Закладання та проведення дослідів у відкритому та закритому грунті

Мета: Ознайомити учнів з закладанням та проведенням дослідів: вибір ділянки, розмір дослідної ділянки, строки посіву та посадки, глибина загортання, площа живлення та інші агротехнічні заходи.
1. Досліди з овочевими культурами закладають на достатньо окультурених і вирівняних за родючістю ділянках. Це дозволяє використовувати ділянки меншого розміру, ніж для польових культур. При закладанні схеми дослідів особливу увагу звертають на правильний вибір контролю. При вивченні агротехнічних прийомів за контроль беруть ті умови вирощування, які на період планування досліду були кращими.
Для досліду слід вибирати типову, з одноманітним грунтовим покривом ділянку. Бажано, щоб за 2 – 3 роки до закладання досліду на ній вирощувались найкращі для досліджуваної культури попередники. У дослідах необхідно дотримуватись усіх вимог і правил. При вивченні обробітку грунту у сівозмінах, згідно правил єдиної логічної різниці його обробляють в один строк після всіх попередників. Але згідно рекомендацій, обробіток грунту під культури повинен проводитися одразу після збору попередника. Тут замість правил логічної різниці вступає в силу принцип доцільності і оптимальності. Саме тому, посів насіння і посадка розсади різних сортів овочевих культур проводять не одночасно, а в оптимальний для даного сорту строк. Збір урожаю сортів овочевих культур, які дозрівають у різні строки проводять теж у міру їх дозрівання.
Розмір дослідних ділянок залежить від овочевої культури, площі живлення, виду досліду і рівня механізації. У дрібно діляночних дослідах при 3 – 4 кратній повторності розміри облікової площі дослідних ділянок для різних культур орієнтовно можуть бути такими: цибуля (зелень), морква (на пучок), буряк столовий, щавель, кріп, шпинат, салат – 8 м2, капуста ранньостигла, редиска, баклажани – 10м2; капуста середньостигла, картопля, морква, цибуля часник,томати – 20м2; капуста пізньостигла і цвітна, квасоля, боби, перець, баклажани – 25м2, огірки короткостеблі – 15 м2; довгостеблі – 20 м2; дині, кавуни, гарбузи – 100 – 150м2.
На обліковій площі ділянки може бути 1 – 2 ряди, а кількість рослин залежить від площі їх живлення.
Розміри дослідних ділянок у польових дослідах вибирають такими, щоб можна було повністю задіяти комплекс машин для механізованого вирощування.
Для підвищення точності польових дослідів в овочівництві, особливо якщо використовують ручний посів (посадку), або суцільний механізований посів, зразу на всіх ділянках доцільно використовувати метод латинського квадрату 5 х 5, 6 х 6.
Особливої уваги потребує закладання і проведення досліду в умовах закритого грунту. Необхідно забезпечити такі умови, при яких їх порівнювальні варіанти мали однакову температуру, освітленість, водний режим, оскільки вони в значній мірі впливають на варіювання врожаїв. Розміри дослідних ділянок у закритому грунті найчастіше 4 – 10 м2 при 4 – 6 кратній повторності. В дослідах з великими рослинами (томати, огірки, дині) розмір ділянки приймають як правило рівним 8 – 15 метрів квадратних. При проведенні дослідів з невеликими рослинами (редиска, салат, розсада) ділянки зменшують до 2 – 4 метрів квадратних. Для досліду використовують кращі районовані сорти овочевих культур. Насіння повинно бути одноманітним, не нижче першої репродукції, а за господарськими якостями не нижче першого класу. Розсада для досліду повинна бути однаковою за силою росту і розвитку. Якщо розсада вирощується в горшечках, то вони повинні бути виготовлені із однорідної рекомендованої для даної культури суміші, однакового об’єму і маси, в один і той же строк. Якщо розсада не зовсім однорідна, то її у досліді сортують так, щоб на кожній ділянці були рослини високої і середньої якості.
Виходячи з того, що на дослідних ділянках зрідженість посівів неприпустима, більш доцільним є збільшення норми висіву із своєчасним наступним прориванням загущених посівів, ніж підсів та підсаджування зріджених. Тому норму висіву в порівнянні із встановленою збільшують на 25 %
Строки посіву і посадки, глибина загортання насіння і посадки розсади, площі живлення та інші елементи агротехніки повинні бути однаковими і оптимальними для сорту даної культури і зони. Посів і посадку необхідно закінчити в один день. Догляд за посівами починають із огляду сходів на всіх ділянках досліду після їх появи з метою встановлення їх рівномірності. Приживання розсади визначають на 4 – 5 день після посадки. На місцях випадання зразу підсаджують здорову розсаду.
На дослідних ділянках застосовують прогресивні агротехнічні заходи. Боротьбу із шкідниками, хворобами і бур’янами, розпушування. Підгортання та інші роботи слід проводити своєчасно і якісно. Догляд за рослинами проводять за повторностями. Майже в кожному досліді проводять метеорологічні і фенологічні спостереження.
