АНДРАГОГІКА ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

Опис документу:
У статті представлено основні положення андрагогіки як науки про навчання й освіту дорослих, її роль і потенціал у системі неперервної професійної освіти. Розкрито основні етапи становлення андрагогіки, її взаємозв’язок з різними науками про навчання та освіту людини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

УДК Д.Т. Долматова

АНДРАГОГІКА ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

У статті представлено основні положення андрагогіки як науки про навчання й освіту дорослих, її роль і потенціал у системі неперервної професійної освіти.  Розкрито основні етапи становлення андрагогіки, її взаємозв’язок з різними науками про навчання та освіту людини.

The paper presents the basic provisions andragogics as the science of learning and adult education, its role and potential in the system of continuous professional education. The basic stages of andragogics, its relationship to various sciences of learning and education rights.

Ключові слова: неперервна  освіта, педагогіка дорослих, освіта дорослих, андрагогіка.

Постановка проблеми. На сучасному етапі питання освіти дорослих набуло гострого значення як за кордоном, так і в Україні через бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій швидке старіння набутих компетенцій, адже жодна школа не може навчити раз і назавжди. Висока кваліфікація працівника у 40 50 – ті роки почала грати велику роль у економічному розвитку будь-якої держави тому, що зростала кількість дорослих, що навчалися.. Для задоволення своїх потреб у кваліфікаціях, що не пов'язані із професійною підготовкою виробництв, переважна більшість установ вербують працівників з необхідними навичками та компетенціями (54% в ЄС) [1]. Ось чому необхідність вирішення проблем неперервної професійної освіти, зокрема, педагогічної, є актуальною і своєчасною.

Незважаючи на нинішню економічну кризу у світі, рівень кваліфікації

робочої сили має вирішальне значення для економічного розвитку будь-якої

країни. Наявність економічної невизначеності змушує уряд кожної країни

світу передбачати найбільш необхідні кваліфікації для майбутніх потреб у

довгостроковій перспективі. Звичайно, нинішній економічний спад внесе

корективи у цей процес, проте натепер залишаються переконливими докази

того, що до 2020 року у світі перелік робочих кваліфікацій значно

розшириться, а зміст і структура цих кваліфікацій будуть дуже різними.

Більшість робочих місць передбачатиме середній і високий рівень

професійної кваліфікації. Відповідно до дослідження [1] установлено, що

у 1996 році 31% необхідних робочих місць передбачали низький рівень

кваліфікації працівників або взагалі не потребували її. Проте у 2020

році існуватиме потреба у 31% працівників з високим рівнем кваліфікації

і 50% – із середнім. Попит на робітників з низьким рівнем кваліфікації у

2020 році впаде до 19%. Світ, і Європа зокрема, мають занадто багато

некваліфікованих людей. Так, наприклад, у Європі близько 78 мільйонів

населення – третина її робочої сили – не мають взагалі або мають

найнижчий рівень кваліфікації [3]. Наведені дані є незаперечним

свідченням того, що стратегія неперервної професійної підготовки стає

першочерговою. Освіта і неперервна професійна підготовка все частіше розглядаються як

важливий інструмент зниження рівня негативних наслідків нинішньої

глобальної кризи. На основі досліджень зроблено висновки про

необхідність критичного аналізу наявної системи неперервної професійної

освіти з метою підвищення її потенціалу для економічного росту,

продуктивності праці та соціальної згуртованості.

Як першоджерела, в яких розглядалося питання неперервної освіти особистості, деякі дослідники трактують праці Аристотеля, Сократа, Платона, Сенеки і Конфуція. Попередником же сучасних уявлень про неперервну освіту вважається Я.А.Коменський, який відзначав, що кожний вік людини підходить для навчання і в людини в житті взагалі немає іншої мети, окрім навчання. Активне розроблення проблем неперервної освіти почалося в 60-і роки ХХ ст. Одним з перших цю проблему досліджував французький діяч П. Ленгран. Дослідник Л.Сігаєва зазначає: у теоретичному дослідженні вченого – монографії "Вступ до неперервної освіти"  –  поняття "неперервна освіта" відображене як явище, відмінне від навчання дорослих і самоосвіти; у його трактуванні зазначене поняття означає навчання індивіда, що відбувається протягом усього життя. Положення, розроблені П.Ленграном, стали основою для здійснення подальших теоретичних досліджень у галузі неперервної освіти [7].

