На сучасному етапі одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України є азійський напрям. Аналіз суспільно-політичних процесів країн Близького та Далекого Сходу, Центральної, Південно-Східної та Південної Азії свідчить про те, що низка країн вказаних регіонів при всій відмінності їхньої історії, ментальності, природних ресурсів, економічного потенціалу, політичних форм правління тощо, швидко пристосовуються до викликів глобалізованого світу і саме тут знаходяться і формуються нові центри економічного зростання.
Японія як країна-цивілізація відзначається високою стійкістю всіх складових геосфери (особливо соціосфери, як свідчить, наприклад, перебіг подій у боротьбі зі стихією у 2011 р.). Японія у ХХІ ст. має динамічну економіку, промисловість, оснащену найновітнішими технологіями, багаті валютно-фінансові ресурси, висококваліфіковану робочу силу та вправних менеджерів, нарощує потужний науковий потенціал і займає міцні позиції на світових ринках. У другій половині ХХ ст. країна пройшла через небачене в її історії економічне зростання, увійшла в період економічної зрілості, якій притаманні певні завершені форми і пропорції в усій множині структур постіндустріального господарства.
Китайська зовнішня політика на початку ХХІ ст. все більше глобалізується і стає наступальною. Практично в кожному регіоні світу Пекін має систему своїх інтересів, спрямованих на підвищення політичної ролі країни у світі, створення сприятливих умов для продовження економічних реформ, одержання доступу до фінансових, технологічних і сировинних ресурсів.
