Значення овочівництва. Овочі як вітамінний продукт харчування. Правила дорожнього руху, інструктаж з БЖД

Овочівництво – це галузь сільського господарства, основним завданням якої є вирощування овочевих культур та забезпечення населення високоякісною овочевою продукцією. Населення у всіх країнах світу потребує цілорічного споживання овочів, саме тому завданням овочівництва є розробка та впровадження технологій цілорічного вирощування різноманітної, високоякісної, екологічно безпечної овочевої продукції у свіжому і переробленому вигляді та доведення її до споживача, а також розширення сортового і гібридного асортименту овочевих рослин.
На території України період овочівництва розпочався ще у кам’яний вік ( 2 – 4 тисячоліття до нашої ери). Людина вибирала рослини з найбільшими плодами і насінням, кращими смаковими властивостями. Поступово від збирання переходили до вирощування окремих культур і в історичних джерелах цей період відомий під назвою Трипільська культура. З середини 19 століття інтенсивно зростали площі під овочевими культурами, особливо навколо великих міст в районі Донбасу, на півдні. Овочівництво стає товарним і рентабельним. Розширюється асортимент овочевих культур, появляються такі, як картопля, помідори, гарбузи та інші.
Поширюються овочі закритого грунту. На початку 20 століття під Києвом у селах Куренівка та Пригорне нараховується 60 тисяч парникових рам на біологічному обігріві ( кінський гній), поширилися одно схилові та двосхилові теплиці, в яких крім розсади огірків і зелених культур вирощують перець, баклажани, ранню і кольорову капусту.
На початку 30 років на Херсонщині створюються радгосп Овочевий, елітне – насінницьке господарство Приозерне, побудований найкращий в Європі переробний комплекс – консервний завод, переробні цехи. До 1940 року площа під овочевими культурами збільшилась до 500 тисяч га., а валовий збір овочів сягав 1,5 млн. т.
До 1990 року посівні площі залишилися на тому ж рівні, а валові збори зросли до 7,5 млн. т. при цьому індивідуальний сектор давав 25% продукції, а суспільний 75%. Зростання врожайності було тісно пов’язане з ростом площ зрошуваних земель.
Початок 90 років характеризується різким спадом виробництва овочів. Площа скорочується до 400 тис. га., а валові збори до 5 млн. т. Починаючи з 2000 років площі під овочевими культурами зросли до 520 тис. га. Виробництво овочів переміщується в індивідуальний сектор (80% ), а доля суспільного сектора скоротилася до 20%.
Овочівництво України – одна з найбільш трудомістких галузей сільського господарства. Трудомісткість вирощування овочевих рослин у відкритому грунті в 40 разів вища, ніж зернових і в 3 рази вища ніж картоплі. Тому і собівартість овочів висока. Причиною зниження виробництва і збільшення витрат є розбалансованість заготівельних, переробних, торгових організацій і населення. Тому значну частину виробленої продукції реалізують самі виробники.
невідкладне завдання овочівництва – створення в умовах ринку інтегрованих структур, що поєднують у собі виробництво переробки і збуту продукції. Кращі господарства Степу України при зрошенні щорічно отримують високі врожаї по 400 – 500ц/га овочевих культур.
Вирощування овочів завжди було і залишається досить економічно і енергетично затратним процесом. Тому головним завданням овочівництва, як науки є досконале вивчення біологічних особливостей овочевих культур та способів і методів одержання високих врожаїв овочевої продукції із мінімальними затратами коштів і праці.
Овочівництво, як галузь рослинництва, має свої особливості:
- овочеві рослини вирощують у відкритому та закритому грунті, тобто в природних та штучних умовах;
- в овочівництві масово застосовують розсадний спосіб вирощування;
- часто практикують вигонку та дорощування рослин для одержання овочевої продукції за рахунок запасів, що були утворені рослинами ще раніше ( наприклад. Цибуля на перо);
- використання дозарювання – прискореного достигання незрілих плодів ( наприклад. Дозарювання помідор );
- площі посівів овочевих культур невеликі та сконцентровані біля місць споживання та переробки;
- низька транспортабельність свіжих овочів;
- високі затрати праці.
Основне значення овочів полягає в їх харчуванні, харчовій цінності. Овочі містять: вуглеводи, ефірні олії, вітаміни, ферменти, мінеральні солі та інші цінні харчові речовини.
До складу овочів входять вітаміни А, В, В1, В2, С, Р, РР та інші, нестача яких в організмі людини викликає важкі порушення. Наприклад , 50 г. моркви або солодкого перцю забезпечує добову потребу людини у вітаміні А, а 13 г брюссельської капусти – у вітаміні С.
Мікроелементи, які містяться в овочах стимулюють ріст і розвиток організму та обмін речовин у ньому. Солі деяких мікроелементів здатні в людському організмі нейтралізувати шкідливі продукти обміну.
