü1904 – відкриттявласним коштом вчительськоїсемінарії в містіКоломия.
ЕМІГРАЦІЯ,Після завершення діяльності на посаді голови УЦР, Михайло виїжджає у 1919р. до Чехословаччини; живе у Празі, у Відні як представник закордонної делегації УПСР. Розгорнув широку наукову діяльність. В еміграції Грушевський проводив роботу над проектом — “Історією української літератури”. Коли повернувся до Києва на Україні був як визнаний лідер в історичній науці: - 1924 - обирається академіком ВУАН; очолює ряд комісій, працює багато і плідно.
Цькування і арешт Лабети сталінщини не обминули і М.С. Грушевського: навколо нього виникла атмосфера недовіри й ворожнечі; утворилася опозиція із числа політичних діячів та вчених, яка розгорнула проти нього цькування. Березень 1931 - змушений був залишити Київ і переїхати до Москви, де його заарештували, але через деякий час звільнили. 23 березня 1931 р. московські чекісти заарештували М.С. Грушевського як «керівника Українського націоналістичного центру». Проте, справу закрили у 1933.
ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ. Смерть М.С.Грушевського 25 листопада 1934 р. - помер при нез'ясованих обставинах під час нескладної операції у Кисловодську, де перебував на лікуванні, а саме: несподівано захорів на карбункул.
Ушанування пам’яті Пам’яник М.Грушевському у Києві. Споруджені також у містах Луцьку, Барі, Червонограді, Львові.
Меморіальна дошка відкрита в Полтаві; відкриті також у Відні, Празі, Варшаві, Холмі, Тбілісі, Казані, Москві.
Портрет М.Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на пам’ятних монетах 1991 та 2006 рр.




















