Вибір місця під закладання польового досліду

Мета: Набуття знань з методології вибору місця та закладання польового досліду.
Ділянка – це складова частина польового досліду, на якій вивчається один будь – який варіант досліду.
При виборі ділянки для проведення досліду необхідно, щоб вона забезпечувала виконання основних вимог до якості проведення польових дослідів: типовість, дотримання принципу єдиної відміни, точність та достовірність результату.
Ділянка під дослід повинна бути рівною або мати рівномірний, односторонній схил до 1м, необхідно враховувати також мікрорельєф – не повинно бути воронок, бугрів, ложбин тощо.
Для забезпечення дотримання принципу єдиної відміни необхідно мати однорідний за агрохімічними та фізичними властивостями грунтовий покрив. Для цього необхідно провести грунтове обстеження вибраної ділянки під дослід, щоб визначити тип грунту, механічний склад, вміст гумусу, водно – фізичні властивості, кислотність, вміст елементів живлення. Ділянка, яка відводиться під дослід, повинна за останні три роки, засіватися одними й тими ж культурами з нормальним чергуванням по роках, а також мати однакову систему обробітку грунту, удобрення та інше. Необхідно враховувати також засміченість полів бур’янами.
Не слід розміщувати дослід ближче ніж 50 – 100 м від жилих будинків, тваринницьких ферм, поблизу водоймищ, деревних насаджень.
До важливих елементів методики польового досліду відносяться величина і форма ділянок, повторність варіантів досліду, правильний спосіб розміщення ділянок та повторностей в досліді.
Польовий дослід ставлять на ділянках, які мають певний розмір та форму. При встановленні розміру ділянки потрібно враховувати особливості агротехніки рослини: ширину міжрядь, густоту посіву, ширину захвату посівного агрегату тощо. На розмір ділянки впливають біологічні, агротехнічні особливості культури, грунтово – кліматичні умови.

Форма ділянки (відношення довжини до ширини) при закладанні польового досліду може бути:

• квадратна – співвідношення сторін дорівнює одиниці;

• прямокутна – при співвідношенні довжини до ширини більше 1, але менше 10;

• видовжена – при співвідношенні більше 1. Її застосовують при великих розмірах ділянки та при закладенні досліду на схилах, де може помітно змінюватись родючість грунту.

Розрізняють дві площі ділянки: дослідну ( посівну) та облікову. На посівній площі ділянки розраховують та вносять добрива відповідно до варіанту схеми досліду, проводять усі операції і обробіток грунту, посіву і робіт з догляду за рослинами, а з облікової ділянки враховують врожай. Площа облікової ділянки становить різницю між загальною площею та площею захисних смуг.

У дослідах з добривами прийнято виділяти захисні смуги. Розрізняють бокові та кінцеві захисні смуги. Бокові захисні смуги виділяють вздовж довгих сторін ділянок для виключення впливу рослин сусідніх варіантів.
Кінцеві захисні смуги шириною не менше 2 м виділяють для захисту облікової ділянки від випадкових пошкоджень. Крім того, для розвороту машин та знарядь з обох кінців ділянок виділяють захисні смуги шириною не менше 5 або 10 м.
Після вивчення та підготовки земельної ділянки необхідно у польовому щоденнику скласти схематичний план досліду, де позначені точні розміри усього досліду: ширину та довжину ділянок, захисних смуг, доріг, розташування повторень, ділянок, позначити номера ділянок та номера варіантів по ділянках. При цьому особливо важливо, щоб площа усіх посівних ділянок точно відповідала прийнятим розмірам, усі ділянки у всіх повторностях обов’язково повинні бути однакової довжини та ширини, мати прямокутну форму.