Овочі, наприклад, цибуля, часник, завдяки високому вмісту фітонцидів мають лікувальне значення. У капусті містяться речовини, які сприяють лікуванню виразки шлунку тощо.
Деякі овочі є важливим джерелом білка, що легко засвоюється організмом. Найбільш цінними є бобові культури і особливо квасоля ( вміст білку до 30%)
Велике значення мають ароматичні рослини та високі смакові властивості овочів. Вони збуджують апетит, активізують діяльність травного тракту людини.
Овочі ще цінні й тим, що вони придатні для технічної переробки, виготовлення консервів та соків, квашення, соління, сушіння, що дає змогу зберігати їх тривалий час та перевозити на будь – які відстані.
Овочевими культурами вважають такі трав’янисті рослини, які вирощують для споживання їх соковитих органів. Овочами можуть бути різні органи рослин:
- коренеплоди ( столові буряки, морква. Редька, редиска, петрушка, селера, сельдерей, пастернак);
- молоді зав’язі плодів ( огірки, кабачки, патисони, гарбузи, спаржева квасоля, лагенарія);
- стиглі плоди ( помідори, фізаліс, кавуни, дині, баклажани);
- недостигле насіння ( горох, боби, кукурудза);
- квітконоси або суцвіття ( цвітна капуста, артишок);
- черешки листків (ревінь, листкові буряки (мангольд),селера);
- листки або листки з молодими стеблами ( салат, петрушка, кріп, цибуля, часник, капуста, шпинат, столовий буряк, селера);
- стебло плід ( капуста кольрабі);
- молоді паростки ( спаржа);
- коріння ( хрін).
Раціон харчування здорової людини повинен відповідати правильному співвідношенню енергії споживаної та витратної. На підтримку життєдіяльності організму витрачається різна кількість енергії в залежності від віку, статі, професії людини.
Енергетична цінність ( калорійність) овочів – це кількість енергії, що утворюється при окислюванні жирів, білків і вуглеводів.. Середньодобовий набір овочів повинен складати 250 – 300 г. у тому числі не менше половини у сирому вигляді і 300 г картоплі. У денному раціоні овочі і бульбоплоди повинні складати в середньому 15 – 20% від загальної енергетичної забезпеченості їжі. Овочі можна поділити на дві групи: високоенергетичні та низькокалорійні.
Низька калорійність овочів набуває особливого значення в лікувальному харчуванні людей з надлишковою масою. Огірки, помідори, кабачки, баклажани, салат, капуста червоноголова і білоголова містять невелику кількість вуглеводів і корисні при цукровому діабеті.
Якщо харчуватися м’ясом і жирами без овочів, то білок буде засвоюватись на 79 – 80%, а жири і мінеральні речовини на 82 і 60%. Супроводжуючи м’ясо овочами ми підвищуємо їхню засвоюваність на 11 – 30%.
Картопля яку вживають з зеленими овочами і молоком попереджає появу не тільки подагри, але й гіпертонії.
Незважаючи на низьку енергетичну цінність значення цієї групи дуже висока і полягає в постачанні необхідних рослин, які відсутні в інших продуктах харчування.
Овочі є джерелом вітамінів, які позитивно впливають на обмін речовин, фізіологічні функції й підвищення захисних властивостей організму: аскорбінова кислота підвищує стійкість багатьох хвороб, цинги, зменшує вміст холестерину в крові. Провітамін А (каротин) нормалізує зір і процеси росту. Вітаміни групи В дуже важливі для вагітних жінок. Вітамін РР (нікотинова кислота) стимулює роботу органів травлення, нервової системи.
Овочі є джерелом біологічно активних речовин. Ефірна олія поліпшує смак, підвищує апетит, покращує травлення. Пектинові рослини мають радіопротекторні властивості. Клітковина покращує процеси виведення шкідливих речовин з організму.
Мінеральні солі, зокрема F , входить до складу крові ( капуста, шпинат, морква), С зміцнює скелет ( капуста, петрушка, кріп).

Систематичне вживання овочів має також профілактично – лікувальну роль: а саме:
- цибуля, часник, хрін, редька містять фітонциди, які вбивають шкідливі мікроорганізми;
- капуста, зелені овочі - корисні при лікуванні недокрів’я, атеросклерозу, ожиріння, онкологічних хвороб;
- коренеплоди – регулюють кров’яний тиск.
Дослідженнями Університету Емері (США) встановлено, що люди кам’яного віку споживали в три рази менше жирів, ніж сучасні жителі планети. Дієта первісних людей складається на 65% з овочів і фруктів і на 35% з м’яса диких тварин. Вона містила тільки 5% жиру, тоді як в уживаній нині яловичині міститься 25 – 30% жиру. Стосовно до України річна потреба людини в овочах складає 161 кг, картоплі 110 кг.
Отже, роль овочів у харчуванні така, що без них організм не зможе забезпечувати себе необхідними поживними речовинами. Особливо необхідні для розвитку сил організму овочі з вітаміном С, які можна вживати в їжу круглий рік.

Розгляньмо відео по техніці безпеки на дорозі

https://youtu.be/4Xq9BqVyH1w?si=B6yltQXTpZlAAM1-