Сер Артур Чарльз Кларк (1917–2008) — видатний британський письменник-фантаст, футуролог та винахідник. Він входить до «Великої трійки» наукових фантастів XX століття разом з Айзеком Азімовим та Робертом Гайнлайном.
Біографія
Ранні роки: Народився 16 грудня 1917 року в місті Майнхед (Англія). З дитинства захоплювався астрономією та збиранням викопних решток.
Військова служба: Під час Другої світової війни служив у Королівських ВПС (RAF) інструктором з роботи радарів. Цей досвід ліг в основу його єдиного нефантастичного роману «Гліссада» (Glide Path).
Наука та винаходи: У 1945 році в статті «Позаземні ретранслятори» він першим описав ідею геостаціонарних супутників зв'язку. Сьогодні геостаціонарну орбіту часто називають «орбітою Кларка». Закінчив Королівський коледж Лондона за спеціальністю фізика та математика.
Життя на Шрі-Ланці: У 1956 році переїхав на Шрі-Ланку (тоді Цейлон), де прожив до кінця життя. Захоплювався підводними дослідженнями, вважаючи це найбільш наближеним до відчуття невагомості.
Творчість та основні ідеї
Творчість Кларка характеризується науковою точністю та оптимістичним поглядом на розвиток людства.
Найвідоміші твори:
«2001: Космічна Одіссея» (1968): Написана одночасно зі сценарієм однойменного фільму Стенлі Кубрика. Досліджує теми еволюції людини та штучного інтелекту (комп'ютер HAL 9000).
«Побачення з Рамою» (1973): Роман про дослідження гігантського інопланетного космічного корабля, що увійшов у Сонячну систему.
«Кінець дитинства» (1953): Філософська історія про контакт із вищим розумом і трансформацію людства.
«Фонтани раю» (1979): Твір, у якому популяризується ідея космічного ліфта.
Три закони Кларка:
Коли поважний, але літній вчений каже, що щось можливе, він майже напевно має рацію. Коли він каже, що щось неможливе — він, швидше за все, помиляється.
Єдиний шлях встановити межі можливого — це вийти за них у неможливе.
Будь-яка достатньо розвинена технологія не відрізняється від магії.
Письменник був відзначений численними нагородами, включаючи премії «Г’юґо», «Неб’юла» та лицарське звання від королеви Єлизавети II у 2000 році.
