Вступ. Українська література другої половини ХІХ ст. у контексті розвитку тодішнього суспільства, культури, мистецтва

Уявіть себе в часі, коли українське слово — не просто звук, а виклик імперії. Коли письменник — не лише творець, а борець. Коли література — єдиний простір свободи…, отже

1. Перегляньте відео

2. Розгляньте історико-культурний контекст.

   🔹 Історико-культурний контекст

   Сфера	Основні риси
   🏛️ Суспільство	Колоніальне становище України в складі Російської та Австро-Угорської імперій; заборони української мови (Валуєвський циркуляр 1863, Емський указ 1876); зростання національної свідомості
   📚 Освіта	Розвиток недільних шкіл, гімназій, університетів (Київський, Харківський, Львівський); діяльність «Просвіти»
   🎭 Мистецтво	Поява українського театру (Марко Кропивницький, Микола Садовський); музика Миколи Лисенка; розвиток живопису
   ✍️ Література	Перехід від романтизму до реалізму; поява нових жанрів — соціально-психологічна повість, драматургія; теми селянства, національного визволення, жіночої долі

3. Культурно-просвітницька діяльність «Громад».

   У середині ХІХ ст., коли розпочався новий етап національно-визвольного руху в Україні, було утворено «Громаду» — напівлегальний гурток української інтелігенції та патріотично налаштованого студентства. Перші товариства «Громади» виникли в Києві та Петербурзі, згодом — у Харкові, Одесі, Полтаві, Чернігові, Львові, Тернополі й інших містах України. Їхніми засновниками були В. Антонович, М. Костомаров, П. Куліш, М. Лисенко, М. Старицький, П. Чубинський. 1865 р. у Відні І. Пулюй заснував «Громаду», яка з назвою «Січ» проіснувала до 1947 р.

   Осередком національно-культурної роботи в 70–90-х роках ХІХ ст. стала «Стара громада» (Київ), членами якої були В. Антонович, М. Драгоманов, П. Житецький, І. Нечуй-Левицький, М. Лисенко, Т. Рильський та ін. (майже 70 осіб). Так розпочався рух, що став одним з основних духовних витоків відродження України. Російське самодержавство відповіло на це пожвавлення Емським указом 1876 р., що забороняв друкування літератури українською мовою в російській імперії та ввезення її з-за кордону. Це остаточно підривало підвалини законної діяльності громадівців.

   Велику роль у розвитку української культури відіграв часопис «Київська старина», у якому було широко висвітлено історію українського козацтва, національно-визвольних і державотворчих змагань українського народу. Журнал відіграв важливу роль у розширенні історико-краєзнавчих, топографічних, демографічних досліджень в Україні. Часопис видавали на пожертвування громадівців і меценатів, а також коштом передплатників.

   Рятуючись від репресій влади, частина діячів мусила виїхати за кордон. У журналі «Громада», що виходив друком у Швейцарії, М. Драгоманов узагальнив погляди громадівців і виклав програму українського руху: демократизм, європеїзм, культурництво, еволюційність.

   В останній третині ХІХ ст. м. Львів стає центром культурної, освітньої та наукової діяльності. У 1868 р. тут засновано товариство «Просвіта», у 1873 р. — Наукове товариство імені Шевченка. У Львові друкують журнали «Правда», «Зоря», газету «Діло», у яких публікують свої твори письменники з усієї України. За найактивнішої підтримки І. Франка й М. Павлика виходять друком журнали «Громадський друг», «Житє і слово», «Світ».

   Незважаючи на різні заборони, громадівці все одно відігравали помітну роль у житті суспільства, будучи згустком інтелектуальних сил, центром осмислення суспільного розвитку й осередком майбутніх масових рухів.

4. Основні представники періоду

   • Іван Нечуй-Левицький — побутова проза, глибокий соціальний аналіз.

   • Панас Мирний — психологічна повість, трагізм народного життя.

   • Іван Франко — багатогранна постать: поет, прозаїк, публіцист, філософ.

   • Ольга Кобилянська — нова жіноча літературна естетика.

   • Михайло Старицький, Леся Українка, Борис Грінченко — літературна і громадська діяльність.

5. Законспектуйте основні відомості з теорії літератури

   Реалізм в українській літературі – це літературний напрям другої половини 19 століття, що прийшов на зміну романтизму і характеризується правдивим зображенням дійсності, зосередженням на соціальних проблемах, типових характерах у типових обставинах та критичним пафосом. Зачинателем українського реалізму вважається Тарас Шевченко, а яскравими представниками були Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко та Марко Вовчок.

   Основні ознаки реалізму:

   • Правдиве зображення дійсності:

     Автори прагнуть до точного та об'єктивного показу життя, побуту, суспільних відносин та людських характерів.

   • Типовість образів і ситуацій:

     Герої зображені у типових обставинах, а їхні характери та вчинки пояснюються умовами життя та походженням.

   • Соціальна спрямованість:

     Реалізм фокусується на соціальних та політичних проблемах епохи, критикуючи несправедливість та викриваючи неприємну правду, яку намагається приховати влада.

   • Аналітизм та пізнавальне начало:

     На перший план висувається розкриття взаємин людини зі світом та аналіз суспільних процесів.

   • Психологізм:

     Розкриваються внутрішні переживання героїв, хоча це і не головний акцент, як у романтизмі.

   • Етнографізм і побутовість:

     Увага до деталей побуту, звичаїв та етнографічних подробиць, що допомагає створити яскраву картину життя українського народу.

Досить помітно утвердився в українській літературі натуралізм. Натуралісти намагалися через використання здобутків природничих наук пізнати й відтворити істинну, реальну картину буття. Твори натуралістів нагадували клінічні документи, історії спадкових хвороб, протоколи судової експертизи. Це були спроби перетворити художній твір на точну копію факту. Основним засобом у цьому стилі став опис. Як слушно зазначала Леся Українка, за правдою факту натуралісти не бачили художньої узагальненої правди й перебували під гіпнозом факту.

Найвиразніші ознаки натуралізму:

• «знижене» трактування традиційних сюжетів;

• зумисна вульгарність стилю автора й мови героїв;

• непричетність, байдужість автора до зображуваної дійсності;

• потужний та гострий сатиричний струмінь;

• широка панорама сучасного життя в його технічних, побутових, професійних аспектах;

• підкреслення повної залежності характеру, вчинків героя від його генетичних коренів і фізіологічно-інстинктивних особливостей;

• розкриття найтемніших «фізіологічних» сторін людської душі.

Ознаки натуралістичного стилю помічаємо в романі Панаса Мирного «Повія», прозовому бориславському циклі І. Франка та ін.

📚 Скласти історико-культурну хронологію

Визначте та запишіть 5 ключових подій другої половини ХІХ ст., які вплинули на розвиток української літератури.

Творче конструювання.

Написати есе ( 5-8 речень) на тему:

«Я — письменник ХІХ століття»

Уявіть себе автором тієї доби. Про що ви писали б? Яку позицію займали б у суспільстві?

Рефлексія.

Дай відповідь на запитання:

• Який письменник або подія запам’яталися найбільше?

• Які емоції викликала література тієї доби?

Домашнє завдання.

1. Опрацювати підручник с.3 - 10.

2. Прочитати твір І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім'я"