Аркадій Любченко - один з найяскравіших представників нового конструктивного мистецтва, перейнятого завданням передати глиб у своїй інтерпретації дійсності. В оригінальних мініатюрах письменника превалює пошук понадчасового змісту, рівноваги, розкриття механізму людської психіки, ліризм і висока культура художнього слова.
На літературному обрії 20-30-х років, наповненому силою молодих, дужих талантів, творчість А. Любченка виокремлюється своєю яскравістю та небуденністю: особлива за змістом (твори переважно з нахилом до філософічності, із виразним конструктивним, націотворчим та антропологічним началом) та не менш цікава за формою (стильова поліфонія з відлунням «кларнетичної» симфонічності раннього П. Тичини, імпресіоністичної техніки письма М. Коцюбинського, символічних «арабесок» М. Хвильового, елегантності фрази французьких класиків А. Доде та Ф. Моріака).
Поза сумнівом, А. Любченко, як і В. Підмогильний, розробляв психологічну новелу з філігранним імпресіоністичним малюнком людської душі та природи, де чуттєва пластичність урівноважувалася раціональністю. Наслідком енергійної націленості на оновлення вітчизняної прози стала поява оповідань з філософським забарвленням. Письменник доклав чимало зусиль до розвитку жанру філософської новели.