Фенологічні спостереження проводять на всіх ділянках досліду. Початком фази вважають дату коли у фенофазу вступило 10%, а повним фази 75%. Методикою досліджень прийнято відмічати наступні фенофази овочевих культур:
- у всіх культур дату висіву насіння і збір врожаю.
Найбільш відповідальним процесом у всій дослідницькій роботі є облік урожаю. При цьому визначають його масу, якість і строки поступання продукції.
Урожай овочевих культур враховують тільки суцільним методом, зважуючи його з усієї облікової ділянки. Урожай багато разових культур ( огірки, томати, капуста, квасоля, горох) збирають регулярно при настанні технічної стиглості, не допускаючи перестигання і огрубіння продукції.
Під час збору і обліку урожаю овочевих культур потрібно дотримуватись вимог, встановлених на овочі Держстандартом при підготовці її до реалізації. Всю валову продукцію ділять на дві групи: товарну і не товарну. Для оцінки якості урожаю овочевих культур з кожної ділянки відбирають середні проби із товарної частини продукції і визначають: середню вагу одиниці продукції (головки, плоди, коренеплоди), смакові і засолочні якості, лежкість при зимовому зберіганні, вміст сухих речовин, цукрі, вітамінів та інше.
Смакові якості овочів встановлюють закритою дегустацією у свіжому, вареному, засоленому вигляді. Смак оцінюють за п’яти бальною шкалою.
2. Вибір і підготовка земельної ділянки під польовий дослід.
Земельна ділянка майбутнього польового досліду має відповідати тим умовам, в котрих передбачається використовувати результати досліду. Щоб правильно обрати ділянку потрібно ретельно її вивчити: врахувати дію ряду можливих факторів; провести грунтове обстеження; детально вивчити рельєф; засміченість території; мікрорельєф та інше.
Потрібно переконатися, що на протязі останніх 3 – 4 років на цій ділянці щорічно висівали одну культуру, застосовували єдину систему удобрення, обробіток грунту і т. д. За відсутності однорідних ділянок іноді можна використовувати під дослід поле, окремі частини якого обробляли по – різному. Не дозволяється розташовувати польові досліди ближче 50 – 100 м від житлових будинків, тваринницьких ферм, лісових масивів, або ближче 25 – 30 м від дерев.
Якщо немає грунтової карти, то проводять детальне грунтове обстеження і на основі його складають грунтову карту в масштабі 1 : 5000. Карта допомагає якнайкраще розташувати дослід. У цьому може допомагати розвідувальний посів – це суцільний посів, що передує закладанню польового досліду і такий, що проводиться для виявлення степені однорідності грунтової родючості на дослідній ділянці шляхом подрібненого обліку врожаю однаковими ділянками. Для таких посівів використовуються ярі культури ( ячмінь, овес, вико – овес). Перед збиранням врожаю межі ділянок фіксують кілками. Площа ділянок повинна бути в 2 – 4 рази меншою за площу майбутніх дослідних ділянок. Якщо розвідувальний посів виявив неоднорідність грунтової родючості, то можна вдатися до вирівнювального посіву – це суцільний посів будь – якої культури, здійснений на всій площі обраної ділянки для підвищення однорідності родючості грунту. Цей посів відрізняється від звичайного господарського посіву тим, що обробіток грунту, удобрення і вирощування культур проводять на більш високому агротехнічному рівні, ретельно і одноманітно. Вважається, вирівнювальні посіви протягом 2 – 3 років, можна в деякій степені усунути строкатість земельної ділянки,спричинену післядією не надто дієвих агротехнічних прийомів. Значення вирівнювального посіву: ліквідація строкатості грунтової родючості; ретельна боротьба з бур’янами, створення необхідного фону для майбутнього польового досліду.
Для більшості дослідів підходить рівна з дещо одноманітним ухилом територія. Крім макрорельєфу слід враховувати й мікрорельєф ( блюдця, пагорби, невеликі балки тощо). Сильно забур’янені території можуть бути використані під польовий дослід лише за попередньої підготовки. Досліди закладають на досить окультурених і більш родючих грунтах. Це дозволяє використовувати ділянки меншого розміру, що має велике значення в роботі з більш трудомісткими культурами. Мінімальна площа дослідної ділянки визначається числом рослин. Достатнім вважається мати не менше 80 облікових рослин на ділянці. Повторність 4 – 6 кратна. Форма ділянок прямокутна. Квадратні ділянки використовуються при закладанні досліду методом латинського квадрату, а також у дослідах по вивченню пестицидів. Для посіву використовують тільки однорідне насіння, однієї і тієї ж самої репродукції. Норму висіву збільшують на 25%, щоб потім провести проріджування посівів і довести число облікових рослин до рекомендованого. Розміри захисних смуг встановлюють в залежності від мети досліду, методики його закладання і площі живлення рослин. Чим сильніші відмінності в рості і розвитку рослин на варіантах, тим більші захисні смуги. За мінімальних відмінностях між рослинами в якості бічних захисних смуг виділяють 1 – 2 рядки рослин, а з сильних – не менше 2 – 4 рядків.