Найріднішій в букет поскладаю слова -
Заблищать її очі - блакитні озерця .
Я щаслива від того , що мама жива ,
Що тулитися можу до рідного серця.
Я не вчасно верталась з далеких доріг ,
Скільки лагідних слів я їй ще не сказала,
А вона все чекала мене на поріг,
Та за доню Всевишнього Бога благала.
Мамо , мамо моя , швидко роки пливуть .
Вже й мої покриваються інієм скроні ,
Та у серці все спогади світлі живуть ,
Де васильками пахнуть твої ніжні долоні .
Я спішу по стежині , що снилась мені ,
Скажу мамі слова , які линуть від серця,
Подарую їй квіти п'янкі, запашні ,
щоб блищали завжди її очі - озерця.
Найріднішій в букет поскладаю слова ,
Щоб не в'янув цей квіт , я молитиму Бога ,
Щоб була моя мама здорова й жива ,
Щоб стелилася рястом її долі дорога.