Виклад основного матеріалу. Андрагогіка — це теорія навчання дорослих, яка виходить з того, що мета сучасного підходу до освіти полягає у сприянні розвитку та збагаченні цілісної особистості, прояву її самобутності, актуалізації її здібностей [10].

Андрагогіка досліджує теоретичні, методологічні і методичні основи діяльності, що допомагає дорослим набути як загальні, так і професійні знання, оволодіти досягненнями культури, розвинути власні життєві принципи. Центром уваги андрагогіки є освіта і розвиток дорослої людини в її цілісності, в єдності «усіх її визначень», тому що «космічне, біологічне, соціальні і духовні начала мають бути взяті одночасно» (В.І.Соловйов).

Отже ядром інтересу андрагогіки є доросла людина і чинники, що впливають на її розвиток. Вивчення будь-якої науки починається з усвідомлення двох основних питань: яким чином виникла і розвивалася дана наука і що являється предметом її дослідження.

Об'єктом андрагогіки є усі явища дійсності, які обумовлюють розвиток дорослої людини в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства. Тобто об'єктом андрагогіки доцільно вважати багатоаспектну неперервну освіту дорослих, яка здійснюється в інститутах формальної, неформальної та інформальної освіти відповідно до соціокультурних умов. [4].

Предмет андрагогіки - це цілісний педагогічний процес, цілеспрямовано організований для освіти дорослого населення в контексті неперервної освіти. Таким чином предметом андрагогіки є закономірності, принципи організації навчання, освіти дорослих, що передбачає визначення цілей, завдань, змісту, методів, форм, засобів залучення дорослого до оволодіння соціальним досвідом людства, його культурними цінностями, створення для цього оптимальних умов з метою забезпечення його потреб і потреб суспільства, а також моніторинг результативності цього процесу та його корегування в разі необхідності.

До основних завдань андрагогіки належать:

осмислення предмету, об'єкту андрагогіки, ролі освіти в житті і діяльності дорослої людини;

прогнозування розвитку освіти дорослих як загально - цивілізаційного процесу;

вивчення становлення і розвитку освіти дорослих у світі і в Україні;

розробка, опис і систематизація понятійного апарату для системи освіти дорослих;

формування і оцінювання професійну компетентність спеціаліста;

відбір змісту освіти і форм навчання дорослих;

розвиток активної позиції дорослого в процесі освіти;

розвиток диференціації та індивідуалізації навчання відповідно до соціальних і особистісних потреб дорослих;

розвиток після базової професійну і неформальну освіту безробітних, забезпечення психологічної підтримки, орієнтації й адаптації в нових соціально-економічних умовах;

розвиток соціально-економічних передумов освіти людей похилого віку, інвалідів, пенсіонерів, жінок; [5].

Андрагогіка об'єднує знання про специфіку навчання дорослої людини з урахуванням її віку, освітніх та життєвих потреб, реальних можливостей, індивідуальних особливостей і досвіду, психіки і фізіології. Ця наука вивчає зміст, форми, методи та засоби організації навчання дорослих людей з метою полегшення їхнього навчання, вдоволення їхніх освітніх потреб, підвищення оперативності отриманої освіти під час вирішення життєвих проблем, досягнення індивідуальних цілей, самореалізації особистості.

Андрагогічна модель навчання складається зі свідомого прагнення людини до самореалізації, самостійності, самоуправління. Людині належить основна роль у процесі навчання; вона має життєвий досвід (побутовий, професійний, соціальний), який може бути джерелом навчання як самої людини, так і колег; людина навчається для вирішення важливої життєвої проблеми і для досягнення конкретної мети; розраховує на негайне використання отриманих під час навчання вмінь, навичок, знань. Навчальна діяльність значною мірою визначається часовими, просторовими, побутовими, професійними, соціальними факторами, які можуть обмежувати процес навчання або сприяти йому; процес навчання організований на всіх етапах: планування, реалізація, оцінювання,корекція. Андрагогічні принципи навчання у вищих закладах освіти — основні принципи, що визначають специфіку навчання дорослих. До них належать пріоритет самостійного навчання; принцип спільної діяльності, ґрунтування на досвіді того, хто навчається, індивідуалізація навчання; системність навчання, конкретність навчання, актуалізація результатів навчання; ефективність навчання, розвиток освітніх потреб, усвідомлюваність навчання.

