Метою статті є розкриття педагогічного потенціалу англійської мови як простору для формування соціальних та емоційних компетентностей учнів, визначення ефективних методів і прийомів роботи з учнями 5–9 класів та демонстрація практичних можливостей інтеграції мовного і соціально-емоційного навчання.
Сучасний урок англійської мови дедалі більше відходить від моделі, у якій головною метою є правильне відтворення вивченого матеріалу. Знання граматики та лексики залишаються важливими, однак вони набувають справжньої цінності тоді, коли учень може використати їх для реального спілкування. Саме тому урок англійської мови можна розглядати як своєрідний комунікативний простір, у якому дитина навчається не тільки говорити англійською, а й слухати, розуміти, співпрацювати, висловлювати емоції, реагувати на позицію іншої людини.
Особливо актуальним це є для учнів 5–9 класів. У цьому віці змінюється характер спілкування школярів, зростає значення однолітків, формується особисте ставлення до себе та інших, з’являється потреба у самостійності й визнанні. Учні можуть гостро реагувати на критику, переживати невпевненість, труднощі у взаєминах, страх помилки або неприйняття групою. Тому атмосфера на уроці та спосіб організації спілкування мають не менше значення, ніж сам навчальний матеріал.
