Представлений текст аналізує драматичну поему Лесі Українки «Бояриня», висвітлюючи її як визначний зразок неоромантизму в українській літературі. Джерело розповідає про життєвий шлях письменниці, яка попри хворобу стала символом національного відродження та інтелектуальної свободи. Твір, написаний у період творчого піднесення, досліджує трагічні події XVII століття та конфлікт між вільною Україною та деспотичним устроєм московського царства. Основна увага приділяється образу Оксани, чиє внутрішнє прозріння та душевний злам розкриваються через майстерно побудовані психологічні діалоги. Авторка наголошує на важливості збереження національної ідентичності, підкреслюючи неможливість компромісу з неволею. Цей аналіз подає «Бояриню» як глибоку патріотичну драму про вибір, моральну відповідальність та боротьбу за державну незалежність.

























