Хордові — це вищий тип тваринного царства, який об'єднує більше 40 тисяч сучасних видів тварин. Ці тварини дуже різноманітні за зовнішнім виглядом, способом життя та умовами проживання. Хордові живуть на поверхні суші, у товщі ґрунту, у воді, та літають у повітрі.

Загальні ознаки будови хордових тварин:

наявність внутрішнього осьового скелета, основу якого становить щільний, пружний і еластичний спинний тяж — хорда. Вона утворюється у всіх хордових на ранніх стадіях розвитку їх зародків (у нижчих хордових вона зберігається усе життя, у вищих — є лише у зародків, у дорослих замінюється хребтом).
Нервова система має вигляд трубки, що міститься на спинний стороні — над хордою (утворюється з шару ектодерми). У вищих хордових передній відділ нервової трубки розростається і утворює головний мозок.
Усі хордові — двобічно-симетричні тварини. Уздовж їх тіла проходить травна трубка — кишечник, що починається ротом, містить стравохід і шлунок, та закінчується анальним отвором.
У всіх хордових тварин у зародковому розвитку є зяброві щілини — парні поперечні отвори, які пронизують передній відділ травної трубки.
Кровоносна система хордових — замкнута. Серце міститься на черевній стороні тіла під травним каналом.

Тип Хордові включає три підтипи: Головохордові (Безчерепні), Покривники і Черепні (Хребетні).

Класифікація Хордових:

класифікація хордових.png

Підтип Головохордові (Безчерепні) представлен невеликою групою морських хордових і включає один клас — Ланцетники, до якого належать близько 30 видів дрібних тварин. Назва «безчерепні» говорить про те, що представники цього підтипу не мають черепа і головного мозку.

Будова безчерепних є досить примітивною:

хорда протягом усього життя служить їм внутрішнім скелетом;
функції центральної нервової системи виконує нервова трубка.

Підтип Покривники, включає близько 1500 видів морських хордових тварин. Цей тип об'єднує класи Асцидії та Сальпи. У покривників основні ознаки типу Хордові чітко виражені лише у личинковому віці.

На початковому етапі життя покривники є вільноплаваючими личинками, які рухаються за допомогою хвоста. Личинки покривників мають складну будову, подібну з будовою ланцетника. У міру того як личинка перетворюється на дорослу особину, її будова спрощується. У дорослому віці у більшості з них немає хорди і нервової трубки. Тіло дорослого покривника міститься у драглистій оболонці-туніці, і нагадує мішок з двома воронками, через які входить і виходить вода. З водою тварина отримує кисень для дихання і їжу — органічні частинки. Покривники — гермафродити. Багато видів розмножуються брунькуванням, утворюючи колонії.

Підтип Хребетні об'єднує більшість видів хордових. До цього підтипу належать Класи: Круглороті, Хрящові і Кісткові риби, Земноводні, Плазуни, Птахи і Ссавці. За будовою і способом життя Хребетні є на вищому рівні організації, ніж Безчерепні і Покривники.

На відміну від малорухомих безчерепних, які пасивно харчуються, предки хребетних перейшли до активного пошуку їжі і пов'язаному з цим пересуванню. Це призвело до розвитку потужного внутрішнього скелета і мускулатури, вдосконалення процесів дихання, харчування, кровообігу, виділення, органів чуття і центральної нервової системи.
Осьовим скелетом більшості хребетних служить хребетний стовп (звідси назва підтипу), який виконує опорну функцію і є своєрідним футляром для спинного мозку, тим самим захищаючи його.

Зовні ланцетник схожий на невелику рибку довжиною 4 — 8 см і за формою нагадує хірургічний інструмент — ланцет (звідси і назва тварини).
Вперше ланцетники були виявлені у Чорному морі і описані вченим Петром Палласом у 1774 р.

Тіло ланцетика є стислим із боків. Черепа немає, головний мозок — не сформований. Є один непарний плавець — спинний, який плавно переходить у хвостовий. З боків тіла містяться м'язи, які розділені перегородками на 50 — 80 сегментів.

ланцетик.png

Протягом усього життя у ланцетника зберігається хорда (вона виконує роль внутрішнього скелета). По обидва боки від хорди у вигляді двох стрічок розташовуються м'язи, завдяки їх роботі ланцетник плаває і заривається у грунт.

будова підписи ланцетика.png

Нервова система
Над хордою розташована нервова трубка (від неї до внутрішніх органів і поверхні тіла відходять численні нерви).

Органами чуття є світлочутливі очка (ланцетник відрізняє світло від темряви). У тонкій шкірі є дотикові клітини. У ланцетика немає органів слуху і рівноваги, тому, коли він плаває, постійно перекидається то на бік, то догори черевом.

Під хордою міститься травна система. На передньому кінці тіла знизу є ротовий отвір, через який дрібні організми, які є їжею ланцетника, зі струмом води потрапляють у широку глотку. Глотка має безліч отворів — зябрових щілин, через які видаляється вода. Харчові частинки спрямовуються у кишечник, де їжа перетравлюється. Неперетравлені рештки видаляються назовні через анальний отвір.

Кровоносна система замкнута: кров циркулює по двом головним судинам — спинній і черевній, а також по тонким їх відгалуженням і безлічі найтонших капілярів. Ними пронизані і тканини глотки навколо зябрових щілин.

Органи дихання — зябра. Газообмін у ланцетника відбувається водночас із живленням — у міжзябрових перегородках. Через тонкі стінки капілярів у кров надходить кисень, а з крові виділяється вуглекислий газ. Частково газообмін можливий і через покрив тіла.

Збагачена киснем кров розноситься по спинній судині, а насичена вуглекислим газом — тече по черевній судині до зябрових капілярів. Серця у ланцетника немає. Кров рухається завдяки скороченням стінок черевної судини.

ланцетик_кровоносна.png

Органи виділення ланцетника — численні трубочки, багато у чому схожі на органи виділення кільчастих червів. Ці трубочки містяться вздовж боків глотки і відкриваються одним кінцем у порожнину тіла, іншим — у навколозяброву порожнину.

Розмноження
Усі ланцетники — роздільностатеві тварини. Статеві органи: у самок — яєчники, у самців — сім'янники. Запліднення — зовнішнє. Самець і самка викидають статеві клітини у воду — там і відбувається запліднення. Із запліднених ікринок розвиваються личинки, які спочатку, протягом 3 місяців, плавають у товщі води, а потім опускаються на дно, де і перетворюються на дорослих ланцетників. Ці тварини розмножуються лише один раз протягом життя.

Чисельність ланцетиків може бути досить високою — 300 особин на 1м2 дна. У деяких країнах південно-східної Азії розвинено промисел цих тварин. Місцеві жителі уживать їх у їжу у вареному, смаженому або сушеному вигляді.