Вступ до навчальної дисципліни «Фізичне виховання».

1. Місце фізичної культури в загальній культурі людства.

   Фізична культура сьогодні є одним із визначальних чинни­ків суспільного життя світової спільноти, важливим елементом освіти, виховання, охорони здоров'я, військової справи, про­фесійно-прикладної підготовки, соціальної сфери, політики, економіки, мистецтва й т. ін.

Словосполука «фізична культура» характеризує означене по­няття як частину (різновид) культури взагалі.

Початковий зміст поняття «культура» (з латинської мови означало «обробіток») нині значно розширився. У загальновжи­ваному значенні воно включає в себе певні особисті риси, фо­рми, стиль поведінки й діяльності окремої особи або спільно­ти, тобто різноманітні форми суспільного життя з одного боку, і результати діяльності (твори, структури, базу) з іншого.

Отже до поняття «культура» в широкому розумінні слова входять такі складові як мистецтво, наука, ідеологія, фізична культура, а також результати діяльності людини у цих сферах. Культуру умовно поділяють на матеріальну і духовну.

У сфері культури людина проявляється в трьох аспектах:

- пізнає попередній історичний досвід (вивчає літературу, мистецтво, техніку);

- виступає як носій культурних цінностей;

- сама створює, формує культурні цінності, які стають ба­зою подальшого розвитку культури.

Фізична культура, як культура в цілому, не дана людям від природи, а є наслідком суспільної та індивідуальної творчості.

Фізична культура — складова частина загальної культури су­спільства, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізич­них, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціаль­ної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, ес­тетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаєм­ного спілкування, розвитку дружніх стосунків між особами та спільнотами.

У широкому розумінні фізична культура як галузь діяльнос­ті включає в себе всю сукупність теоретичних знань, практич­них навичок, матеріальну і виробничу сфери, організаційну структуру, кадровий потенціал тощо.

Основними показниками стану фізичної культури є рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення, ступінь використання фізичної культури у різних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання і самодіяльного спорту, досягнення спортсменів України в окремих видах спо­рту, рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортив­ними спорудами тощо.

З розвитком цивілізації, внаслідок зменшення в житті людей ролі важкої фізичної праці, значення і місце фізичної культури в житті людей постійно зростають. По суті, фізична культура є ос­новним (якщо не єдиним) засобом, який гарантує порятунок люд­ства від фізичної деградації і виродження. Бо ж збіднення рухово­го арсеналу людини спричиняється до погіршення її здоров'я, занепаду творчої активності тощо.

Тільки достатня рухова активність і певний режим праці та побуту в поєднанні з іншими засобами, запобігають зниженню продуктивності праці. Недаремно чимала увага до фізич­ної культури приділяється у багатьох високорентабельних фір­мах Західної Європи, США, Японії. Для працівників тут ство­рюються прекрасні умови для занять фізичною культурою і спортом. А робітники, які не хворіють, не палять цигарок, провадять здоровий спосіб життя і займаються спортом, кори­стуються істотними пільгами: додаткові відпустки, персональні доплати, гарантія праці в пенсійному віці тощо.

Формуючись у процесі розвитку людського суспільства, фі­зична культура чітко позначила залежність між підготовкою до праці та її результатами. Ускладнення змісту людської діяльно­сті щоразу підвищує вимоги до рівня фізичної та психічної під­готовленості, як це має місце при підготовці космонавтів, піло­тів, моряків-підводників та представників інших сучасних про­фесій. Функції фізичної культури проявляються також у постійному нагромадженні й передачі досвіду, в створенні но­вих методів і засобів впливу на психофізичний стан людей. Цей досвід складає основу теорії фізичного виховання і спорту, яка оформилася в самостійний науковий напрям. Якщо фізична культура є засобом підвищення продуктивності праці та досяг­нення високого рівня суспільного виробництва, то останнє в свою чергу, забезпечує відповідні умови (матеріальні та духо­вні) для розвитку фізичного виховання і спорту.

Фізична культура і спорт, які донедавна були лише спожи­вачами високих технологій, нині самі стали постачальниками таких для багатьох галузей (медицина, психологія, матеріало­знавство, будівництво й архітектура тощо).

2. Основні завдання, форми і засоби фізичної культури.

Основними завданнями фізичної культури є:

• забезпечення рухової активності людей;

• сприяння гармонійному розвитку особи;

• формування позитивних рис характеру;

• підтримання рівня здоров'я та працездатності;

• нагромадження і використання знань про здоров'я та здо­ровий спосіб життя;

• соціальна адаптація громадян.

Фізична культура є специфічним багатофункціональним яви­щем у сфері якого вирішується широке коло завдань — від осо­бистих до державних і загальнолюдських.

До поняття «галузь фізичної культури» відноситься також ма­теріальна основа фізичної культури, структура спортивних організацій, та науково-методична база.

У сфері суспільних інтересів фізична культура виконує такі функції:

• відтворення робочої сили і підготовки громадян до виробничої і творчої діяльності;

• фізичне, розумове і естетичне виховання громадян;

• удосконалення природних (генетичних) і набутих якос­тей особи;

• формування у громадян активної творчої життєвої позиції;

• державного будівництва та міжнародного представництва (особливо у сфері спортивної діяльності).

Фізична культура і спорт об'єктивно сприяють політично­му, економічному, соціальному і науково-технічному прогресу людства.

Основними засобами фізичної культури є фізичні вправи у всій їхній різноманітності. Проте не варто ігнорувати і такі засоби, як використання оздоровчих сил природи, різноманітні гігієні­чні процедури, раціональні режими побуту, праці, відпочинку і харчування.

У поєднанні різноманітності засобів — головна запорука успіху при виконанні завдань, що стоять перед фізкультурно-спортивним рухом.

Форма проведення занять суттєво впливає на характер, кіль­кість і ефективність використання відповідних засобів та ви­значається побутовими і службовими обставинами. Форма за­нять має обов'язково відповідати поставленій меті.

Найпоширенішими є такі форми занять фізичними вправами:

• уроки та заняття в середніх навчальних закладах всіх типів;

• самостійні заняття;

• заняття в групах професійної та військово-прикладної фізичної підготовки;

• спортивні тренування;

• реабілітаційно-оздоровчі заняття.

Сферами впровадження фізичної культури і спорту є:

• навчально-виховна;

• виробнича;

• соціально-побутова.

Основними показниками стану розвитку фізичної культури в державі, регіоні чи організації є:

• стан здоров'я та рівень фізичного розвитку;

• рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами;

• наявність відповідних організаційних структур;

• кількість фізкультурників і спортсменів;

• наявна матеріальна база;

• рівень науково-методичного та інформаційного забезпе­чення;

• рівень спортивних досягнень окремих осіб, команд, клубів.

В Україні розроблено і затверджено Державні тести і норма­тиви оцінки фізичної підготовленості населення України для визначення рівня фізичної підготовленості різних вікових ка­тегорій населення.

Дайте відповідь на наступні питання:

1. Що таке "Фізична культура"?

2. Які основні показники стану фізичної культури?

3. Які основні завдання фізичної культури?

4. Які функції виконує фізична культура у сфері суспільних інтересів?

5. Які найпоширені форми занять фізичними вправами?