Термін "андрагогіка", утворений за аналогією до терміна "педагогіка" (від грецьк.. anоr, andros – дорослий чоловік, доросла людина та ago – веду), був вперше використаний німецьким вчителем О.Каппом (книга «Platon's Erziehungslehre, als Pädagogik für die Einzelnen und als Staatspädagogik») у 1833 році для позначення особливого розділу педагогіки, в якому досліджуються проблеми навчання та освіти дорослих. Однак лише з середини XX століття він набув широкого вжитку в науковій практиці на позначення самостійної галузі знань. У цей період у  роботах югославських учених Д.Савичевича, М.Огризовича та Б.Самоловчева, німецького вченого Ф.Пеггелера, швейцарського теоретика Г.Хансельмана, польських учених М. Семенскі та Л. Туроса  обґрунтовувалася необхідність по-іншому, ніж у педагогіці, підходити до навчання і освіти дорослих [6].

Початок формуванню теоретичних основ андрагогіки як самостійної науки було покладено в 70-80-і роки ХХ ст. у роботах видатного американського андрагога, теоретика і практика освіти дорослих М.Ноулза, англійця П.Джарвіса, американця Р.Сміта і групи англійських учених з Ноттингемського університету, в яких визначалися деякі вихідні посилки андрагогічного підходу до навчання і пропонувалися андрагогічні моделі навчання [9]. Андрагогічні дослідження на початку 80-х років активізували вчені Китаю, а з 90-х років   ХХ ст. відповідні наукові розвідки активно проводяться науковцями США, Великої Британії, Угорщини, Польщі, Росії, Чехії, Фінляндії.

Провідною концепцією

організації і розвитку освіти другої половини XX століття стала

концепція неперервної освіти. Концепція неперервної освіти (lifelong

education – англ., education permanent – фр.) базується на ідеї навчання

людини протягом всього її свідомого життя. Соціально-економічне життя,

науково-технічний прогрес створюють необхідність навчання для кожної

особистості за тією або іншою формою практично протягом всього життя.

Іншою причиною прагнення до постійного навчання є, як вважають

психологи, властиве людині прагнення до самовдосконалення, до виявлення

своїх потенційних можливостей, до досягнення нею визначених цілей,

прояву своєї загальнолюдської й особистісної сутності тощо.

Концепція неперервної освіти передбачає більш раціональний розподіл

періодів навчання і трудової діяльності людини протягом всього її життя;

розподіл навчання на фази первісної (або базової) і наступної (або

післябазової) освіти; набуття особистістю необхідних умінь, навичок,

знань, компетентностей, якостей, ціннісних орієнтацій в міру виникнення

потреби в них. Таким чином, неперервна освіта – це спосіб

життєдіяльності людини, процес здобуття нею необхідних знань, набуття

умінь, навичок і якостей у міру виникнення потреби в них, що

відбувається протягом всього життя людини [8].

Взагалі на сьогодні існує декілька підходів до визначення андрагогіки. Перший підхід базується на спростуванні всіх підстав вважати андрагогіку самостійною наукою.  Захисники цієї позиції  вважають, що навчання і освіта дорослих – галузь  дослідження, що належить наукам, які були сформовані раніше (соціологія,  психологія, антропологія, економіка тощо). Прихильники другого підходу, насамперед американські дослідники,  вбачають в андрагогіці в основному прагматичне і практичне значення, рецепти поводження дорослого учня і викладача під час навчання. Третій підхід трактує андрагогіку як досить незалежну наукову дисципліну. Ця концепція одержала широку підтримку в центральній і східній Європі. Прихильники четвертого підходу розглядають андрагогіку не просто окремо від педагогіки, а, як і педагогіку, складовою частиною інтегральної науки про навчання і освіту людини протягом всього життя [2].

