Значення цибулинних овочевих культур. Ботанічні та біологічні особливості часнику.

Мета: Ознайомлення з походженням, ботанічною характеристикою та біологічними особливостями часнику

ЧАСНИК ГОРОДНІЙ

Популярна лікарська і овочева культура у багатьох народів світу. Назва рослини (Allium) походить від латинського слова «āla» — крило, що вказує на зубки часнику, які містяться під крилом. Часник — багаторічна трав’яниста цибулинна рослина родини цибулевих. Цибулина яйцеподібна, складається з численних білих сидячих цибулинок, уміщених у загальну білу, сіру або рожеву оболонку. Стебло (квіткова стрілка) безлисте, висотою 25–60 см, у верхній частині здебільшого зігнуте кільцем. Листки прикореневі, лінійні, плоскі, зісподу гострі, з шорсткими краями, виходять з цибулини і обгортають своїми піхвами квіткове стебло до середини. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в зонтикоподібне суцвіття, оточене однолистим покривалом (значна частина квіток суцвіття перетворена на виводкові цибулинки); оцвітина проста, віночкоподібна, з 6 білих або зеленувато-білих, іноді червоних, ланцетних листочків. Плід — коробочка. Цвіте з червня до серпня.

Рослина походить із Середньої Азії (Таджикистан, Пакистан, Іран, Афганістан). На території України часник широко культивують як овочеву культуру. Рослина ціниться за наявність в її хімічному складі органічних сульфідів, або сірковмісних сполук, які надають їй гострого смаку і специфічного різкого запаху. У цибулинах часнику є ефірна олія, фітостерини, вітаміни С, В₁ , В₂, В_6, нікотинова кислота, органічні кислоти, вуглеводи, полісахарид інулін, жирна олія (сліди), макро- та мікроелементи (калій, кальцій, натрій, магній, фосфор, залізо, цинк, йод, мідь).

Часник використовують у медицині протягом майже 5 тис. років. Його лікувальні властивості були відомі ще стародавнім грекам, римлянам, китайцям, єгиптянам, вікінгам. З лікувальною метою застосовують лише свіжі цибулини часнику. Вони стимулюють виділення шлункового соку і жовчі, посилюють перистальтику кишечнику, сприяють розвитку нормальної кишкової флори, згубно діють на бактерії тифу, холерного вібріону, розширюють кровоносні судини, знижують кров’яний тиск, збільшують амплітуду і сповільнюють ритм серцевих скорочень, підвищують діурез, сприяють розрідженню густих мокрот при бронхітах. Крім того, часник вважають цінним профілактичним і безпечним при лікуванні цинги, різних вірусів грипу та ГРВІ, дизентерії, тифу, а також фурункулах і висипах на шкірі тощо. Рослину широко використовують у харчовій промисловості й кулінарії.

У культурі є нестрілкуючі і стрілкуючі форми. Всі форми часнику розмножуються лише вегетативно і не утворюють насіння. У суцвіттях стрілкуючого часнику замість насіння утворюються повітряні цибулинки. Стрілкуючий часник озимий, його висаджують тільки восени. Якщо висадити його зубки навесні, то рослини погано розвиваються і майже зовсім не дають урожаю. Зубки його важко зберегти до весни, бо вони мають низьку лежкість.

Нестрілкуючий часник має озимі та ярі сорти. Сорти ярого часнику менш зимостійкі, ніж озимого, дають у 2 – 3 рази нижчі врожаї, але значно краще зберігаються. Озимі сорти нестрілкуючого часнику висаджують восени, а ярі – навесні. Основним садивним матеріалом часнику є зубки.

Часник вимогливіший до вологості й родючості ґрунту, ніж цибуля. Оптимальні строки садіння восени – третя декада вересня – перша половина жовтня. Вищі врожаї мають при осінньому садінні, з настанням морозів , ділянку з часником потрібно накрити соломою, щоб захистити від вимерзання.
Озимий і ярий часник можна висаджувати восени та навесні. Краще висаджувати озимий часник восени, а ярий – навесні. Грядки під озимий часник готують заздалегідь. Грунт перекопують на глибину 20 – 25 см. Під перекопування потрібно внести органічні та мінеральні добрива ( перегній, суперфосфат, аміачну селітру). Висаджують озимий часник приблизно за 15 – 20 днів до настання перших заморозків. Відстань між зубчиками 8 – 14 см, глибина – 3 – 4 см. Чим більші зубки, тим глибше їх садять.

Озимий часник можна висаджувати різними способами: використовувати зубки, одно зубкові цибулини і повітряні цибулинки. На посадку потрібно відбирати найбільші зубки з цибулин. Розбір цибулин краще робити перед посадкою, тоді низ зубка не пересохне і швидше вкорениться у грунті. На зиму часник, щоб не вимерз, можна накрити листям. Весною, як тільки зійде сніг, часник розкривають. Як тільки появилися 3 – 4 листки часнику потрібно розпушити грунт. Проводять регулярно поливи. Підживлюють спочатку азотними, а потім фосфорно – калійними добривами. У червні провести останнє підживлення часнику – поливають розчином суперфосфату ( 2 столові ложки на 10 л води). За 2 – 3 тижні до збирання часнику полив припиняють. Догляд за озимим часником влітку передбачає обрізання стрілок. Якщо ви плануєте розмножувати часник повітряними цибулинками, залишіть стрілки на кількох рослинах. Також потрібно спостерігати за наявністю шкідників та хвороб і проводити боротьбу з ними.
Збирають часник у другій половині липня, у суху погоду. Щоб його довго зберігати і без втрат, необхідно цибулини добре просушити.