Анатомія і фізіологія серцево-судинної системи

Опис документу:
Анатомія і фізіологія серцево-судинної системи, її вікові особливості

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Анатомія і фізіологія серцево-судинної системи, її вікові особливості

Кровообіг відіграє важливу роль у життєдіяльності організму Кров доставляє клітинам поживні речовини й забирає продукти обміну, які повинні бути виведені з організму. Система кровообігу складається із серця і судин. Серце – це порожнистий м'язовий орган. М'яз серця має здатність скорочуватися і розслаблятися - розтягуватися. Серце поділене м'язовою перегородкою на праву й ліву половину, з яких кожна поділяєть­ся, у свою чергу, на передсердя і шлуночок. Основним відділом сер­ця є шлуночки, завдяки скороченню яких кров рухається по артеріях. Мускулатура лівого шлуночка більшої товщини, ніж правого, який на­гнітає кров тільки в судини легень.

Внутрішня поверхня серця вистелена тонкою оболонкою - ендо­кардом.

Зовнішня його поверхня вкрита двома листками навколосер­цевої сумки - перикарда. Серце розміщене в центрі грудної клітки між третім ребром і ниж­нім кінцем грудини, 2/3 його містяться в лівій половині грудної клітки. Справа і зліва від серця розміщуються легені. Нижньою частиною сер­це прилягає до діафрагми, передньою поверхнею - до грудної стінки, а задньою - до стравоходу, аорти й до інших великих судин та нервів (органів середостіння).

Серце має кровоносну систему, яка живить його, - коронарні вінцеві судини. Цикл серцевої діяльності складається зі скорочення систоли - спочатку передсердь, а потім шлуночків і наступної паузи діастоли, під час якої шлуночки й передсердя наповнюються кров'ю
і нагромаджують енергію для наступного скорочення.

З лівого шлуночка серця виходить найбільша кровоносна судина - аорта, яка згодом розгалужується на дрібніші гілки - артерії.

Найдрібніші з них - капіляри — густо пронизують усі тканини й органи.
В міру розгалуження кровоносних судин стінки їх тоншають. Стінки
капілярів настільки тонкі, що через них із крові легко проходять пожив­
ні речовини й кисень, необхідні для живлення клітин і тканин. У зво­ротному напрямку через стінку капілярів у кров надходять продукти
клітинного обміну й вуглекислота. Вони видаляються спочатку по
капілярних венах, які зливаються в більші венозні судини, що несуть
кров у напрямку до правого передсердя.

Течії крові по венах сприяє не­гативний тиск (нижчий від атмосферного) у грудній порожнині. Через те що в периферичних венах тиск позитивний, кров із місць із більшим тиском направляється в місця з меншим тиском, тобто ру­хається від периферії до грудної клітки, до серця. При вдиху тиск у грудній клітці ще більше знижується, що також сприяє просуванню крові до серця. Скелетні м'язи, які скорочуються, стискують вени й видавлюють кров у напрямку до серця.

З правого передсердя кров надходить у правий шлуночок, а з нього по легеневій артерії в її розгалуження і легеневі капіляри, які в альвео­лах контактують із повітрям. Тут кров насичується киснем, звільняєть­ся від вуглекислоти. З легеневих капілярів вона збирається в легеневі вени, по яких вливається у ліве передсердя, звідти в лівий шлуночок і знову через аорту розноситься по всьому тілу.

Великим колом кровообігу називають шлях крові по артеріях із лі­вого шлуночка до всіх органів і тканин, а потім по венах до правого передсердя.

Малим колом кровообігу називають шлях крові з правого шлуночка по легеневих артеріях до легень, а звідти по легеневих венах у ліве передсердя.

Кров в аорту надходить під тиском, який не є сталим: при систолі - скороченні - лівий шлуночок викидає кров в аорту і тиск у ній підви­щується, під час діастоли - розслаблення - тиск в аорті падає. Ці коливання кров'яного тиску в аорті передаються в артерії. При цьому спочатку відбувається розтягнення стінок артерій, а потім вони спадаються і внаслідок еластичності скорочуються. При обмацуванні артерій це визначається як пульсова хвиля.

Протягом усього життя людини серце, діючи подібно до насоса, проштовхує кров по судинній системі. При одному скороченні кожен шлуночок викидає приблизно 70-80 мл крові. Це ударний об'єм серця. Протягом 1 хв серце людини скорочується приблизно 70 разів.

Кількість крові, що викидається шлуночками за 1 хв, називається хвилинним об'ємом серця. У дорослої людини він становить приблизно 5 л, а в семирічної дитини - трохи більше ніж 2 літри.

Серце людини, яка прожила 70 років (середня тривалість життя), перекачує за всі ці роки 155 000 000 л крові.

Таку велику роботу воно може виконувати завдяки тому, що за час діастоли відділів серця й загальної паузи в кожному цик­лі серцевий м'яз встигає відновлювати працездатність.

Це пов'язано з тим, що серце постачається кров'ю. Серцевий м'яз дитини споживає велику кількість кисню: дитина грудного віку використовує на 1 кг маси тіла у два-три рази більше кисню, ніж доросла людина. Ось чому для дитини будь-якого віку важ­ливе тривале перебування на свіжому повітрі. Навіть у дитини, що си­дить спокійно, спостерігається серцева аритмія: спочатку короткочасне прискорення серцебиття, потім поодинокі рідкі удари, які збігаються з видихом. Це так звана дихальна аритмія. Вона зникає до 13-15 років і знову проявляється у віці 16-18 років, після чого в здорової людини більше не спостерігається. Ритм серцевих скорочень у дітей дещо інший, ніж у дорослих. У ді­тей серцевий цикл коротший: у семирічної дитини він триває 0,63 с, а в дорослої людини - 0,8 секунди.

Зміна частоти серцевих скорочень.

У дитячому віці частота серце­вих скорочень у дівчаток і хлопчиків неоднакова. Наприклад, при фізич­ному навантаженні у хлопчиків 7-9 років частота серцевих скорочень може збільшуватися до 184, у 12-13 років - до 206, а у юнаків 16-18 ро­ків - до 196 ударів за 1 хвилину. У дівчаток у віці 8-9 років при виконан­ні м'язової роботи частота пульсу може збільшуватися до 187, в 14-15 років - до 206, а у дівчат 16-18 років - до 200 ударів за 1 хвилину. Чим більше треноване серце, тим відносно більше зростають сила його скорочень й ударний об'єм. Серце має свій автоматизм, тобто воно може скорочуватися без впливу зовнішнього фактора. Ця здатність здійснюється внаслідок на­явності в м'язі серця особливої провідникової системи, морфологічно відмінної як від м'язової, так і від нервової тканини. Автоматичні ско­рочення серця є результатом періодично виникаючих вогнищ збуджен­ня у вузлах провідникової системи. Однак регуляція діяльності серця здійснюється центральною нервовою системою.

Ознакою недостатності серця є прискорення числа серцевих скоро­чень - тахікардія. Часто захворювання серця супроводяться відчуттям болю у ділянці серця. Воно спостерігається при порушенні діяльності нервової системи (невроз), при ураженні перикарда (перикардит), при спазмі вінцевих артерій (стенокардія). Результат багатьох захворювань багато в чому залежить від роботи серця і судин, тому дуже важливо вміти стежити за їх станом і при по­требі швидко й правильно здійснювати лікувальні заходи.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
6
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!