Презентація присвячена діяльності «київських неокласиків» — елітарного об’єднання українських митців-модерністів 1920-х років, відомого як «п’ятірне ґроно». Тексти детально описують естетичну платформу групи, яка базувалася на культі високого мистецтва, орієнтації на античну спадщину, європейську класику та вишукані поетичні форми, зокрема сонет. Особлива увага приділяється постаті Миколи Зерова, чий творчий доробок є свідченням незламності інтелектуального духу в умовах ідеологічного тиску. Матеріали висвітлюють трагічну долю митців «розстріляного відродження», які стали жертвами сталінських репресій через відмову підпорядковувати творчість пролетарській пропаганді.


