Закономірності поширення основних форм рельєфу на материках і в океанах.Тектонічні структури: платформи та області складчастості.

Перегляньте відеоматеріал.

В археї та протерозої почали утворюватися окремі дещо підвищені ділянки суходолу на стійких малорухомих осередках майбутніх материків, які називають платформами (з франц. - «плоска форма»). Найбільшими докембрійськими платформами є Північноамериканська, Східноєвропейська, Сибірська, Китайська, Південноамериканська, Африканська, Аравійська, Індостанська, Австралійська та Антарктична. Докембрійські платформи складаються з двох ярусів (мал. 11). Нижній називають фундаментом. Він утворений магматичними й метаморфічними гірськими породами. Верхній ярус платформи складається з осадових порід, що ніби чохол вкривають зверху фундамент, тому й називається він осадовим чохлом. Подекуди міцні породи фундаменту виходять з-під пухких порід чохла на поверхню. Такі ділянки називають щитами, а ділянки, вкриті чохлом, - плит ами. (Не плутайте з літосферною плитою!). Набагато точніше вчені відновили події, що відбувалися на Землі, зокрема на первинних материках, за останні 570 млн років. У цей час до докембрійських платформ поступово приєднувалися нові ділянки, що утворювалися в рухомих ділянках земної кори - област ях складчастості. У цих областях переважно внаслідок зіткнення літосферних плит, осадові породи яких зминалися в складки, відбувалися горотворчі процеси. Близько 500 млн років тому були закладені й так звані молоді платформи. Вони відрізняються від давніх платформ більш молодим складчастим фундаментом, який «похований» під дуже потужним шаром осадових порід.

Користуючись картою «Тектонічна карта світу» (див. форзац підручника) і таблицею (с. 22), визначте ті ділянки материків, які були охоплені горотворенням у палеозойську, мезозойську та кайнозойську ери, позначте їх на контурній карті. Спрогнозуйте, де можливе виникнення нових гір.

На давніх і молодих платформах материків переважають рівнини та їхні частини - низовини, височини, плато, плоскогір’я. Так, на Східноєвропейській платформі утворилася Східноєвропейська рівнина, на Південноамериканській лежать Амазонська низовина та Бразильське плоскогір’я. Такі пари платформ і рівнин ви знайдете на кожному материку, що свідчить про певну закономірність у їхньому розташуванні. В областях складчастостей простягаються гори різного віку. Там, де складки гірських порід добре проглядаються, існують молоді складчасті гори. Вони почали формуватися в останні 25 млн років, тобто в середині кайнозойської ери. Складчасті гори зазвичай високі. Вони цілими пасмами тягнуться, наприклад, уздовж узбережжя Тихого океану (Анди, Кордильєри) та півдня Євразії (Альпи, Карпати, Кавказькі гори, Гімалаї). Поступово складчасті гори руйнуються і під час подальших рухів земної кори розбиваються на окремі брили. При цьому ділянки земної поверхні по розломах зміщуються вертикально. Дещо піднята ділянка утворює горст, а опущена - грабен (мал. 12). Такі процеси спричиняють формування складчасто-брилових гір. Наприклад, у палеозойську еру виникли Аппалачі, Уральські, Скандинавські гори. Нині це складчасто-брилові гори, бо утворилися вони давно й зазнали руйнувань з наступним підняттям і оновленням. Про давній вік цих гір свідчать їхні вершини, що переважно невисокі, часто згладжені, вирівняні чи заокруглені. На материках бувають гори вулканічного походження, складені лавою і твердими продуктами виверження згаслих вулканів. Вулканічні гори також є молодими. Прикладом вулканічних гір є Вулканічний хребет Українських Карпат.

Гірські споруди утворюються і в місцях розходження літосферних плит. При цьому в земній корі виникають велетенські, завглибшки кілька кілометрів розколини дна - рифти. Через них з надр Землі піднімається речовина мантії, що нагромаджується і застигає. Так утворюються серединно-океанічні хребти. За своїми масштабами серединно-океанічні хребти можна порівняти з наймогутнішими гірськими спорудами суходолу. Хребти пов’язані між собою в єдину гірську систему, яка тягнеться через усі океани приблизно на 70 тис. км і досягає подекуди завширшки понад 800 км. Окремі вершини підносяться над океанічним дном на кілька тисяч метрів.

Практична робота

Тема: Аналіз тектонічної та фізичної карти світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу.

Мета: навчити учнів аналізувати тектонічну карту світу, України та Кіровоградської області; розвивати вміння співставляти тематичні карти атласу з метою встановлення та пояснення головних географічних закономірностей.

Обладнання: інструктивні картки до практичних робіт для 7 класу, зошит для практичних робіт, атлас для 7 класу, атлас Кіровоградської області, контурні карти, кольорові олівці.

Хід роботи:

Завдання № 1 (за правильно виконане завдання 2 бали).

Проаналізуйте тектонічну карту світу:

А) Які основні тектонічні об’єкти на ній зображенні?

Б) На яких тектонічних структурах знаходиться Україна?

В) На якій тектонічній структурі знаходиться Кіровоградська область?

Завдання № 2 (за правильно виконане завдання 2 бали).

Проаналізуйте фізичну карту світу:

А) Які основні форми рельєфу на ній зображенні?

Б) Назвіть основні форми рельєфу України?

В) Назвіть основні форми рельєфу Кіровоградської області?

Завдання № 3 (за правильно виконане завдання 3 бали).

За допомогою логічного ланцюжка встановіть відповідність між областями складчастості та формами рельєфу (1 приклад на кожному материку).

Приклад:

Материк –  Область складчастості (вік ) – форма рельєфу.

Пн. Америка – Область герцинської складчастості –Аппалачі.

Завдання № 4 (за правильно виконане завдання 3 бали).

За допомогою логічного ланцюжка приведіть 3 – ри приклади відповідності меж зіткнення літосферних плит та формами рельєфу.

Приклад:

Зіткнення плит – форма рельєфу.

Зіткнення плити Наска та Південноамериканської плити = Анди

Завдання № 5 (за правильно виконане завдання 2 бали).

Напишіть висновок про закономірності поширення великих форм рельєфу.

Домашня робота

1. Користуючись картою «Тектонічна карта світу» та фізичною картою світу, назвіть гори на материках, які розташовані на межі літосферних плит і за їхніми межами, позначте їх на контурній карті штриховкою.

2. Позначте на контурній карті серединно-океанічні хребти.