і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

«Без рушників немає України, як без любові і життя нема…»

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Народознавча хвилинка

«Без рушників немає України,

як без любові і життя нема…»

Мета: познайомити дітей з українським рушником як домашнім оберегом, звернути

увагу на візерунки та орнаменти, якими вишивали рушники, з’ясувати, яке

значення мав рушник у житті українців; розвивати артистичні здібності

учнів, навички діалогічного та монологічного мовлення; виховати інтерес до

вивчення історії, традицій, звичаїв українського народу.

Обладнання: рушники, плакат з визначенням слова «рушник», ПК, аудіо запис «Пісні

про рушник» П. Майбороди та А. Малишка, картики з написом

«утиральник», «утирач», «стирач».

ХІД НАРОДОЗНАВЧОЇ ХВИЛИНКИ

Рушник – довгастий шматок тканини

(бавовняної, лляної, полотняної тощо) для

витирання обличчя, тіла, посуду, стирання

столу, лави, ослона(побутовий); шматок

декоративної тканини з вишиваним або тканим

орнаментом; традиційно використовується для

оздоблення житла (декоративний), в

українських народних обрядах (обрядовий).

Новий тлумачний словник української мови

Д і й о в і о с о б и

Х л о п е ц ь і д і в ч и н а, в е д у ч і с в я т а

У ч н і

В и ш и в а л ь н и ц і

Звучить музика («Пісня про рушник» на слова А. Малишка).

Зявляються в е д у ч і в українських костюмах. Д і в ч и н а тримає в руках вишитий рушник.

Д і в ч и н а . Рушник можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не уявляємо ми України.

Х л о п е ц ь. Хто з вас не бачив рушника? Мабуть, нема таких. Хоч раз, а все-таки десь його зустрічали. Розкажіть, де і які рушники ви бачили?

Розповіді дітей про рушники.

До в е д у ч и х приєднується лекторська група, спочатку два х л о п ц і , потім д і в ч а т а – в и ш и в а л ь н и ц і з рушниками.

П е р ш и й у ч е н ь. Рушник, утиральник, утирач, стирач (слова записані на картках, які прикріплені на дошці) – так в різних місцевостях його називали. Ознакою охайності і працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник напохваті.

Д р у г и й у ч е н ь.

Тримай хаточку, як у віночку,

І рушничок на кілочку;

Тримай відерця всі чистенькі,

І водиці повнесенькі.

Так навчає мати дочку в народній пісні.

П е р ш и й у ч е н ь. По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. На рушнику підносять хліб і сіль гостям.

Х л о п е ц ь і д і в ч и н а (разом). То ж дозвольте шанувати вас, дорогі гості, цим хлібом і сіллю – знаком поваги до старшого покоління.

Діти підносять хліб-сіль присутнім б а т ь к а м , у ч и т е л я м.

Д р у г и й у ч е н ь. Використовували рушник при будівництві житла. Після закінчення жнив господар зустрічав женців хлібом і сіллю на рушникові. З рушником пов’язані найважливіші події в житті кожного українця чи українки.

П е р ш и й у ч е н ь. На вишиті рушники приймала повитуха немовля. Причому, для дівчаток був один візерунок, а для хлопців – інший. Коли людина помирала, то домовину опускали теж на рушниках, а потім вішали їх на хрест.

Д р у г и й у ч е н ь. На щастя-долю давала мати рушник, коли син вирушав у дорогу, як оберіг від лиха. Цей звичай існує до наших днів. Про це співається в пісні А. Малишка та П. Майбороди.

Виконується «Пісня про рушник», зявляються д і в ч а т а – в и ш и в а л ь н и ц і з рушниками, після закінчення пісні сідають півколом, емітують вишивання.

П е р ш а в и ш и в а л ь н и ц я. Я вишиваю весільний рушник, а він особливе значення має. У нас у народі кажуть: та поможи, Боже, на рушник стати, тоді не розлучить ні батько, ні мати. На заручинах коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перевязувала рушниками сватів. А та хвилина, коли молоді ставали на весільний рушник, запам’ятовувалась їм на все життя. І кожна наречена готувала собі рушники сама. Ось як про це співається в народній пісні:

Та спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала

Та рушнички напряла,

По тихому Дунаю білила,

На сухому бережечку сушила,

Своїх старостів дарила.

Д р у г а в и ш и в а л ь н и ц я. В одній із народних казок говориться, що гарні рушники виходили в тієї жінки, котра як плаче – перли сиплються, а як сміється, так усі квіти цвітуть.

Т р е т я в и ш и в а л ь н и ц я. Подивіться на наші рушники. Яке в них різнобарвя ниток і узорів! На Слобожанщині (край, де ми живемо), а також на Полтавщині славляться рушники, які вишивали червоними нитками. Бо червоний колір – символ кохання, сонця, життя. Полтавський рушник – це казкові квіти у вигляді вазона – дерева життя, серед яких можна розпізнати щедру рослинність України.

Ч е т в е р т а в и ш и в а л ь н и ц я. У чарівну силу рушника вірили, як у доброго чародія, що вбереже од усякого лиха. Сила рушника – у його візерунках. Рушники можна читати, як книги. Треба тільки розуміти значення кожного орнаменту.

П е р ш а в и ш и в а л ь н и ц я. На кожному рушникові є крайчики, кривульки, вужики. То знаки води. А де вода – там життя. Ламана лінія – нескінченність. Вона розповідає, що життя продовжується.

Д р у г а в и ш и в а л ь н и ц я. Чотирикутники – символ Сонця. Квадратики можуть означати й поле, а кривульки – насіння. Коли вишиваєте, думки й бажання мають бути чисті, добрі і радісні. Тоді у рушнику буде чарівна сила.

Т р е т я в и ш и в а л ь н и ц я. Дерево життя – найпоширеніший і найдавніший орнамент. Це прекрасна квітка – верхня частина – Бог; нижча – життя людей; на долі (низу) – коріння, початки цілого світу.

Ч е т в е р т а в и ш и в а л ь н и ц я. На рушнику можна побачити елементи рослинного світу: соняшник, китиці винограду, ружу і барвінок, дубові листочки й жолуді, вишню й вербове листя.

П е р ш а в и ш и в а л ь н и ц я. Калина на рушникові – символ дівочої вроди. А калина з дубом – то поєднання краси і сили. Окрім основного деревця – вазона, є ще окремі галузки, які прикрашали низ та береги рушника.

Д р у г а в и ш и в а л ь н и ц я. З квітами переплітався пташиний світ. Тому можна побачити на рушниках півника й зозулю, голуба й сороку, соловя та фантастичних птахів. Зозуля зустрічається найчастіше, бо вона найулюбленіший птах нашого народу. Зозуля, зозуленька, ненька – кажуть в Україні про цю сіреньку, маленьку пташку і повязують з нею щастя родини.

Звучить запис «Пісні про рушник»

Х л о п е ц ь. Часи змінилися. Не всі ми прикрашаємо хати рушниками, а ось в обрядах він використовується і сьогодні. Про це свідчать ваші розповіді.

Д і в ч и н а. Тому глибоко й правдиво звучать сьогодні слова «Пісні про рушник» Андрія Малишка:

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Звучить запис «Пісні про рушник», у ч а с н и к и вклоняються і йдуть.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Народознавча хвилинка
  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    65
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    IJ801297
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1000 грн
490 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь