Застосування бузини, валер'яни, берези бородавчатої, калини.

Застосування бузини, валер'яни, берези бородавчатої, калини.

Бузина.

Бузина представляє собою чагарник з плодами у вигляді ягід чорного або темно-фіолетового кольору з яскраво-вираженим ароматом. Ця рослина є родичем жимолості. У природі також зустрічається бузина червоного кольору, однак вона відноситься до отруйних рослин і її вживання може негативно позначитися на здоров'ї.

Відповідно до думки народної медицини, ягоди чорної бузини здатні забезпечити довголіття і міцне здоров'я. Корисні властивості цієї ягоди також підтверджені і фітотерапевтами, які виділяють не тільки цілющі властивості рослини, а й багатий зміст в його ягодах вітамінів і мінералів.

До числа корисних елементів, що містяться в ягодах бузини, відносять:

• аскорбінова кислота;

• дубильні речовини;

• вітаміни C і P.

Найчастіше коріння, ягоди, квіти і листя бузини використовують для зміцнення імунної системи, забезпечення захисту організму від шкідливих інфекцій, як засіб для догляду за шкірою, а також для поліпшення роботи шлунково-кишкового тракту.

Використовуючи в повсякденному житті бузину, ви зможете зміцнити своє здоров'я і захистити організм від багатьох недуг:

• відвар з кори чагарнику дозволяє істотно поліпшити роботу сечогінної системи, щоб перешкоджати ниркової набряклості, нормалізувати роботу серця і ряду інших внутрішніх органів, а також рослина здатна поліпшити якість сну і усунути головні болі;

• свіже листя бузини, відварені в молоці, здатні прискорити відновні процеси в організмі, що особливо корисно при вивихах, переломах та навіть при геморої;

• відвар з молодих листя сприяє поліпшенню кровообігу, а також може виступати в якості болезаспокійливого засобу;

• вживання в їжу ягід бузини сприяє поліпшенню роботи шлунково-кишкового тракту, а також перешкоджає розвитку діабету і ракових захворювань;

• квіти бузини можуть використовуватися для виготовлення косметичного лосьйону, тонізуючого і омолоджує шкіру.

Ягоди бузини мають ряд корисних властивостей і містять в своєму складі вітаміни A і C, глюкозу, амінокислоти, а також ефірні масла. Саме тому вживання соку з цих ягід дозволяє нормалізувати роботу шлунково-кишкового тракту, поліпшити роботу м'язів, що дуже важливо для профілактики від невралгії. Бузина сік може застосовуватися в якості дезинфікуючого засобу, що дозволяє позбутися від мікробів і хвороботворних бактерій.

Корисні властивості квітів цього чагарнику дещо відрізняються від ягід через вміст в їх складі вітаміну C, глікозидів, валериановой кислоти, ефірних масел і ряду речовин, що мають ефект, аналогічний статевих гормонів. Відвар з квітів бузини може використовуватися як тонізуючий засіб. Більш того, вживання подібного напою дозволяє нормалізувати рівень гормонів в крові, поліпшити роботу нирок, а також усунути запальні процеси і зняти набряклість.

КАЛИНА ЗВИЧАЙНА

Калина Viburnum L. — рід листопадних дерев і кущів родини жимолостевих (Caprifoliacea Juss.). Рід калини нараховує близько 200 видів. У країнах СНД — 6 дикорослих видів, з них 2 — в Україні. Культивується. Найпоширеніший вид — Калина звичайна — V. opulus L., (viere — вити, плести; opulus — давньолатинська назва одного з видів клену через схожість з його листками); рос. назва — калина обыкновенная. В Україні також росте Калина гордовина — V. lantana L.

Калина звичайна — гіллястий кущ або дерево 1,5–4 м завв. Молоді пагони вкриті зеленкувато-сірою або жовто-бурою, голою, гладенькою, місцями з великими сочевичками корою, товщина якої близько 2 мм. Листки супротивні, широкояйцеподібні, 3–5-лопатеві, з яйцеподібними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, мають темно-зелений колір, знизу — оксамитовоопушені вздовж жилки, більш світлі, завш. 5–8 см; черешки листків з булавчастими залозками біля основи листкової пластинки та з сидячими тарілчастими залозками на її верхівці. Квітки білі або рожевуваті, в зонтикоподібних волотях; віночок — зрослопелюстковий, 5-роздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким, порівняно великим пласким віночком, з неоднаковими лопатями; віночок внутрішніх, плідних квіток — правильний, короткодзвоникоподібний. Плоди кулясті або яйцеподібно-кулясті, яскраво-червоні кістянки діаметром 8–12 мм, з малопомітним залишком стовпчика і чашолистків; у м’якоті плода знаходиться одна пласка серцеподібна, світло-бура округла кісточка. Цвіте у травні–червні. Плоди достигають у серпні–вересні. Поширена майже по всій території України в лісах, між чагарниками та по берегах річок. За межами України калина звичайна поширена в Европі, Північній Америці, Північній Африці та Азії.

