Виробничий процес являє собою всю сукупність взаємозалежних дій в результаті яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються в готові вироби відповідні своєму службовому призначенню. Виробничим процесом заводу (виробничої дільниці, цеху) називають весь комплекс процесів організації, планування, постачання, виготовлення, контролю і т.п., необхідних для перетворення матеріалів і напівфабрикатів що поступають на завод (дільницю, цех) у готову продукцію.

Виробничий процес приладобудівного підприємства включає в себе не тільки основні процеси, які безпосередньо пов’язані з виготовленням деталей та складанням, а також необхідні допоміжні процеси, наприклад, контроль, ремонт обладнання, виготовлення технологічного оснащення, цеховий та внутрішньозаводський транспорт тощо.

Виробничий і технологічний процеси

Всі виробничі процеси можна класифікувати по таких ознаках:

По засобу впливу на предмет праці розрізняють процеси механічні, фізико-хімічні, транспортні, контрольні і природні процеси.
По характері участі робітника у виробничому процесі розрізняють процеси ручні, механізовані, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні.
По характері протікання процесу в часу різняться переривані і безупинні процеси. Переривані процеси можуть бути циклічними (повторюються з кожній одиницею продукції) і періодичними, коли відсутніх яскраво виражена циклічність процесу.
По характері протікання процесу в просторі всі процеси підрозділяються на послідовні, рівнобіжні і паралельно-послідовні.
Стосовно виробництва готового продукту розрізняють основні процеси, за допомогою яких здійснюється безпосереднє перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію, і допоміжні процеси, що забезпечують виконання основного процесу (ремонтні, інструментальні, транспортні і т.д.).

Виробничий процес охоплює:

" підготовку засобів виробництва й організацію обслуговування робочих місць;

• одержання і збереження матеріалів і напівфабрикатів;

" усі стадії виготовлення деталей приладів;

" складання вузлів і приладів;

" транспортування матеріалів( заготовок, деталей, вузлів, приладів);

" технічний контроль на всіх стадіях виробництва;

" упакування готової продукції й інші дії, пов’язані з виготовленням приладів, що випускаються.

У виробничому процесі найбільш важливе місце займають технологічні процеси, безпосередньо пов’язані з перетворенням матеріалів і напівфабрикатів у готові вироби.

Технологічний процес – це частина виробничого процесу, безпосередньо пов'язаногозвиготовленням окремих деталей і їх складанням. При цьому відбувається зміна якісного стану об’єкта виробництва (матеріали, заготовки, деталі, машини) і безпосередньо пов’язана з послідовною зміною стану предмета, з перетворенням його в готову продукцію (зміна розмірів, форми, якості поверхні деталі, взаємного розміщення деталей).

Критерієм оцінки технологічного процесу служить собівартість виготовленої продукції по даному технологічному процесі.

Розрізняють два основних етапи технологічних процесів: виготовлення та складання деталей.

Згідно ГОСТ 3.11.09.-73технологічний процес буває: проектний, робочий, одиничний, типовий, стандартний, часовий, перспективний, маршрутний, операційний, маршрутно – операційний.

По методу виконання визначають наступні частини технологічного процесу:

Формоутворення
Лиття
Формування
Гальванопластика
Обробка
Обробка різанням
Обробка тиском
Термічна обробка
Електрофізична обробка
Електрохімічна обробка
Нанесення покриття
Складання
Зварювання
Паяння
Клепання
Склеювання
Вузлове складання
Загальне складання
Контроль якості продукції
Ремонт

Технологічний процес супроводять ряд допоміжних процесів: складання заготовок та готових деталей; ремонт обладнання та ряд інших процесів, які безпосередньо не зв’язані з виготовленням деталей приладів, але без яких неможливо виконати технологічний процес (виготовлення та заточка інструменту, ремонт обладнання, розробка документації технологічного процесу, тощо) Без цих допоміжних процесів неможливо здійснити технологічний процес виробництва приладів.

Зв’язок процесів між собою та технологічним процесом дуже важливий для раціональної організації роботи всього підприємства.

Розрізняють два основних етапи технологічного процесу: виготовлення деталей та складання .

Технологічний процес виготовлення деталей складається з отримання заготовки та наступної обробки.

