У республіканському Римі життя суспільства було досить складним через постійну політичну боротьбу між патриціями і плебеями. Поступово плебеям вдалося зрівнятися у правах з верхівкою суспільства.
Рим від самого заснування вів постійні війни за нові землі. Потреба в них зумовлювалася тим, що землю розподіляли між воїнами. А оскільки воїнами були всі громадяни (чоловіки), то землі завжди не вистачало.
Понад 200 років Рим воював із сусідніми племенами, що населяли Апеннінський півострів, поки не об'єднав їх під своєю владою. На цьому шляху в нього були великі перемоги, але були й жахливі невдачі.