Офіцинальною сировиною калини звичайної є плоди і кора — Fructus Viburni, Cortex Viburni. У народній медицині також використовують гілки, листя, квітки, насіння калини. Запаси сировини великі. Врожайність кори — 250–600 г/м², плодів — 18–23 кг/ га. Основні діючі речовини — вуглеводи, органічні кислоти, стероїди, сапоніни, флавоноїди. Корені містять ефірну олію; тритерпеноїди (похідні α-амірину та β-амірину); вітаміни С, К; дубильні речовини; флавоноїди (астрагалін). Гілки містять ефірну олію, до складу якої входить саліцин, дубильні речовини.У плодах високий вміст К, Са, Mg, Fe, Mn, Cu та Zn. Установлена здатність плодів калини накопичувати Se. Виявлено також Ni, Br, Sr та J. Насіння містить жирну олію, до складу якої входять такі вищі жирні кислоти, як міристинова, пальмітинова, стеаринова, олеїнова, лінолева, ліноленова, арахінова.

Галенові препарати калини звичайної проявляють кровоспинну і слабку сечогінну дії, мають в’яжучі та заспокійливі властивості, посилюють тонус м’язів матки, збільшують тривалість дії снодійних засобів. Як кровоспинний засіб препарати кори калини  використовують при маткових кровотечах, особливо в клімактеричний період. Така дія кори зумовлена наявністю глікозиду вібурніну, що має судинозвужувальну дію. Препарати з кори застосовують також при судомах та істерії. Зовнішньо відвар кори (1:20) використовується для промивань, обробки ран і виразок, полоскання рота і горла. Плоди калини звичайної застосовують у медицині із середньовіччя. Перші згадки про її цілющі властивості з’явились у травниках Гільдергарди та Альберта Великого. Свіжі плоди, перетерті з цукром, а також сік вживають при нервовому збудженні, гіпертонії, атеросклерозі, кашлі, охриплості, хворобах печінки. Сік плодів калини використовують при раку молочної залози, гіпоацидних гастритах, анемії, набряках, нервових розладах, для профілактики виникнення злоякісних утворень при гастритах з пониженою кислотністю, поліпозі шлунка. Місцево — при екземі, фурункулах, для відбілювання шкіри обличчя.

Експериментально встановлено, що плоди калини мають бактерицидну та фітонцидну дію і проявляють сильно виражений інгібуючий вплив на трихомонади та лямблії. Вони також згубно впливають на черевнотифозну і дизентерійну палички. Експериментальні дослідження на тваринах показали, що екстракти з плодів мають кардіотонічну дію, подібну до дії препаратів наперстянки. Настій з листя використовують при ангінах, чинить антигельмінтну дію. Відвар та настій з квіток виявляють відхаркувальний, потогінний ефект при респіраторних інфекціях; в’яжучий — при діареї; зовнішньо використовують при туберкульозі шкіри, діатезі, екземі; відвар з насіння — при диспепсії. Сурогат кави, має тонізуючі властивості. Калина звичайна — медонос

Для загального зміцнення організму, поліпшення якості шкіри і зміцнення імунітету рекомендується використовувати екстракт бузини. Купити екстракт бузини можна для боротьби з простудними захворюваннями, пневмонією, бронхітом. При сухому кашлі продукт використовується в якості м'якого відхаркувальний.

Валер'яна лікарська

Валер'яна ліка́рська (Valeriana officinalis L.)^[1] Місцеві назва — маун, кадило, горобинка. Під назвою валер'яна лікарська об'єднують кілька видів валер'ян, що мають лікувальне значення:

• валер'яна пагононосна (V. stolonifera Czern.), що росте на вологих луках, на сирих місцях у лісі, її кореневище розвиває довгі підземні пагони;

• валер'яна болотна (V. palustris Kr.), що росте на болотах, кореневище коротке, без пагонів, листки зісподу опушені;

• валер'яна руська (V. rossica Smirn.), що трапляється на суходільних луках, має кореневище без пагонів і короткощетинисті зісподу листки;

• валер'яна блискуча (V. nitida Kr.), яка росте на заливних луках, по галявинах заливних лісів, кореневище без пагонів, стеблові листки з шістьма-сімома парами листочків, вкритих зісподу рідкими короткими щетинками.

