Виділення - важливий етап обміну речовин

Процес виділення.

Унаслідок обміну речовин та енергії в організмі з’являються зайві для нього сполуки:

1. кінцеві продукти розщеплення поживних речовин (СО2, Н2О, жовчні пігменти, сечовина, сечова кислота, амоніак);

2. надлишкові сполуки (солі, вода);

3. чужорідні сполуки (солі важких металів, барвники); 4) отруйні сполуки (аміак, індол, ацетон, гідроген пероксид та ін.).

   ВИДІЛЕННЯ (ЕКСКРЕЦІЯ) – процес видалення з організму непотрібних продуктів обміну речовин та надлишку води й солей.

   У виділенні непотрібних сполук в організмі людини беруть участь легені (видаляються СО₂, Н₂О у вигляді пари, ацетон), шкіра (у складі поту видаляються Н₂О, солі, сечовина, сечова кислота, амоніак, молочна кислота), травна система (неперетравлені рештки, солі важких металів, холестерин, жовчні пігменти), сечовидільна система (сечовина, надлишок солей, сечова кислота, Н₂О та ін.).

   Результатом процесів виділення є низка важливих для організму функцій:

   1. видалення кінцевих продуктів обміну речовин для збереження рівноваги оборотних біохімічних реакцій; 2.знешкодження отруйних продуктів обміну речовин для запобігання загибелі клітин; 3. регуляція складу речовин в організмі для підтримання гомеостазу.

   Отже, біологічна необхідність виділення полягає в здійсненні видільної, захисної та регуляторної функцій, завдяки чому зберігається сталість внутрішнього середовища організму в змінних умовах навколишнього середовища.

Перед вами малюнки окремих органів ( нирки, легені, шкіра, шлунково – кишковий тракт). 

1. Що об’єднує їх? 

2. Які шкідливі речовини виводяться з організму завдяки ним?

Сечовидільна система.

СЕЧОВИДІЛЬНА СИСТЕМА – сукупність органів, що забезпечують утворення та видалення з організму сечі. Більша частина кінцевих продуктів обміну (близько 75 %) виділяється саме через сечовидільну систему, до складу якої входять нирки (1), сечоводи (2), сечовий міхур (3) і сечівник (4)

Нирки – парні органи черевної порожнини. У дорослої людини маса однієї нирки становить близько 120 г (0,43 % від загальної маси тіла).

Основні функції нирок людини:

1. видільна (видалення сечовини, надлишку води, солей, токсичних і чужорідних сполук);

2. гомеостатична (підтримання оптимального для клітин вмісту солей, йонів, води у внутрішньому середовищі);

3. регуляторна (утворення речовин, що регулюють артеріальний тиск, кровотворення, обмін солей).

   Сечовід - орган у вигляді трубки, що з’єднує ниркову миску і сечовий міхур. Стінка сечоводу побудована з трьох шарів: зовнішнього - сполучнотканинного, середнього - м’язового та внутрішнього - епітеліального, у якому є слизові клітини. Наявність слизу запобігає подразненню стінок сечоводу сечею. Перистальтичні (хвилеподібні) скорочення непосмугованих м’язів стінок сечоводів забезпечують рух сечі від нирок до сечового міхура. (Пригадайте, що подібно пересувається їжа травним каналом.)

   Сечовий міхур - це порожнистий орган, який слугує для накопичення та виведення сечі. Внутрішня поверхня міхура вистелена багатошаровим епітелієм. Він захищає стінки міхура від подразнення сечею. М’язова оболонка міхура побудована з трьох шарів м’язів. Коловий шар м’язів біля виходу сечового міхура утворює потовщення - сфінктер, що слугує для відкривання або закривання виходу до сечівника. Зовні сечовий міхур укритий сполучнотканинною оболонкою.

Завдання:

1. Підпишіть назви органів сечовидільної системи, позначені на малюнку цифрами.

2. вкажіть особливості будови та функції органів сечовидільної системи, заповнивши таблицю:

   Орган	Особливості будови	Функції
   нирки
   сечоводи
   сечовий міхур
   сечівник

Будова нирки.

Нирки - парні органи, розміщені в черевній порожнині на рівні попереку з обох боків хребта. За своєю формою вони нагадують насінину квасолі.

У дорослої людини кожна нирка важить близько 160 г. Кожна нирка ззовні оточена жировою капсулою, а сама тканина нирки вкрита щільною сполучнотканинною оболонкою (1). Зверху розміщена надниркова залоза (2) - орган ендокринної системи.

На внутрішній увігнутій поверхні нирки розташована глибока вирізка. Це так звані ворота нирки (3). Через них до нирки входять ниркові артерії , а виходять ниркові вени (4,5), нерви, лімфатичні судини і сечовід (6). Він починається від сплощеного лійкоподібного утворення - ниркової миски (8).

На поздовжньому розрізі нирки (7) добре помітні два шари ниркової речовини, які відрізняються один від одного за своїм забарвленням та будовою. Зовнішній шар має назву кірковий (9), він темно-червоного кольору. Таке забарвлення йому надають численні кровоносні судини. Внутрішній шар називають мозковим (10). Він включає в себе 8-15 конусоподібних утворів - ниркових пірамід, розділених прошарками кіркової речовини. На верхівці кожної піраміди відкривається 10-20 проток, якими до ниркової миски надходить сеча.

Установіть відповідність між назвами структур нирки і цифрами, якими їх позначено на малюнку 

А - сечовід; Б - ниркова піраміда; В - ниркова артерія; Г - кірковий шар; Д - ниркова вена; Е - мозковий шар; Ж - ниркова миска

Будова нефрону.

Головну масу нирок складають особливі мікроскопічні структури - нефрони. Саме вони здійснюють основні процеси сечоутворення. Тому їх вважають структурно-функціональними одиницями нирки. У кожній нирці міститься понад 1 млн нефронів.

Кожний нефрон складається з двостінної капсули, у якій розміщений клубочок капілярів, та сечового каналъця . Капсула нефрону має вигляд порожнистої кулі, стінки якої утворені двома шарами епітеліальних клітин. Простір капсули переходить у сечовий канадець. У мозковому шарі цей канадець утворює петлю, після чого повертається в кірковий шар. Тут він разом із сечовими канальцями інших нефронів зростається в більший так званий збирний каналець. Такі збирні канальці сполучаються у протоку - збирну трубочку, яка відкривається на верхівці ниркової піраміди. У кожній нирці загальна довжина всіх канальців становить близько 70-100 км, а їхня поверхня сягає 25 м². Це зумовлено величезним обсягом роботи, яку виконують нирки, очищуючи кров від кінцевих продуктів обміну та утворюючи сечу.

Зіставте назви елементів будови нефрона з їхніми позначеннями на ілюстрації: а – капілярний клубочок; в – приносна артеріола; е – петля нефрона (петля Генле); з – виносна артеріола; и – сечозбірна трубка; н – венула; о – капсула нефрона (капсула Шумлянського–Боумена); п – вторинна капілярна сітка; р – первинний звивистий каналець; с – вторинний звивистий каналець.

Якщо правильно зіставите й заповните таблицю відповідей, то ви отримаєте назву гормона, що регулює зворотне всмоктування води в організмі людини.