Володимир Винниченко. Життя і творчість

Опрацюй.

Володимир Винниченко (1880 – 1951)

       28 липня 1880 року народився в Єлисаветграді Херсонської губернії (тепер Кіровоградська обл.) в робітничо-селянській родині. Від першого шлюбу мати мала трьох дітей: Андрія, Марію й Василя. Від другого – лише Володимир.

           Навчався в народній школі. Привернув увагу неабиякими здібностями, і через те вчителька переконала батьків, щоб продовжували освіту дитини. Хлопця віддано до Єлисаветградсьої гімназії – не закінчив – писав революційну поему, за яку одержав тиждень карцеру – виключили. У 1900 році екстерном складає іспити за середню школу. 

          1901 року вступив на юридичний факультет Київського університету, де створив таємну студентську організацію «Студентська громада». Був ув’язнений як член місцевої організації Революційної Української партії. Через кілька місяців випустили – виключили з університету й виселили з Києва без права жити у великих містах.

        1902 рік – оповідання «Сила і краса». Восени забрано в солдати. Через загрозу арешту емігрує до Галичини. 

1903 рік – при перевозі нелегальної літератури – заарештовано, посаджено у військову в’язницю. 1905 року звільнено. Під чужим іменем повертається в Україну, проводить революційну агітацію. 1907 року заарештовано у Києві й посаджено у Лук’янівку. Через 7 місяців звільнено. Загроза каторги – еміграція.

        1908 рік – перебуває у Швейцарії, Франції, Італії.

        1914 рік – повернення в Україну на нелегальному становищі.

    1917 рік – один з організаторів і керівників Центральної Ради, згодом головою першого українського уряду, одним з керівників Директорії – нового уряду Української Народної Республіки.

     11 жовтня 1917 Винниченка занотує в «Щоденнику»: «О, Господи, яка то страшна, тяжка річ – відродження національної державності. Як вона в історичній перспективі буде уявлятися легкою, само собою зрозумілою, природною, і як трудно, з яким надлюдськими зусиллями, хитрощами, з яким, часом, одчаєм, люттю й сміхом доводиться тягати те каміння державності й складати його в той будинок, в якому будуть так зручно жити наші нащадки».

       «Тисячі людських жертв, пролита кров, зруйноване життя десятків тисяч, факти самогубств, руйнація господарської, політичної, звичаєвої машини. Це все серйозні факти, це не жарти, це такі вчинки, які роблять свідомо і ради певної мети, за яку вони дозволили собі все це допустити» - записує у «Щоденнику» в ті дні, коли війська Муравйова з нічим невиправданою жорстокістю наводили «революційний порядок» у Києві.

         1918 рік – арешт. Звільнений через протест української громадськості. 

         З 1920 року - еміграція. Живе у Франції у садибі «Закуток»

    Вересень 1933 року – відкритий лист до Політбюро КП(б), у якому звинуватив Сталіна та Постишева в голодоморі й масових репресіях проти українського народу. З цього року – книжки вилучені з бібліотек і знищені, творчість перестала досліджуватись і вивчатися.

      6 березня 1951 р. – письменник помер, похований на цвинтарі Мужена поблизу Канн у Франції.

Запиши основні твори В. Винниченка.

Напрям - від критичного реалізму до модернізму

      Написав понад сто оповідань, п’єс, сценаріїв, статей і памфлетів, історико-політичний трактат «Відродження нації», двотомну етико-філософську працю «Конкордизм», 14 романів.

Автор першого утопічного роману «Сонячна машина»

Виконай завдання.

1. У якій країні провів останні 30 років свого життя В. Винниченко?

2. Назви жанри творів В. Винниченка: "Краса і сила", "Гріх", "Записки Кирпатого Мефістофеля".

3. Яку назву має перший український соціально-утопічний роман Володимира Винниченка?