Валеріана лікарська — загальний вигляд

Листочки

Всі перелічені вище види валер'яни — багаторічні трав'янисті рослини (30-100 см заввишки) з пучком численних тоненьких коренів, що мають сильний запах. Стебло поодиноке (рідко їх 2—3), пряме, порожнисте, борозенчасте, у верхній частині розгалужене. листки супротивні, непарнопірчасті з 3—19 парами листочків. Листочки довгасті, ланцетні, яйцеподібно-ланцетні або лінійно-ланцетні. Квітки неправильні, зрослопелюсткові, зібрані у великі щиткоподібно-волотисті суцвіття. Чашечка малопомітна, при плодах перетворюється у чубок з 5—15 перистих щетинок. Віночок 4—5 мм завдовжки, червонуватий, темно-рожевий, зрідка білий або фіолетовий, трубчасто-воронкоподібний, з п'ятилопатевим відгином. Тичинок три, маточка одна з нижньою зав'яззю, стовпчиком і тридільною приймочкою. Плід — гола або опушена сім'янка з чубком на верхівці.

Валер'яна трапляється у вільшняках, на сирих і заболочених луках, у сирих листяних і мішаних лісах. Тіньовитривалі рослини. Цвітуть у червні — серпні. Поширена майже по всій Україні. Промислове заготовлювання можливе у Чернігівській, Київській, Волинській, Рівненській, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Полтавській, Харківській, Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях. Запаси сировини значні, але зменшуються у зв'язку з осушенням і розорюванням річкових заплав, заболочених площ. Культивуються як лікарські рослина. Вирощують переважно валер'яни блискучу, пагононосну й руську.

Лікарська, ефіроолійна та медоносна рослина.

У науковій медицині застосовують кореневища з коренями валер'яни — Rhizoma cum Radicibus Valerianae як засіб, що заспокійливо діє на нервову систему, як протиспазматичний, тонізуючий засіб, при нервових збудженнях, істерії, запамороченнях, безсонні, неврозах серця, нервовому серцебитті, астмі, епілепсії, мігрені, болях у животі і спазмах кишківника, хворобах щитоподібної залози, як протиблювотний і глистогінний засіб. Зовнішньо валеріану використовують у вигляді примочок і компресів при запаленнях очей. У народній медицині валер'яну здавна застосовують від пропасниці, для заспокоєння серцевих болів, при нервових збудженнях, істерії, головному болі, як апетитний, глистогінний, протиконвульсивний засіб, при епілепсії, тифозній гарячці. Корені валеріани застосовують при тифі, скарлатині, запаленні легень і хворобах матки. У гомеопатії використовують настій з сухих коренів. У ветеринарії валер'яну застосовують при епілепсії і конвульсіях. Ефірна олія, що міститься в коренях валер'яни (0,1 — 2,9 %), має антибактеріальну дію, пригнічує розвиток деяких бактерій, що викликають гниль і бактеріальний рак тютюну. Усі види валер'яни посередні медоноси, бджоли збирають з них тільки нектар. Медопродуктивність становить 87 — 137 кг цукру з 1 га.

Седативний ефект настає повільно, але досить стабільний. Підсилює дію снодійних та седативних лікарських засобів, а також спазмолітиків. Галенові форми препарату мають певний гіпотензивний ефект, що проявляється при тривалому систематичному застосуванні. Під час лікування необхідно дотримуватися обережності під час водіння автотранспорту і заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Використовується в таких лікарських формах:

• Рослинна сировина — подрібнені шматочки коренів і кореневищ різної форми світло-коричневого кольору або порошок сірувато-бурого кольору, можуть розфасовуватися у фільтр-пакети або пресуватися в брикети. Використовують для приготування настою;

• Настоянка валер'яни — прозора рідина червоно-бурого кольору (темніє під впливом сонячного світла), має характерний запах і солодкувато-гіркий смак;

• Екстракт валер'яни у вигляді пігулок і капсул.

Береза бородавчата (повисла)