Жменя сміху - читачам на втіху

Марія Пригара
Тайна
А у мене новина:
в мене тайна є одна!
А яка у мене тайна —
я нікому не скажу.
От лиш Галочці, звичайно, —
я із Галею дружу.
Тільки я скажу потому:
— Не кажи, гляди, нікому,
а розкажеш хоч комусь,
я з тобою роздружусь.
Раптом ранком біля ґанку
зустрічаю я Тетянку.
Щось не терпиться мені:
чи сказати їй, чи ні?
Я скажу лиш наодинці:
— Не кажи про це Маринці,
бо Маринка наша все,
як сорока, рознесе.
Бачу Катю — теж подружка.
Чи шепнути їй на вушко?
Чи сказати хоч слівце,
щоб ніхто не знав про це?
Тільки що то? Вір не вір,
знає тайну цілий двір.
Як це сталось? Чисте диво!
Отака я нещаслива!
Твори Марії Пригари можна прочитати за посиланням:
https://mala.storinka.org/

Над чим змушує замислитись цей вірш?

Чому про таємницю дівчинки дізнався цілий двір?

Яку іншу назву вірша ти можеш запропонувати?

БАЗІКА

Скільки в світі є базік,
Дужебистрих на язик,
Та вже наша Катерина
Цебазіка із базік!
Ми їй кажем:
— Катре, щоце?!
Прикусила б язика! —
Теревенить на уроці,
На перерві не змовка.
Щоробила цілий ранок,
Що принесла на сніданок,
Як дивилася в вікно,
Щопобачила в кіно...

Каже вчитель:
— Що за галас?
Кажевчитель:
— Вийди зараз!
Працювати дай усім! —
Катрязовсім не злякалась:
— Хай я потімрозповім!
Як базіку лікувати?
Читікати, чи гукати:
«Балачки спини свої!»
Як базіку лікувати?
А не слухати її!

Хто такі базіки? Добери синоніми до цього слова.

Як вилікувати базіку?

Зі сміхом треба бути обережним…

Гумор, сміх – це справа товариська, колективна.
От сумує, тужить, як правило, людина на самоті.
А сміється, як правило, у товаристві.
На самоті, навіть, щось дуже веселе
почувши або згадавши, дуже довго не посміхаєшся.
У гурті – ото сміх!
Так от, що я тобі скажу – тримайся людей…
Будь завжди з людьми.
Старайся, щоб вони тебе любили.
А для цього їх любити треба.
Будь вартий людської уваги і поваги. От!

І ще скажу – із сміхом… треба бути обережним.
Із себе смійся скільки хочеш,
а от з інших – дивись…. Тобі смішно, а комусь від твого сміху, може плакати хочеться.