Вимоги овочевих культур до умов мінерального живлення відповідно до фаз росту і розвитку. Способи внесення, дози та строки внесення добрив під овочеві культури

Мета: ознайомити учнів з дозами, способами та строками внесення мінеральних добрив під овочеві культури, закріпити і поглибити знання набуті під час .вивчення мінеральних добрив.

Своєчасне та правильне внесення добрив – обов’язкова умова отримання хорошого врожаю, адже воно сприяє покращенню характеристик ґрунту, повноцінному розвитку сільськогосподарської культури. Також за допомогою внесення добрив можна контролювати показники кислотності ґрунту. Щодо строків внесення добрив, то вони індивідуальні для кожної культури і залежать від особливостей ґрунту, природно-кліматичної зони та інших факторів.

Існують такі строки внесення добрив:

Основне удобрення проводиться до проведення посівної кампанії, найчастіше після збору попередника наприкінці літа чи восени. Таким чином, поживні елементи мають час на розкладання у землі, щоб стати доступними для кореневої системи рослин. Їх внесення залежить від пори року:

фосфорно-калійні – пізня осінь;

азотні – рання весна, безпосередньо перед посівною, або за низької забезпеченості ґрунту восени.

Основне внесення добрив – важливий аспект вирощування будь-якої культури, адже воно забезпечує правильне співвідношення поживних елементів. Наприклад, якщо посівам не вистачає фосфору, в рослинах починається процес накопичення нітратного азоту.

Вносити добрива на цьому етапі можна за допомогою двох способів: локального та розкидного. Локальний підвищує продуктивність рослини, так як гранули вносяться безпосередньо в зону розміщення кореневої системи, і він є більш економним, ніж розкидний. Якщо ви застосовуєте розкидний спосіб, важливо слідкувати за рівномірністю розподілення добрив.

Припосівне внесення добрив покликане покращити кореневе живлення рослини у період проростання насіння та на початкових етапах росту та розвитку до утворення повноцінної кореневої системи. Перерахуємо основні переваги припосівного внесення:

Сприяє формуванню міцної, розвиненої кореневої системи у стислі терміни.

Забезпечує ефективне використання рослиною власних ресурсів для розвитку та росту.

Підвищує стійкість до тривалої посухи, затяжних дощів, різких перепадів температури, грибкових та бактеріальних захворювань.

В цей строк добрива вносять паралельно з посівом культури. Вони розчиняються у ґрунтовому розчині та дисоціюють на іони. Чим більше земля насичується цими іонами, тим інтенсивніше у рослину поступають поживні речовини. Ні в якому разі не можна допускати, щоб посівний матеріал контактував з гранулами добрив. Слід вносити добрива глибше на 5 см та трохи вбік від рядка, оскільки молоді рослини на етапі проростання дуже чутливі до підвищеної концентрації солей.

Післяпосівне удобрення (позакореневе підживлення).

Підживлення проводиться під час вегетаційного періоду та має на меті підвищення якості сільськогосподарської продукції. Воно доповнює та покращує дію основного внесення добрив. Основні види підживлення: кореневе та позакореневе,фертигація, гідропоніка..

Кореневе підживлення можна здійснювати поверхнево, або вносити поживні речовини безпосередньо у ґрунт. У такому разі елементи живлення засвоюються безпосередньо кореневою системою. Найбільш ефективний цей тип підживлення на дерново-підзолистих та супіщаних ґрунтах.

Позакореневе підживлення виконується поверхнево: поживні речовини засвоюються листям і стеблами рослин. Найдоцільніше вносити таким чином мікроелементи. Фергитацією називають застосування добрив у рідкій формі одночасно з поливом. Так поживні елементи добре поглинаються наземною частиною та корінням рослин. А метод гідропоніки дозволяє повністю механізувати процес вирощування культури.

Потреба рослин в поживних речовинах.

Кожна культура потребує добрив, адже вони стимулюють її правильний розвиток та забезпечують отримання гарного врожаю. Слабкі пагони, відсутність цвітіння, пожовтіння листя, розтріскування плодів, поширення інфекційних хвороб – наслідки нестачі поживних речовин мінерального та органічного походження.

Азот.

Осінь є слушним часом для внесення азотних добрив. Однак на надмірно вологих грунтах можуть відбуватися втрати внесеного азоту. Тому азотні добрива краще вносити навесні врозкид, що обмежує можливість втрати нітратного азоту добрив. Добрива потрібно розташовувати у грунті так, щоб вони знаходились у вологому шарі грунту в зоні активної діяльності кореневої системи рослин (15 – 25 см).

Норма внесення азотних добрив (карбамід, аміачна селітра) -30 35г на м квадратний. Нестача азоту в грунті особливо відчутна навесні – ріст рослин сповільнюється або зовсім припиняється.. Найбільш гостро реагують на нестачу цього елементу картопля, томати. Саме азотовмісні добрива є найбільш небезпечними з усіх мінеральних добрив. Зловживання ними призводить до того, що культури накопичують у своїх тканинах величезну кількість нітратів.

У період інтенсивного розвитку листя та пагонів, культура потребує азотного живлення. Потреби в азоті у культурних рослин різні. Наприклад, бобові потребують його у меншій кількості, оскільки самі використовуються для сидерації та здатні засвоювати атмосферний азот завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями. А ось при вирощуванні соняшнику та кукурудзи внесення азотних добрив є просто необхідним, оскільки ці культури мають значний винос даного елемента з ґрунту врожаєм.

Азот в добривах має декілька форм:

амідну, яка має пролонговану дію та стає доступною для культури через півтора місяці з грунту, а також є найкращим варіантом при внесенні "по листу";

амонійну – підходить для закладання у ґрунт;

нітратну – рослини одразу ж починають нею живитися.

Калій.

Калій більш доступний рослинам у грунті, ніж фосфор. Добрива калію більш ефективні при внесенні під час посіву. Внесення врозкид може бути здійснено восени або навесні на легких грунтах, що мають малу ємність поглинання. Калійні добрива доцільно вносити разом з азотними добривами навесні під культивацію, а під просапні культури частину цих добрив переносити в підживлення. Чудово підходить для картоплі, буряків, баштанних культур. Восени його розсипають перед перекопкою або оранкою – 150 – 200г на метр квадратний.

Особливо необхідний культурним рослинам під час цвітіння та формування зав’язі. Він міститься не тільки у мінеральних добривах, а й в органіці – гної, зеленій масі, компості. Калійні добрива краще всього вносити одразу після збору врожаю. Обов’язково застосовувати калій у випадках, коли:

спостерігається дефіцит даної речовини;

добрива навесні не вносилися;

плоди погано формуються та не можуть повноцінно дозріти.

Фосфор.

Фосфорні добрива менш рухливі у грунті, ніж азотні. Внесення фосфатів при посіві в кореневу систему однорічних культур є ефективним. Внесення врозкид менш ефективне, ніж внесення при сівбі. Основне фосфорно – калійне добриво вносять переважно восени під глибоку зяблеву оранку. При цьому добрива потрапляють у більш вологий і менш пересихаючий шар грунту, де розвивається основна маса коріння. При глибокому закладанні елементи живлення з добрив краще використовуються рослинами та дають більший ефект. Використовують подвійний суперфосфат, у якому корисних речовин значно більше. Фосфоритове борошно прекрасний засіб для підвищення імунітету і захисту від комах та хвороб.

Фосфор випускається у декількох формах: суперфосфати, фосфоритне борошно, подвійні суперфосфати. Він відповідає за формування кореневої системи, тож рослини потребують його під час перших фаз росту. Якщо цього мінералу не вистачає, погіршуються поживні характеристики культури. Також значно сповільнюється ріст листя та стебла. Але й підвищене дозування фосфору небезпечне: рослина передчасно розвивається, плоди швидше дозрівають, що негативно впливає на врожайність.

Обираючи мінеральні добрива, важливо врахувати рухливість поживних речовин у ґрунті та збалансованість добрива. Часто вміст одних елементів впливає на вміст інших, наприклад, велика кількість фосфору вказує на нестачу цинку.

Інші важливі моменти, які не можна ігнорувати:

Попередня врожайність. Якщо вона була високою, то поле виснажилося і треба обов’язково поповнити дефіцит втрачених елементів.

Стан культури. Обираючи добриво, обов’язково оцініть посіви: це допоможе зрозуміти, якого елементу бракує.

Стан поля. Слідкуйте за ґрунтом, щоб попередити його виснаження та зниження врожайності.

Норми внесення добрив встановлюються, виходячи з потреб кожної культури, погодних умов, специфічних характеристик поля.

Щоб міндобрива спрацювали, слід пам’ятати, що:

не можна перевищувати рекомендованого дозування;

рослини, які дуже розрослися та зімкнули ряди, краще за все підживлювати позакореневим способом;

для пом’якшення концентрованих добрив перед застосуванням їх можна розбавляти водою.

За допомогою мінеральних добрив можна «нагодувати» землю життєво необхідними елементами, збільшити продуктивність. Дуже важливо дотримуватись інструкцій з нормування мінеральних речовин, адже нітрати мають здатність накопичуватись не тільки в грунті, але і в самих ягодах, плодах, овочах.

Овочеві культури виносять з грунту багато поживних речовин і помітно знижують його родючість, якщо під них не вносити добрива. Саме тому під овочі обов’язкове систематичне внесення органічних і мінеральних добрив.

Внесення органічних добрив посилює мікробіологічну діяльність у грунті і збагачує приземний шар повітря на вуглекислий газ.

Внесення органічних добрив – найкращий спосіб збагатити грунт органічною речовиною, яка здатна перетворюватись на гумус, що значно підвищує грунтову родючість ( із 1 тонни гною утворюється 35 – 50 кг гумусу). Водночас у грунті синтезуються гумінові і фульвокислоти, які мають підвищенну обмінну здатність. На внесення органічних добрив найбільше реагують капуста, огірки, цибуля, часник, помідори, баклажан, перець. Під овочеві культури вносять такі органічні добрива: гній, перегній, пташиний послід, торфокомпости, гноївку. Різні види органічних добрив характеризуються неоднаковим вмістом поживних речовин.

Органічні добрива можуть мати рослинне, тваринне та змішане походження різного ступеня розкладеності. У них міститься широкий діапазон поживних речовин. Найбільшою популярністю користуються: гній – суміш твердих та рідких екскрементів різних тварин, комплексно впливає на стан поля, збільшує запаси рухливих поживних елементів.
Як відомо, до складу гною входять екскременти тварин (кал, сеча), підстилка, залишки корму, сторонні включення, технологічна вода. Гнойова маса (органічні добрива) може мати тверду (вологістю до 80%), напіврідку (вологістю 80–90%) або рідку (вологістю понад 90%) консистенцію.
Залежно від технології утримання тварин і способу видалення гною він буває підстилковий або безпідстилковий. За утримання сільськогосподарських тварин без підстилки (на решітчастих підлогах) або з мінімальним її використанням утворюється безпідстилковий гній рідкої або напіврідкої консистенції. Як відомо гній важливе джерело азоту, фосфору і калію. Поживні речовини гною використовуються рослинами поступово, тобто його удобрювальна дія має тривалий перебіг: на легких грунтах – протягом 4 -5 років, на важких – 7 – 9 років при нормі внесення 20 – 60 т/га.

Гній і торфоперегнійні компости вносять здебільшого під зяблеву оранку і лише на грунтах, які запливають, навесні під переорювання зябу. Під огірки і капусту в південних областях його вносять з розрахунку 20 – 40 т/, в західних – 40 – 60 т/га.

Пташиний послід може перебувати у рідкій, напіврідкій та сухій формі, швидко діє, багатий фосфором, азотом, калієм. Його доцільніше вносити під культивацію при нормі 4 -5 тонн на гектар залежно від зони вирощування.

Гноївку використовують переважно для виготовлення компостів У грунт її вносять 4 -5т/га.

Ефективність використання добрив, їх вплив на ріст, розвиток і врожайність рослин значною мірою залежить від строків і способів внесення. Добрива вносять під основний обробіток грунту, перед висіванням насіння або висаджуванням розсади, в рядки під час сівби та в період вегетації (підживлення). У південних і центральних районах органічні добрива вносять восени під зяблеву оранку або культивацію. Під пізні овочеві культури частину органічних добрив можна вносити під мілке весняне переорювання зябу. Підживлюють культури пташиним послідом, гноївкою. При встановленні строків підживлення і норм добрив беруть до уваги біологічні особливості культури і вік рослин.

Органічні добрива – продукт місцевого виробництва, тобто їх заготовляють безпосередньо у господарствах (гній, рідкий гній, компости, попіл) або добувають неподалік від господарства (торф, вапнякові туфи тощо). Органічні добрива (наприклад, гній) вносять у нормі 20-60 т/га, з урахуванням їх післядії протягом 2- 4 років. У ґрунт добрива вносять до сівби (основне внесення), під час сівби (припосівне) і після сівби (підживлення) різними способами. Серед них виділяють: розкидання – добрива рівномірно розкидають поверхнево, а потім загортають їх ґрунтообробними знаряддями; локальне внесення – добрива вносять до посіву рядком або смугою на глибину більшу (на 1,5-2,0 см), ніж глибина загортання насіння; припосівне внесення, коли одночасно висівають у рядки добрива і насіння; підживлення – добрива вносять під час вегетації рослин у шар ґрунту, де знаходиться їхнє коріння. Способом розкидання вносять значну частину органічних добрив та приблизно ½ мінеральних. Розрив у часі між розкиданням і загортанням мінеральних добрив становить не більше 12, а органічних – не більше 2 годин. При локальному внесенні насіння (бульби) і добрива розділені невеликим шаром ґрунту. Останнім часом, при застосуванні мінеральних добрив перевагу надають припосівному внесенню та дробовому підживленню в певні періоди вегетації рослин. Регулювання родючості ґрунту в інтенсивному землеробстві спрямоване на відновлення запасів органічної речовини в ґрунті, що досягається, насамперед, шляхом використання органічних добрив, виробництво яких останнім часом різко знизилось, за рахунок скорочення поголів'я тварин. В інтенсивних сівозмінах, насичених на 50% просапними культурами, для виходу на бездефіцитний баланс гумусу слід вносити 10-14 т/га гною, за наявності поля багаторічних бобових трав, та 14- 17 т/га – без такого поля. Оскільки тваринництво не в змозі забезпечити виробництво органіки в таких кількостях, вагомості набувають специфічні види органічних добрив, а саме: залишені на полі рослинні рештки, сидеральні культури тощо. Істотним джерелом органічної речовини можуть бути також осади стічних вод, вихід яких на міських очисних спорудах досягає близько 20 млн. т щороку. . Зелена маса рослин, яка заробл'яється в ґрунт, щоб збагатити його органічною речовиною, називається зеленим добривом, що є найдешевшим і найефективнішим способом комплексного відродження землі. Внесення зелених добрив називається сидерацією, а рослини, які висіваються спеціально для використання на зелене добриво, сидератами. При використанні сидератів повністю на зелене добриво, всі 95% маси, одержаної від фотосинтезу, і 5% – з ґрунту вноситься в землю. Під сидератами майже немає бур'янів – вони їх пригнічують, тому можна з впевненістю сказати, що сидерати очищають ґрунт від бур'янів. Необхідно відзначити і велику фітосанітарну роль, яку відіграють сидерати. Вони нейтралізують ґрунтовтому, несумісність рослин, різко знижують шкоду від шкідників і хвороб. Картопля, висаджена на люпиновому сидераті, значно менше пошкоджується колорадським жуком. Період розкладу швидкий, і в залежності від умов (температура і вологість, контакт з ґрунтом) триває 30-60 днів. Одним із видів застосування сидератів є удобрення соломою. Розширення площ під зерновими культурами призвело до збільшення виробництва соломи, яку раніше майже повністю використовували як корм. Скорочення поголів'я худоби, перехід до технологій інтенсивної відгодівлі, в раціонах якої соломи немає або вона становить незначний відсоток, дає можливість широко використовувати її як важливе джерело повернення органіки в ґрунт. Солома є енергетичним матеріалом для культурного ґрунтоутворення, Внесення соломи збільшує вміст гумусу, поліпшує структуру ґрунту, знижує схильність до ерозії, стимулює процес азотфіксації. Вона є джерелом живлення для ґрунтових мікроорганізмів, поліпшуються також водний і повітряний режим та вбирна здатність ґрунту. В останні роки з'явились бактеріальні препарати, які активізують свою діяльність в ґрунті, підвищують його родючість. Проте їх краще застосовувати у поєднанні з сидератами, що заробляються у верхній шар ґрунту. Ці препарати дуже ефективно працюють при компостуванні відходів рослинництва. Технології внесення рослинної маси в ґрунт у якості добрив вагомо впливають на майбутній врожай культур.

Отже, внесення органічних добрив посилює мікробіологічну діяльність у грунті, збагачує грунт органічною речовиною