В технологічних процесах заготівельного характеру відбувається перетворення вихідного матеріалу в заготовки деталей заданих розмірів і конфігурацій шляхом лиття, обробки тиском, пресуванням, різанням сортового чи спеціального прокату тощо.

Для одержання продукції необхідної якості застосовують різні процеси обробки; лиття, обробку тиском, різання термічну обробку, покриття складання зварювання тощо. У процесі термічної обробки відбуваються структурні перетворення, змінюються властивості матеріалу деталі.

Під технологічним процесом механічної обробки розуміють послідовне перетворення заготовок в готову деталь шляхом механічної обробки їх поверхонь.

Під технічним процесом механічної обробки розуміють послідовну зміну стану заготовки (розмірів, геометричних форм, якості поверхонь, тощо), до одержання готової деталі.

Технологічний процес складання пов'язаний з послідовним з'єднанням елементів виробів у складальні одиниці, складальних одиниць і окремих деталей у прилад.

Технологічний процес розчленовується на операції, які є основним елементом технологічного процесу.

Операцією називається закінчена частина технологічного процесу, яка виконується над визначеною деталлю (або групою деталей) безперервно на одному робочому місці одним робочим (або бригадою робочих) і охвачує всі дії устаткування, і робітника (робітників).

Наприклад, при обробці на верстаті операція включає всі дії робітника, який керує верстатом, а також автоматичні рухи вузлів верстата. При цьому одночасно може вестися обробка декількох заготовок.

Розрізняють операції:

а) диференційовані;

б) концентровані;

с) комбіновані;

Диференційовані операції - це найпростіші види операцій, які виконують на найпростіших верстатах або багатопозиційних автоматах чи напівавтоматах. Наприклад, свердління, зенкерування, розгортання тощо.

Концентровані операції включають одночасну обробку декількох поверхонь одним видом обробки. Наприклад: обробка східчастого отвору комбінованим інструментом.

Операція є основною і неподільною частиною технологічного процесу в організаційному відношенні.

Виходячи з операцій визначають трудомісткість технологічного процесу, визначають кількість робітників і його матеріально-технічне забезпечення (устаткування, пристрої, інструмент тощо).

З фізичних та економічних причин операції розподіляють на установи, позиції, переходи, проходи та прийоми.

Приклади окремих операцій: свердління отвору в деталі, нарізання різьби плашкою, штампування пластин магнітопроводу, просочення трансформатора, нанесення покриття.

Непереривність операції: В випадку, коли деталь оброблювалась на верстаті, а потім проходить термообробку і знову оброблювалась на верстаті, то в цьому випадку має місце непереривність операції – процес складає три операції.

Операція є базовою виробничого планування та обліку. На основі операції визначається трудомісткість виготовлення деталей, вузлів, виробів та необхідна кількість робітників, устаткування пристроїв та інструментів, встановлюється собівартість обробки, розробляється календарне планування і контроль виробництва.

Розподілення операції на складові елементи

Щоб вивчити трудовий процес, спроектувати раціональний склад кожної операції з урахуванням використовування всіх виробничих можливостей і передового досвіду її виконання, встановити технічно обґрунтовану норму затрат робочого часу, необхідно розподілення операції на окремі складові її елементи.

Розподілення операції на складові елементи можна провести по ознаках її технологічного складу і трудового змісту.

По технологічній ознаці операцію ділять на переходи и проходи.

Технологічним переходом називається закінчена частина технологічної операції, що характеризується сталістю застосування інструмента і оброблюваних поверхонь при обробці (при цьому оброблюється один або декілька ділянок поверхні деталі одним і тим же інструментом, або групою інструментів) при сталому або закономірно змінному режимі роботи обладнання. Відносно операцій складання перехід характеризується незмінністю з’єднаних поверхонь та використовуваного при цьому інструментів (пристроїв).

Наприклад намотка котушки, коли виконується декілька послідовних переходів: установка каркасу закріплення виводу каркасу тощо.

Зі зміною оброблюваної поверхні або інструменту чи режиму роботи верстата при обробці однієї і тієї ж поверхні тим же інструментом виникає новий перехід.

Найменування переходу відображає вид, об'єкт і результат обробки. Переходи нумерують арабськими цифрами, а зміст переходу дається в наказовій форми.

Якщо перехід представляє собою закінчену частину технологічної операції, яка складається з дії робітника і (або) обладнання, але не супроводжується зміною форми, розмерів, шорсткості поверхні, а необхідний для виконання роботи, то перехід називається допоміжним.

Допоміжний перехід називається закінчена частина операції яка складається з дій робочого чи обладнання, які не супроводжуються зміною форми, розмірів чи шорсткістю поверхні, але необхідні для виконання технологічного переходу. Наприклад установка та закріплення деталі в пристрій, її відкріплення та зняття.

У ряді випадків через недостатню потужність верстата, міцності і твердості деталі і інструменту видалити припуск за один прохід неможливо.

В цьому випадку припуск видаляється за кілька проходів. При обробці різанням перехід може бути розподілений на проходи.

Проходом називається частина технологічного переходу, при якому знімається один шар матеріалу при незмінному положенні оброблюваної поверхні й інструмента. Прохід складається з одноразового переміщення інструменту щодо заготовки, супроводжуваного зміною форми, розмірів, шорсткості поверхні, фізико-механічних властивостей поверхневого шару при незмінному положенні оброблюваної поверхні та інструмента та незмінно настроєному верстаті. Наприклад: треба зняти припуск Z = 5 мм. Його знімають за два проходи не змінюючи режимів обробки.

В оброблюваних процесах прохід являється межею розподілу операції. Прохід у технологічному процесі не фіксують, а враховують основним часом.

По технологічному принципу операцію можна розподілити також на установи і позиції.

Установка називається частина технологічної операції, що характеризується одним закріпленням заготовки. Він виконується при незмінному (одному) закріплені оброблюваної заготовки, складальної одиниці, яку збирають, при одному настоювані обладнання. Наприклад, Установити заготовки в пристосування, кріпити, зняти. При послідовній центрівці торців вала на односторонньому центрувальному верстаті операція буде виконуватися за два установа.

Позицією називається кожне з фіксованих положень зпаготовкиі щодо верстата одному її закріпленні. закріплена оброблювана заготовка (або складальна одиниця) спільно з пристроєм займає різне положення відносно інструменту або нерухомої частини верстата для виконання визначеної частини операції. Наприклад, якщо заготовка закріплена в поворотному пристрої, то при незмінному її кріплені кожен поворот пристрою буде новою позицією.

Наприклад: при фрезеруванні граней болта гайки. Позицію в технологічному процесі не фіксують, а враховують допоміжний час, пов'язаний з переходом. Заміна установок позиціями дає значний виграш у часі.

По трудовому складу операція розподіляється на переміщення (рух), дію, прийоми і комплекс прийомів, які виконує робітник.

Робоче переміщення – це найменший можливий елемент операції для її вивчення і вимірювання.

Під переміщенням розуміють однократне переміщення всього тіла робочого або окремо рук і т.п. з метою взяти (захватити, взятися), перемістити (вставити, витягнути, поєднати і т.п.) або підтримати предмет. Всі переміщення робочого в процесі виконання роботи суміщаються з роботою органів чуття і мислення і по характеру виконання можуть бути рішучими (короткими) і навиковими (уповільненими).

Рішучі рішення не вимагають обережності, підвищеної уваги (напруження) для їх виконання, виконуються швидко, наприклад протягнути руку до деталі, зробити крок тощо.

Навикові рухи –це контрольовані переміщення, які забезпечують точність роботи і її якість, тому вони можуть бути уповільнені, наприклад поєднання граней двох предметів, взяти дрібний предмет і т.п.

Дія складається з сукупності декількох переміщень, які виконуються робітником без перерви. вона характеризується одним цільовим призначенням і складається з двох і більше робочих переміщень , наприклад робоча дія «взяти гаєчний ключ» складається з наступних рухів: протягнути руку до гаєчного ключа (рішуче, перемішуючий рух); захватити пальцями гаєчний ключ (навиковий рух).

Прийомом називається закінчена сокопність робочої дії робітника визначеного цільового призначення у процесі виконання операції при незмінному складі предметів і засобів праці.

Наприклад, верстатна операція по свердлінню отвору у валі складається з наступних прийомів:

- узяти вал і установити в пристосування;

- закріпити вал, включити верстат, підвести свердло до деталі;

- включити подачу, виключити подачу, відвести шпиндель у вихідне положення;

- зупинити верстат, відкріпити деталь, покласти деталь на стелаж.

Прийоми можуть бути основні допоміжні.

Прийоми, призначенням яких являється безпосереднє забезпечення цілі даного технологічного процесу, називаються основними,а прийоми, які забезпечують виконання останніх, -допоміжними.

Прийоми можуть мати як самостійне рішення, так і бути об’єднанні в комплекси прийомів. Наприклад, прийом «встановити деталь в патрон» має закінчене цільове призначення, являється самостійним допоміжним прийомом, але він може бути включений в комплекс прийомів «встановити і зняти деталь»., пуск верстата, виключення подачі, зупинка верстата.

Групування прийомів в окремі комплекси проводиться для спрощення нормування і розробки нормативних матеріалів. Воно може проводитьсь або по ознаці технологічної послідовності виконання прийомів (технологічні комплекси), або по однорідності факторів, які впливають на їх тривалість, безвідносно до послідовності їх виконання (розрахункові комплекси).

Технологічний процес виконується на робочих місцях.

Робочим місцем називається частина площі цеху, що призначена для роботи одного або групи робочих на якій розміщені технологічне обладнання, інструмент, підйомно-транспортні пристрої, стелажі для зберігання заготовок, деталей та інш.

Технологічним обладнанням називається знаряддя виробництва, в яких для виконання частини технологічного процесу розміщаються матеріали або заготовки, засоби впливу на них, а при необхідності джерела енергії.

Технологічною оснасткою називається знаряддя виробництва які додаются до технологічного обладнання для виконання визначеної частини технологічного процесу.

Види виробництва

Визначають три основних види виробництва: одиничне, серійне, масове.

Крім того існує дослідне виробництво.

Одиничне виробництво – характеризується широкою номенклатурою виготовленням або ремонтом виробів та малим об’ємом випуску виробів. Одиничне виробництво – виробництво при якому виготовляються одиничні екземпляри виробів, різноманітні по конструкції та розмірам. При цьому одного разу виконаний для якогось виробу технологічний процес більш не повторюється, або може повторитися через невизначений проміжок часу. Особливістю підприємств одиничного виробництва є різноманітна номенклатура виготовлення виробів, тому оснастка цих підприємств пристосована для виготовлення різноманітної продукції і складається з універсальних конструкцій або спеціальних спрощеного типу.

Серійне виробництво – характеризується вузькою номенклатурою виготовленням або ремонтом виробів та більшим об’ємом випуску виробів, що безперервно виготовляються чи ремонтуються на протязі тривалого часу. Виробництво при якому процес виготовлення ведеться партіями (серіями). Випуск партії деталей (виробів) регулярно повторюється через визначені проміжки часу. В залежності від кількості однакових виробів, що припадають на річну програму, розподіляють три різновидності серійного виробництва: дрібно – серійне – і крупносерійне. Для серійного виробництва характерно використання як нормалізованої, так і спеціалізованої оснастки, а в ряді випадків і спеціальної оснастки.

Масове виробництво – характеризується вузькою номенклатурою виготовлення виробів та великими об’ємами випуску виробів, безперервним виготовленням чи ремонтом на протязі тривалого часу. Виробництво при якому на протязі тривалого часу випускається велика кількість однакових виробів. Постійність технологічного процесу дозволяє закріпити за робочим місцем одні і тіж операції які постійно повторюються. При масовому виробництві використовується комплексна автоматизація, а також спеціальна оснастка.

Однією з основних умов масового виробництва є виконання принципу взаємозамінності.

Існують дві різновидності масового виробництва: поточне виробництво та виробництво безперервним потоком.

Поточне виробництво характеризується різною трудомісткістю операцій, тому тут має місце неоднакова загрузка обладнання в часі, а малозавантажене обладнання працює періодично.

Виробництво безпрерервним потоком характеризується тим, що час виконання (період) кожної операції рівний або кратний темпу. В результаті погодження цих періодів деталі передаються від одного виду обладнання до іншого безперервно.

Дослідне виробництво характеризується виробництвом зразків, партій або серій виробів для проведення дослідних робіт, або розробки конструкторської та технологічної документації для сталого виробництва.