У Радянському Союзі домінуючою концепцією освіти дорослих була концепція педагогіки дорослих, що є частиною педагогіки як всебічної науки про освіту. Протягом довгого часу  радянські автори відмовлялися схвалити концепцію андрагогіки внаслідок ідеологічних упереджень, тому що концепція андрагогіки розвилася в протилежному ідеологічному таборі. Проте деякі радянських вчені виокремлювали дисципліну, предметом вивчення якої було дослідження навчання та освіти дорослих. Найбільш відомим з них був А.Даринський. Він вважав, що педагогіка дорослих була невід’ємною частиною педагогіки як інтегративної науки про освіту. А.Даринський  вказав на специфіку ­педагогіки дорослих, яка насамперед відображається в об'єкті освіти. Область дослідження педагогіки дорослих, на думку А.Даринського, набагато ширша, ніж педагогіки. [11].

Хоча радянські дослідники освіти дорослих розглядали педагогіку дорослих в межах загальної педагогіки, вони розвинули цілу низку розділів цієї науки. Деякі вчені уклали класифікацію розділів педагогіки дорослих наступним чином: соціологія навчання дорослих, психологія старіння і педагогічна психологія дорослих, дидактика дорослих, педагогіка вечірньої школи, педагогіки виробництва тощо. Не виходячи за межі загальної педагогіки, радянські автори значно розширили структуру науки про навчання та освіту дорослих. Найбільший внесок у становлення і розвиток андрагогіки як науки в Радянському Союзі зроблено Б.Ананьєвим і його ленінградською школою. На думку Д.Савичевича, вклад цього вченого в розвиток андрагогіки в радянському суспільстві можна порівняти з внеском Е.Торндайка в розвиток науки про освіту дорослих в США [2].

Отже, філософія ХХ століття дала змогу усвідомити вирішальну роль навчання дорослої людини, що здатна навчатися все своє життя.

Список використаних джерел

  1. Архіпова С.П. Основи андрагогіки: навч. посіб. / С.П.Архіпова.-Черкаси-Ужгород, 2002. - С. 5-7, 13-21, 74-83.

  2. Алибекова Г.З. Учебно-педагогические комплексы в системе непрерывного образования / Г.З.Алибекова // Сов. педагогика. - 1992. - 9, 10. - С. 54-60.

  3. Барабаш О. Аналіз теорій навчання дорослих учнів / О.Барабаш // Імідж сучасного педагога. - 2011. - № 2. - С. 7-9.

  4. Богомолова А.Х Псевдопроблема или реальная программа действий/Богомолова А.Х.//Вестн.высш.шк.-1989.-№6.-С.46-48.

  5. Болтівець С. Пріоритетні напрями освіти дорослих в матеріалах ЮНЕСКО / С.Болтівець, Л.Сігаєва // С.Болтівець, Л.Сігаєва // Неперервна професійна освіта:теорія і практика. - 2003. - Випуск 3-4. - С. 160-164.

  6. Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку / Ред. рада вид.: В.Г.Кремень та ін.). - К. : Знання України, 2009. – 491 с.

  7. Дем’яненко Н. Освіта дорослих: світові тенденції другої половини XX – початку XXІ ст. / Н.Дем’яненко//Педагогічні науки: зб. наук. Праць / Полт. нац. пед. ун-т імені В.Г.Короленка. - Полтава, 2011. - Вип. 2. - С. 39-44.

  8. Демяненко Н. Трансформація концепції освіти дорослих у другій половині XX – початку XXІ ст./ Н.Демяненко // Вища освіта України. - 2011. - № 2. - С. 59-65.

  9. Змеев С.И. Андрагогика: основы теории, истории и технологии обучения взрослых / С.И.Змеев. -М. : ПЕР СЭ, 2007. – 272 с.

  10. Змеев С.И. Тенденции развития наук об образовании в ХХІ веке / С.И.Змеев // Психологические и педагогические проблемы образования : Вестник МГЛУ. - 2004. - С.89-100.

  11. Прийма С.М. Андрагогіка в системі наук про навчання і освіту людини: етапи становлення та перспективи розвитку(електронний ресурс) С.М. Прийма. – Режим доступу: www.narodnaosvita.kiev.ua/vihysku/9/ statti/priyma.htm.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн