Активізація пізнавальної діяльності на уроках української мови та літератури

Опис документу:
Активізація пізнавальної діяльності на уроках української мови та літератури Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках. 1.1. Мислення як діяльність. Процес розв’язання задач. Розділ 2. Умови й досвід активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури 2.1.Мотивація навчальної діяльності на уроках української мови та літератури.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Міністерство освіти і науки України

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

ВИПУСКНА РОБОТА

Активізація пізнавальної діяльності на уроках української мови та літератури

Слухач групи:

________________________________________

________________________________________

(ПІБ)

________________________________________

Посада

Керівник-рецензент:

(ПІБ, наук. ступінь, вчене звання)

2019 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблеми активізації пізнавальної

діяльності учнів на уроках.

1.1. Мислення як діяльність. Процес розв’язання задач.

Розділ 2. Умови й досвід активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках

української мови та літератури

2.1.Мотивація навчальної діяльності на уроках української мови та літератури.

2.3. Активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою пізнавальних завдань.

2.4. Активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою ситуативних завдань.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розбудова системи освіти України, її докорінне реформування мають стати сьогодні основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства.

У концепції мовно-літературної освіти особливо наголошується на проблемі активізації пізнавальної діяльності школярів у навчально-виховному процесі. Про активність як один із основних принципів процесу пізнання і необхідність розвитку пізнавального інтересу педагогічна наука говорила вже давно (праці В. Сухомлинського, Ю. Бабанського, А. Ковальова,Г. Щукіної та ін..)

В. Сухомлинський стверджував, що «джерело інтересів – у застосуванні знань, в переживанні почуття влади розуму над фактами і явищами. Углибині людського єства є споконвічна потреба відчувати себе відкривачем, дослідником, шукачем. У дитячому духовному світі ця потреба особливо сильна.Але якщо немає для неї поживи – живого спілкування з фактами і явищами, радості пізнання – ця потреба зникає, а разом з нею зникає й інтерес до знань» [14,192].

Дидакти й методисти одностайні в тому,що пізнавальний інтерес формується в організованій пізнавальній діяльності, спрямованій на оволодіння знаннями й практичними навичками. Тому так важливо для досягнення потрібного рівня засвоєння учнями програмового матеріалу, високої їх навченості, систематично, цілеспрямовано підтримувати й розвивати пізнавальний інтерес у школярів, ставити їх у ситуацію проблемного здобуття знань, практикувати нетрадиційне навчання.

Питання активізації пізнавальної діяльності розглядали у своїх працях психологи (Н. Менчинська, Д. Богоявленський,Г.Костюк,Г. Щукіна,І. Синиця,та ін..), дидактики (М.Данилов, І.Лернер, М.Скаткін, М. Галенін та ін..). Доведено, що пізнавальна діяльність потребує створення умов, за яких реалізується пізнавальна самостійність та активність учнів. Інтелектуальна, вольова й емоційна сторони пізнавального інтересу становлять одне ціле. Активна вольова діяльність можлива тоді, коли процес навчання викликає в учня позитивне емоційне ставлення до засвоюваного матеріалу, спонукає його до різноманітної пізнавальної діяльності, вольового напруження. У такому разі засвоєння навчального матеріалу буде ефективним. З огляду на це вчитель має застосовувати ті форми й види діяльності, які підвищують продуктивність праці, а отже, й ефективність навчання.

Нині можна стверджувати, що більшість словесників активно впроваджують у практику новітні освітні технології чи їх елементи, нетрадиційні прийоми й методи навчання, використовують нові форми занять для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Однак питання реалізації методів навчання, що забезпечують активне пізнання учнями нового, розвиток їх аналітико-синтезуючої й наукової діяльності, пізнавальної самостійності потребують, на мій погляд, більшої уваги і ґрунтовних наукових розробок.

Мета даної роботи – узагальнити й систематизувати надбання педагогіки та психології з проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів, а також поділитися власним практичним досвідом з цього питання.

Розділ1.Теоретичне обґрунтування проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках.

    1. Мислення як діяльність. Процес розв’язання задач.

Людина живе серед подій, які відбуваються одна за одною або паралельно. Потреби, цілі людини зумовлюють необхідність розібратися в тому, що з чого виходить, як пов’язані між собою події, об’єкти, явища, як їхні властивості детермінують цей зв'язок.

На перший погляд здається, що в цьому допоможе досвід, збережений у пам’яті людини. Але буття складніше, і лише звички та минулий досвід не розв’язують усіх проблем. Це й змушує шукати таку властивість, такий зв'язок, які б допомогли дати відповідь на питання, досягти мети, розв’язати проблему. Скажімо, якщо будувати урок, покладаючись лише на новітню технологію як універсальну та чудодійну, ми не завжди зможемо досягти мети уроку.

Отже, потрібне уважне вивчення, обстеження, аналіз ситуації з метою виявлення таких взаємозв’язків фактів, подій, об’єктів та їхніх властивостей, які необхідні для розв’язування проблем. Пошук істотної для нас ознаки – непростий, досить своєрідний акт, який виконує мислення.

Мислення – це вища форма психічного відображення [5;139]. Шляхом мислення індивід виявляє взаємозв’язки між предметами, подіями і явищами, з’ясовує причини та наслідки цієї взаємодії.

Мислення дає знання про істотні властивості, зв’язки й відношення об’єктивної реальності, здійснює у процесі пізнання перехід від явища до його сутності [5;140].

Мислення є узагальненим відображенням дійсності, воно має активний, дійовий і цілеспрямований характер.

Мислення нерозривно пов’язане з мовою та мовленням. Мислення має соціальну природу.

Мислення завжди передбачує зміну змісту того, що потрібно зробити зрозумілим, доступним для повного і глибокого сприйняття суб’єктом. Ці зміни відбуваються за допомогою мисленнєвих операцій.

Процес мтслення завжди формується у діяльності і взаємодії суб’єкта з навколишнім світом. Мислення активізується під впливом мети, в умовах виникнення проблеми. Мета формує мислення як діяльність.

Мисленнєва діяльність виникає і формується за умов проблемної ситуації й задачі.

Проблемна ситуація – це положення, завдання, яке містить суперечність між обставинами та умовами, між тим, якими знаннями володіє на сьогодні суб’єкт, і тим, чого він прагне, яких знань потребує [5;160].

Усвідомлення проблемної ситуації становить уже перший етап у її розв’язанні.

На другому етапі відбувається вирізнення відомого й невідомого. Унаслідок цього проблемна ситуація перетворюється на задачу.

На основі аналізу умов задачі та чітко сформульованого питання відбувається вироблення та перевірка правильності гіпотез.

Наступним етапом є розв’язування задачі. Суб’єкт може скористатися алгоритмом як системою вказівок або застосувати прийом порівняння, або перетворити зміст задачі, вдатися до побудови схем, моделей. Оригінальність стратегії об’єкта свідчить про творчий підхід.

Останнім етапом є перевірка розв’язання задачі.

Мисленнєва діяльність не являє собою перебіг асоціативних думок, бо кожна з них народжується мотиваційного боку свідомості [5;163]. Мотиви – це те, що спонукає до діяльності. Успіх у розв’язанні задачі забезпечується пізнавальною мотивацією, що становить внутрішні мотиви. Пізнавальна мотивація формується і виявляється як конкретна спрямованість на передбачення певних властивостей об’єкта та способів його пізнання.

Отже, ефективність мисленнєвої діяльності зумовлюється пізнавальними інтересами, потребами. Вони виникають там, де людина відчуває свою адекватність, впевнена, що здатна до чогось. Тому психологи пропонують учителям використовувати «методику успіху».

Для активізації мисленнєвого процесу використовують «мозковий штурм» або «брейнетормінг», які спрямовані на вироблення ідей чи рішень. «Мозковий штурм» може відбуватися у формі синтетики, із використанням прийомів аналогій.

Для активації пошуку використовують метод фокальних об’єктів, який полягає в перенесенні ознак випадкових об’єктів на об’єкт уваги. А також метод морфологічного аналізу, коли спочатку виділяють головні характеристики об’єкта, а потім до кожної з них добирається варіант.

Сприяє інтенсифікації пошуку і метод контрольних запитань, який передбачає використання з цією метою списку навідних запитань.

Щоб підготуватися до життя, молоді необхідно опанувати досвід людства, вчитися. Цей досвід певним чином організований і поданий у навчальних планах, програмах, підручниках і посібниках для різних рівнів існуючої в суспільстві системи освіти. Успішне засвоєння досвіду може відбутися на основі активної цілеспрямованої мисленнєвої діяльності, за умови виявлення творчості та самостійності того, хто навчається.

Розділ 2. Умови й досвід активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури.

2.1.Мотивація навчальної діяльності на уроках української мови та літератури

Підвищення пізнавальної активності, успішне засвоєння навчальної програми стають неможливими в ситуації, коли будь-які стимули, що стосуються навчання, стають основними.

Система потреб і мотивів відображається в інтересах, які мають велику спонукальну силу. Ні фізична праця, ні навчальна діяльність не досягнуть своїх високих рівнів розвитку без особистого відношення до діяльності.

Інтерес – важливий поштовх до будь-якої діяльності, його можна вважати початковою формою суб'єктивних проявів, оскільки він виражає вибірковий характер діяльності, предметів, явищ навколишньої дійсності.

Багато вітчизняних і зарубіжних вчених великого значення надавали вивченню природи інтересу, його структури. Так, видатний психолог С.Л.Рубінштейн, розкриваючи суть інтересу, писав: „Інтерес – це зосередження на певному предметі думок, помислів особи, що викликає прагнення ближче ознайомитись з предметом, не випускаючи його з поля зору”.

Інтерес має складну психологічну структуру, чим і зумовлюється сила його впливу на розвиток особистості людини. Він не являє собою окремого конкретного процесу, яким є, наприклад, мислення, сприймання, пам'ять. Інтерес, будучи ставленням, є певною формою зв'язку між потребами особи і засобами їх задоволення. В цьому складному ставленні людини до предметного світу тісно взаємодіють емоційні, інтелектуальні і вольові компоненти. Це і є основою значного спонукального впливу інтересу на розвиток різних психічних процесів (пам'яті, уяви, уваги).

Пізнавальний інтерес у навчальному процесі не може бути обмеженим гностичними запитаннями (лише набутими знаннями), це особистісне навчання учня охоплює сферу його соціальної життєдіяльності. Від інтересу залежить не тільки продуктивність оволодіння знаннями, способами пізнавальної діяльності, але й загальний тонус всієї навчальної діяльності з її соціальним змістом.

Інтерес у навчально-пізнавальній діяльності – рушійна сила навчання і учіння. Байдужий учитель не здатний підняти своїх учнів на активне, творче рішення поставлених перед ним навчальних цілей. Байдужий учень схожий на робота, механізм заучування, обділений людськими якостями. Немає ні однієї проблеми в навчально-пізнавальній діяльності, яку б можна було успішно розв'язати без опори на інтерес; і тоді, коли він виступає як засіб, що опирається на привабливі сторони вивченого явища, і тоді, коли він виступає у вигляді внутрішнього мотиву даної діяльності. І, звичайно, тоді, коли він представляє собою вже достатньо стійку особисту освіту школяра, яка підкріплює його діяльнісну активність, сприяє розвитку його самостійного навчання.

Найпоширеніший і найефективніший спосіб зацікавлення – довести учневі, що він чогось не знає. Другий спосіб зацікавлення – поставити перед учнями нестандартні запитання, які вимагають не репродуктивного відтворення вивчених правил, а розуміння матеріалу, вміння користуватися сухими, на перший погляд, правилами.

Не випадковим є і те, що проблема інтересу у навчанні пройшла через століття і утвердилась як важливий фактор не тільки плідного навчання, а й всебічного розвитку учнів. Здивування, захоплення, задоволення, породжені пізнанням нового, радісні переживання в результаті подолання навчальних труднощів, почуття гордості, зумовлене відмінною відповіддю товариша, - все це різні за своєю значущістю і глибиною вияву почуття учнів, але всі вони викликані інтересом.

Інтереси і мотиви тісно пов'язані і для навчального процесу виступають основою, на якій виникають, закріплюються і розвиваються знання, вміння, навички і практичний досвід учнів. Якщо такий взаємозв'язок існує, то процес пізнання здійснюється активно.

Засоби підвищення пізнавального інтересу

• показ новизни навчального матеріалу;

• доступність виучуваного матеріалу;

• показ практичної ролі знань, зв'язок із життям;

• досягнення сучасної науки;

• емоційність учителя;

• спонукання до навчальної діяльності;

• створення проблемної ситуації;

• методи стимулювання.

Критерії розвитку пізнавального інтересу

1.Широта розумової діяльності.

2.Самостійність мислення.

3. Швидкість орієнтування при розв'язанні нестандартних завдань:

• уміння думати;

• визначення аналогій.

4. Проникнення в сутність явища:

• виділення головного, суті;

• проблемна ситуація;

• прийом несподіваності;

• узагальнення.

5.Усвідомлення учнем своєї навчальної діяльності, процесу мислення.

2.3. Активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою пізнавальних завдань.

Основною умовою формування пізнавальної активності є активне самостійне розв'язання учнями пізнавальних завдань. При цьому самостійна діяльність проявляється в кількох різновидах: репродуктивно-варіативній, частково-пошуковій і дослідницькій. Проте тільки в активній самостійній діяльності формуються всі її елементи, усі пізнавальні вміння – пошукові, творчі та організаційні. Тільки у цьому випадку діяльність учня спонукає не вимога вчителя, а зсередини – усвідомленим мотивом, внаслідок чого здійснюється розвиток його пізнавальних інтересів і діяльність формується як єдине ціле.

Не останню роль у розвитку пізнавальної активності відіграє особистісний фактор, тобто сприйняття або не сприйняття учнями особистості вчителя. Його позиція у процесі викладання предмету, стиль керівництва навчальним процесом виступають важливою умовою стимуляції активності школярів.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів залежить і від освітнього середовища. Психологічний клімат у колективі, матеріальна база, технології навчання – мають значний вплив на рівень розвитку пізнавальної активності школярів.

Можна виділити об'єктивні і суб'єктивні чинники впливу особистості вчителя на розвиток пізнавальної активності учнів у навчальному процесі. Під об'єктивними розуміємо ті, на які вчитель не має прямого впливу:

• пізнавальні потреби;

• мотиви пізнавальної діяльності;

інтереси;

• вольові процеси;

• початковий емоційний стан учнів.

Під суб'єктивними чинниками розуміємо ті, на які вчитель опосередковано впливає:

• увага;

• сприйняття;

• емоційний фон;

• особистісний фактор;

• освітнє середовище, в якому перебуває учень.

Активізація пізнавальної діяльності відбувається в умовах тісного зв'язку теорії і практики в навчанні. Закріплення, збагачення і систематизація знань здійснюється в процесі їх підсвідомого застосування. Багаторазові переходи від теорії до практики і навпаки є однією з вимог успішного засвоєння знань. Умови, за яких учні не тільки продуктивно й раціонально оволодіють знаннями, усвідомлюють їх, набудуть необхідних навичок і вмінь не тільки застосовувати їх у нових ситуаціях, а й розвинуть свої здібності, реалізують свій творчий потенціал, закладуть основи поступового переходу до самостійного навчання і регулювання своєї розумової діяльності.

Засвоєння знань і способів дій у такому навчанні є і процесом, і результатом діяльності самого учня, який знає, як і для чого він вивчає матеріал, як його можна використати. Для цього навчальний матеріал подається як система знань програми предмета, що поділяється на етапи. А конкретні уроки розробляються відповідно до того, на якій стадії перебуває розв'язання навчального завдання.

Пізнавальна активність дитини зумовлюється однією з провідних закономірностей психічного розвитку дитини – індивідуальністю. Найважливішу роль у навчанні відіграє правильно організований процес. Якщо він відповідає особливостям психічної діяльності кожного учня, тоді створюються сприятливі умови для успішного сприймання і засвоєння матеріалу. Індивідуального підходу потребують усі діти. Не можна орієнтуватись на якогось середнього учня і через це обмежувати пізнавальну діяльність школяра, який має порівняно низький ступінь логічного мислення.

Індивідуалізація навчання має розвинути дві основні вимоги: запобігання відставанню слабших і забезпечення розвитку інтересів, нахилів, здібностей усіх учнів відповідно до їхніх якостей, особливостей.

Розвиток пізнавальних процесів допомагає створювати сприятливі умови для індивідуального зростання дитини на основі свободи її духовного вибору:

• активізують пізнавальну діяльність;

• розкривають дитину як особистість;

• дисциплінують мислення;

• навчають правильності думки;

• навчають умінням об'єктивно оцінювати себе, будувати стосунки з

іншими, жити за певними правилами.

В.О.Сухомлинський вважав, що майстерність учителя полягає в умінні вчити дітей мислити; кожний педагог повинен виховувати розум учнів, без цього школа перестане бути школою.

Урок словесності – це урок виховання великої чутливості до Слова.

Великий педагог В.Сухомлинський так сказав про можливості слова:

„Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміння користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!”.

Основним підходом до впровадження системи і виховання у сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчально-виховної роботи є урок.

Він має свою структуру, тобто зовнішні постійні елементи (етапи). Вони складають макроструктуру уроку. Сукупність методів і прийомів на кожному етапі уроку складає його мікроструктуру. Вона є дуже мобільною. Розробка її позиції досягнення найбільшої адекватності у кожній конкретній ситуації дозволяє гнучкіше використовувати всю структуру того чи іншого уроку.

Стосовно процесу навчання, то урок виконує інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі компоненти: зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів. У навчальному процесі вчитель постає насамперед як організатор і керівник пізнавальної діяльності учнів. Він створює умови, при яких школярі можуть найбільш раціонально і продуктивно розвивати пізнавальні потреби.

Урок є основною ланкою процесу формування пізнавальної активності учнів. На ньому з окремих „цеглинок” складаються не лише знання, а й почуття, переживання, вміння міркувати, логічно мислити, уявляти, уважно слухати. Знаючи своїх учнів, учитель у кожному конкретному випадку вирішує, як побудувати урок, щоб досягти поставленої мети.

Сьогодні, згідно з вимогами Державних стандартів базової і повної освіти учнів необхідно змінювати традиційні рамки уроку, посилювати його місткість, підвищувати рівень індивідуалізації навчання і самостійної роботи учнів, розвивати їх творчу активність.

На уроках повинна панувати оптимістична атмосфера взаємоповаги, невимушеності, тактовності, довіри до учня і віри в його можливості, уваги до неординарності мислення.

Кожен урок – це творча співпраця вчителя й учнів, яка неможлива без відповідного емоційного настрою. Атмосферу зацікавленості намагаюсь створити:

• нестандартним формулюванням теми уроку, наприклад: „Зразок контрастності

(Сполучник як частина мови)”; „Таємниця букв Я, Ю,Є”; „У майстерні Слова

(Способи творення слів)”;

• повідомленням незвичайної форми уроку: урок-подорож, гра, дослідження;

• оригінальним вступом;

• визначення виду роботи учнів на певних засадах уроку: робота в групах,

парах, індивідуальна робота;

• вдало сформульованими запитаннями, які збуджують емоційну та

пізнавальну активність школярів;

• умілим добором методичних прийомів;

• використанням музики й живопису, які сприяють розвиткові уяви,

викликають різноманітні асоціації.

При вивченні розділу „Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія” пропоную учням 5 класу виконати такі завдання:

• запишіть до перших букв алфавіту імена людей, з якими ви особисто

знайомі, або запам'ятали з оповідання, казки, кінофільму;

• запишіть прізвища відомих вам людей нашого села, району або держави;

• запишіть в алфавітному порядку назви рослин, що ростуть у вас на городі

( в саду);

• запишіть назви тварин, які є у вас вдома; підкресліть букви, що позначають

два звуки (я, ю, є, ї);

• запишіть назви птахів нашої місцевості; підкресліть слова з м'яким знаком;

• запишіть назви предметів, які необхідні на уроках трудового навчання,

малювання; поділіть записані слова на склади;

• запишіть назви предметів, без яких не можна обійтися при приготуванні

їжі; поставте наголос у записаних словах;

• запишіть назви дерев та кущів, які ростуть у вашому саду; визначте кількість

складів у записаних словах;

• запишіть назви вулиць вашого села; поділіть записані слова для переносу.

Нестандартний урок – урок, що має довільну структуру, не відповідає стандартним типам. Йому притаманна оригінальність, незвичайність, підвищена емоційність.

Нестандартний урок – це фантазія вчителя. Будь-який урок можна зробити цікавим. Той же апостроф у 5 класі можна вчити цілий урок і не вивчити, а можна запросити у гості живого Апострофа і разом із ним „проїхатися”, зупиняючись на кількох станціях-правилах, знаходячи заздалегідь підкладені записки – прохання від учнів, які не подружилися з цією орфограмою. Сучасні діти розумні, але вони люблять гру і їм буде цікаво. Такі уроки найбільше подобаються учням і викликають творчий інтерес, проте їх проведення потребує особливої попередньої підготовки.

До нестандартних уроків належать: урок–гра, урок-мандрівка, урок-практикум, урок-семінар, урок-аукціон, урок-подорож, інтегровані уроки, ділова або рольова гра, КВК, аукціони, усні журнали, діалоги, роздуми,

уроки-дослідження, урок-драматична гра, урок – казка, урок мудрості, заочна екскурсія.

Найчастіше нестандартні уроки проводжу під час узагальнення вивченого матеріалу з теми.

Брейн – ринг (урок-змагання з теми”Лексикологія”).

Клас ділимо на дві групи. Кожний конкурс оцінюємо за десятибальною

шкалою, відповіді учнів повинні відзначатися чіткістю, аргументованістю мовлення, нормативністю. Письмові завдання після уроку перевіряє вчитель. Призначаємо журі, його членами можуть бути вчителі, учні інших класів.

На початку змагання з'ясовуємо лексичне значення слів брейн (блискуча думка, ідея) і ринг (майданчик для змагання, арена).

І.Розминка „Назви одним словом”.

Завдання для першої команди:

1.Винагорода, яку вручать переможцеві конкурсу (Приз).

2.Масове інфекційне захворювання (Епідемія).

3.Волосяний покрив на тілі тварини, шерсть (Хутро).

4.Слова, що мають протилежне значення (Антоніми).

5.Відступ на першому рядку тексту (Абзац).

6.Сушені ягоди винограду (Родзинки).

7.Певний режим харчування (Дієта).

8.Прохід, прокладений під землею (Тунель).

9.Пристосування для смаження м'яса (Гриль).

10.Взірець досконалості, довершеності, прикладу (Ідеал).

Завдання для другої команди:

1.Розмова між двома особами (Діалог).

2.Той, хто любить Батьківщину (Патріот).

3.Слова, різні за звучанням, але близькі за значенням (Синоніми).

4.Те, чого хто-небудь не чекає, переважно несподіваний подарунок

(Сюрприз).

5.Бойовий човен запорізьких козаків (Чайка).

6.Металевий пристрій, стержень особливої форми, яким замикають і

відмикають замок (Ключ).

7.Людина, що ставить над усе особисті інтереси (Егоїст).

8.Одиниця виміру часу (Година).

9.Мовлення однієї людини, звернене до самої себе або до інших людей

(Монолог).

10.Уміння що-небудь робити, поводитися певним чином, здібності (Хист).

ІІ. Мовна гра-шарада „Відгадай омоніми”

(перевірка домашнього завдання).

Представники від кожної команди за допомогою пантоніми показують пару слів-омонімів, а інші повинні відгадати їх значення.

Коса як знаряддя праці – коса дівоча, ключ журавлиний - ключ музичний, кран водопровідний - кран підйомний, оселедець як солена риба – "оселедець” у козаків.

ІІІ. Мовна гра „Коректор”.

Завдання: виправити помилки, правильні відповіді записати; з двома словами скласти речення. Учні виконують завдання самостійно, потім зачитують відповіді вголос.

Трудівник журналу – працівник журналу; відкривати двері-відчиняти двері;

на протязі життя–протягом життя; перевертати сторінки-перегортати сторінки; задавати питання-ставити питання.

ІV. Відгадування загадок-жартів (пояснити значення омонімів).

1.Яке місто ширяє над головою? (Орел).

2.З якого крана не набереш води? (З підйомного).

3.Яку державу влітку можна носити на голові? (Панаму).

4.Яку річку можна зрізати ножем? (Прут).

ІV. Ситуативна гра „Чи комунікабельна ви людина?”

Завдання: побудувати діалог зі своїм суперником, обігравши одну із ситуацій. Під час розмови потрібно пам'ятати про інтонацію, жести, міміку.

1.Обміняйтесь із сусідом думкою щодо цікавої телепередачі.

2.Ви - близькі друзі, але давно не бачилися. У вас багато приємних

спогадів.

3.Розпитайте один одного про уподобання й звички. Розмова повинна

бути щирою і невимушеною.

4. Ви - персонажі відомої української казки „Котигорошко” Котигорошко і

Змій.

V. Конкурс капітанів”.

Учитель називає слова, капітани команд по черзі повинні швидко

назвати антоніми до них.

Сміятися - плакати; активний - пасивний; хворий - здоровий;

поразка - перемога; забороняти - дозоляти; знайдений - загублений;

спека - холод; хвалити - сварити; пригадувати - забувати; захід - схід;

південь - північ.

VІ. Рольова гра „Ти- оратор”.

Завдання для капітанів: прочитати речення з певною інтонацією

(захопленням, осудом, розчаруванням).

Ну і вірші! Оце так сюрприз! Яка красуня!

VІІ. Підсумки уроку. Оголошення переможців.

Мовне єдиноборство(для учнів середніх класів)

1.Встановити межі речень у тексті.

Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу вона створена зусиллям думки багатьох поколінь становлення народу тісно пов'язане з формуванням мови всі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжується мовою.

2.Назвати спільний звук у всіх словах.

Сьогодні, вечір, надійний, січневий, іменник, дієслово, творчість.

3.Прочитати слово з початку і з кінця (дід, біб, Алла, око, тут).

4.Спіймати оплеском голосний о: одяг, сон, сани, стіл, озеро, віл, олень.

5.Скласти слово із запропонованих букв: м, о, с, к, о, с.

6.Відгадати загадки.

У якої рослини горить цвіт? ( Горицвіт)

Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши

його справа наліво? (Сир)

7.Заміни, додай, відніми букву, щоб змінилося слово: сом, коса.

8.Алфавітна естафета.

9. Прочитайте речення (Куди тобі) з різною інтонацією.

10.Граматичне запитання. Як правильно сказати: не бачу білий жовток чи

не бачу білого жовтка?(Жовток білий не буває).

11.Конкурс знавців

Назвати якомога більше форм звертання, привітання.

2.4. Активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою ситуативних завдань.

Одним із способів підвищення ефективності занять з мови є використання ситуативних завдань, що сприяють розвиткові самостійності й активності учнів у здобуванні знань.

Творчий підхід у навчанні передбачає розвиток пізнавальних можливостей учнів, формування їхньої активності. Використання ситуативних завдань спрямоване не тільки на одержання учнями певної суми знань, а й на їхній загальний розумовий розвиток, створення й розв’язання таких завдань на уроці сприяє кращому запам’ятовуванню вивченого, активізує пізнавальну діяльність учня, виробляє навички самоосвіти.

Ситуативні завдання покликані активізувати процес пізнання через моделювання ситуації [16;43].

Створення ситуативних завдань є наслідком практичної реалізації теорії мовленнєвої діяльності з метою формування в учнів таких доконечно потрібних мовленнєвих умінь, як уміння формувати задум майбутнього твору, використовувати зібраний матеріал для висловлювання, планувати висловлювання, уміння користуватися різними стилями й типами мовлення відповідного до задуму, добирати мовні засоби з урахуванням усіх компонентів мовленнєвої ситуації, уміння редагувати створене висловлювання. Опанування цих умінь допоможе учням правильно будувати власні висловлювання не тільки на уроках рідної мови, а й під час вивчення інших предметів шкільного курсу, вільно спілкуватися в різних життєвих ситуаціях. Потрібно також враховувати ситуацію спілкування. Висловлювання буде досконале, якщо мовець візьме до уваги обсяг, тему та головну думку висловлювання, мету й місце спілкування, адресата мовлення, стиль та тип мовлення.

Ситуативні завдання надаються до широкого використання в навчальному процесі: під час засвоєння понять «мовлення», «спілкування», «мовленнєва ситуація», як тренувальні вправи, що сприяють виробленню мовленнєвих умінь і навичок. Застосування різних за формою і змістом творчих завдань у процесі вивчення фонетики, граматики й правопису сприяє активізації пізнавальної діяльності школяра.

Подаю приклади ситуативних завдань з розвитку мовлення в 7-му класі.

Завдання 1.Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, який зміст викладають люди у слова «добра людина»? Що вони означають для вас, як ви їх розумієте? Напишіть свою думку з цього приводу. Текст якого типу мовлення ви створите? Обміркуйте тези, які ви будете висловлювати.

Завдання 2. Кожному з вас, мабуть, доводилося бути свідком, глядачем якось хвилюючого дійства. Що відбувалося з вами, які почуття переживали в той момент, хто був поряд з вами і що відчував він (вона, вони). Напишіть твір на тему «Хвилююча мить». Які засоби допоможуть вам зробити розповідь досконалою?

Завдання 3. Наведіть приклади життєвих ситуацій, коли виникає потреба говорити чи писати про людей – про їхні дії, вчинки, характеризувати їхні моральні якості, зовнішній вигляд, стан. Оберіть стиль кожного з цих висловлювань.

Завдання 4. Чи листуєтесь ви з ким-небудь? Якщо так, то чи ділитесь у листах роздумами про своїх однокласників, друзів? Наведіть приклад такого листа комусь із знайомих, друзів.

Завдання 5. Про кого б ви написали книжку «Портрети моїх сучасників»? Подумайте, які риси характеру ви хотіли б виокремити, як це зробити, показуючи деталі зовнішності, описуючи характер, вчинки. Опишіть кілька типових, на ваш погляд, людей.

Завдання 6. Чи цікавились ви своїм родоводом? Чи знаєте ким були ваші прабабусі, прадідусі, бабусі, дідусі? Напишіть кілька сторінок для вашого альбому «Наша сім’я». Форму викладу матеріалу, стиль мовлення виберіть самі. Вирішіть також, про кого саме ви розповісте, зі слів старших опишіть людей, скажіть, чим вони займалися, як жили. Попрацюйте над удосконаленням тексту, намагайтесь якнайкраще реалізувати свій замисел, не вживати «стандартних» фраз.

Висновки

Людина - світ безмежний і неповторний. Але ж як буває складно знайти себе в житті, а значить, як говорить Григорій Сковорода, стали щасливими. Звичайно, школа не дасть «рецепту» щастя, проте може допомогти дитині розкрити потенційні можливості до саморозвитку та самовдосконалення.

Не варто говорити про значення інтелекту для людини і всього суспільства. Це загальновідомо. Проблема в тому, як виявити свій феномен, розвинути його, збагатити.

У нинішніх умовах навчання домінуючим є особистісно–орієнтований підхід, перехід від авторитарної до гуманістичної й демократичної педагогіки. Це означає, що учень не є пасивним слухачем , а й співавтором заняття, учитель не лише пояснює матеріал, але й виявляє індивідуальні особливості, здібності й нахили школярів, створює сприятливі умови для їхнього духовного розвитку. І в цьому велику роль відіграють новітні технології навчання. Перш за все вони сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів. Високий результат у навчанні буде лише тоді, коли це навчання є внутрішньою проблемою дитини. В. Сухомлинський писав, що майстерність справжнього наставника розумової праці полягає в умінні встановити гармонію між нагромадженням фактичних знань у голові дитини і розвитком її інтелекту шляхом самостійного оволодіння знаннями. Навчання виховує учня лише тоді, коли воно є не механічним запам’ятовуванням, а розумовою працею.

Список використаних джерел

1. Бронзенко Т. Як навчити свідомо сприймати літературу?// Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. - №7. – С. 47 – 56.

2. Донченко Т. Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності на уроках мови // Дивослово. –2001. - №7. – С. 24-26.

3. Дорошенко О.А. Нестандартність при вивченні української мови // Українська мова і література в школі. – 1990.- №3. – С. 32-38.

4. Загальна психологія: Підручник / Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін.. – К. : Либідь, 2005. – 464 с.

5. Коваль Л. Розвивальне навчання – у практиці // Дивослово. – 2002. - №10. – С. 24-25.

6. Кушейська Н. Особистісно – зорієнтоване навчання літератури в старших класах // Дивослово. – 2005. - №3. – С. 25-26.

7. Литвінюк О.В. Інтерактивні психології навчання на уроках літератури // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2008. - ;4.- С. 8-15.

8. Микитюк В. Принципи проблемності і викладанні української літератури // Дивослово. – 2005. - №1.- С. 20-23.

9. Мірошник С. Пошуково – дослідницькі завдання випереджувального характеру як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів // Дивослово. – 2002. - №2. – С. 58-59.

10. Пасічник Є. А. Українська література в школі. – К. : Рад.школа, 1983. – 319 с.

11. Скуратівський Л. Мотив як рушійна сила пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення мови // диво слово. – 2005. – №2. – С. 2-4.

12. Сухомлинський В.А. об умственном воспитании / Сост. и авт. вступ. ст.. М.И. Мухин. – К. ; Рад. школа, 1983. – 224с.

13. Шевцова Л. Активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою ситуативних завдань. – 2001. - №12 – С. 43-45.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
9
дн.
2
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!