Води суходолу. Практична робота 5 Позначення на контурній карті назв географічних об`єктів материка.

Найвологіша з усіх материків Південна Америка має густу мережу внутрішніх вод, що зумовлено особливостями рельєфу та клімату. Вологість клімату й регулярні значні опади на основній території материка, широкі рівнинні простори сприяють формуванню на материку великих й повноводних рік.

Води материка представлені густою річковою мережою, великих озер мало, болота, вічними снігами та льодовиками, що ними вкриті вершини Анд та деякі високогірні долини. Сучасне зледеніння на материку не має великого поширення. Територія Південної Америки добре забезпечена підземними водами. Вони зосереджені в прогинах платформи на низовинах. 

Головним вододілом між басейном Тихого й Атлантичного океанів є Анди, тому всі великі річки материка сформувалися на рівнинному сході материка і впадають в Атлантичний океан. Загальними особливостями річок Атлантичного басейну є великі площі їхніх басейнів і повноводність.  У Тихий океан несуть води лише короткі гірські річки Анд, непридатні для судноплавства. Області  внутрішнього стоку сформувалися на посушливих плоскогір’ях Центральних Анд і займають невеликі площі (всього 6%).

Переважання у рельєфі рівнин і розташування значних площ материка в екваторіальному та субекваторіальних типах клімату, вологі вітри з Атлантики дають Південій Америці у два рази більше опадів і панування дощового живлення річок (понад 80 %). Режим річок відповідає сезонності опадів території, де вони протікають.Лише деякі ріки отримують додаткове живлення за рахунок ґрунтових вод, танення снігу й льоду в горах.

Узагалі на долю Південної Америки припадає 20 % світового стоку річок, а за середнім стоком материк посідає перше місце. 

У якості конспекту необхідно буде заповнити нижче привдену таблицю. Для цього читаємо і проходимо необхідні завдання і тести. Назви річок, що повинні бути у таблиці: Амазонка, Оріноко, Парана, Сан-Франсіско

https://www.youtube.com/watch?v=bErKpKjgGBc&t=278s

2. Найбільші річкові системи

Амазонка.

Відноситься до басейну Атлантичного океану. Площа басейну дорівнює площі Австралії близько 7 млн км². Річка тече територями таких стран: Бразилія, Болівія, Перу, Еквадор та Колумбія. Близько 1000 притоків.Амазонка – типова рівнинна річка. Довжина 6400 - 6500 км. За окремими даними довша за Ніл. Підйом південних й північних притоків відбувається в протилежні періоди року, тому Амазонка повноводна цілий рік. Русло завширшки 5 км у середній течії, в нижній – 80 км, в гирлі від 80 до 320 км. Відчувається вплив океанічних припливів і відпливів протягом 1400 км від гирла, глибина коливається в межах 70—100 м; рівень води під час повені підвищується на 6—20 м. Середньорічна витрата Амазонки – 5000 км³, що складає 15% стоку всіх річок земної кулі.

Амазонка приймає понад 500 приток.  17 з них мають довжину від 2000 до 3500 км; понад 100 – судноплавні.Амазонська низовина,— одна з найбільших рівнин на земній кулі, царство лісів, боліт і води.

Верхів'я

Витоками Амазонки є річки Мараньйон та Укаялі,  які беруть початок у Перуанських Андах, де переважають скелясті гори, а клімат суворий і несприятливий для людини.

На висоті 5100 м над рівнем моря, лежить маленьке озеро Ніньокоча. З гір в нього спускається льодовик, з якого  бере початок джерело – це і є один з витоків Амазонки - Мараньйон. Після злиття Мараньйону з Укаялі, річка виходить на рівнину під назвою Амазонка. Амазонка перекладається з мови індіанських племен як «Велика вода».

Середня течія

Злиття Ріу-Негру (чорні води) та Солімоес (каламутні) поблизу Манауса, Бразилія - диво Південної Америки

https://www.youtube.com/watch?v=jfVr0TdWdkQ

Слід відзначити ще одну дивовижну рису Амазонки: у світі немає другої великої річки з такою великою кількістю кольорових вод. Вода Ріу-Негру дуже темна, а Ріу-Бранку — біла, як молоко; є потоки з жовтим, сірим, зеленуватим, червонуватим забарвленням.

Після впадіння Ріу-Негру ширина потоку Амазонки перевищує 5 км, а глибина сягає 30-50 м. Ще більшою стає Амазонка після впадіння Мадейри. Вона така широка тут, що коли плисти по середині річки, майже не видно берегів.

Притоки

На шляху від одного краю південноамериканського материка до другого, яким протікає річка, її живлять сила-силенна приток, причому 17 із них являють собою великі річки від 1 100 до 3 500 кілометрів завдовжки.

Найбільші притоки:

3 250 км — Мадейра (Madeira), 3 211 км — Пурус (Purus), 2 820 км — Жапура (Yapura), 2 639 км — Токантінс (Tocantins), 2 400 км — Журуа (Juruá), 2 250 км — Ріу-Негру (Rio Negro), 1 992 км — Тапажос (Tapajós), 1 979 км — Шінгу (Xingu), 1 900 км — Укаялі (Ucayali River), 1 575 км — Іса (Içá), 1 415 км — Мараньйон (Marañón)

Узагальнення про рослинний і тваринний світ Амазонки. Екологічні проблеми.

У басейні Амазонки зосереджена третина всіх наявних на Землі видів рослин і тварин. Жодна річка в світі не має такої багатої і різноманітної фауни прісноводних риб.  Амазонка – рай для рибалок. У басейні широко розвинена рибна ловля, видобуток креветок і водяних рослин.  У басейні досліджено близько 1700 видів риби з наявних 3000. Тут водяться такі рідкісні види, як піранья, рожевий дельфін і гігантська річкова черепаха. Тільки у водах самої Амазонки, не рахуючи приток, налічується близько 750 видів риб, більше третини  того, що взагалі зустрічається на земній кулі.  У Перуанській Амазонії на душу населення за рік у містах споживають 36 кг риби  і 101 кг – у сільській місцевості.

Еколог. На тлі багатьох найбільших річок світу, що перебувають у катастрофічному стані, Амазонка збереглася майже в первісному вигляді.  У сучасному вигляді екосистема Амазонки склалася близько 24 млн. років тому. Уже 20 млн. років Амазонка не має собі рівних за кількістю і розмаїттям біопродукції.

Площу басейну поділяють Бразілія, Перу, Болівія, Колумбія, Еквадор і Венесуела. Країни з недостатньо розвинутою економікою мають свої пріоритети розвитку. Їм не до гідробудівництва, і найближчим часом тут бурхливого економічного розвитку не передбачається. На річці зовсім не багато гребель, русло не зарегульване: у паводки вода вільно розтікається. Та деякі греблі перешкоджають міграції деяких видів риби.

Якість води залишається високою: кисню в ній багато, а органічних домішок мало.

Завдяки віддаленості басейну від центрів цивілізації промисловість тут стала розвиватися порівняно пізно і не встигла заподіяти річці значної шкоди.  Хоча є специфічні проблеми. У районах водозабору можливе забруднення металами в шахтах.  У шлаках містяться ціаніди, цинк, мишяк, свинець, ртуть. Особливо відмічається забруднення вод ртуттю золотодобувних шахт в пониззі Амазонки. У грунтах басейну також багато ртуті. Забруднення ртуттю поки що не викликало серйозних захворювань, хоча її вміст у кістках риби й волоссі людей перевищує ГДК.

Водна система басейну цілком забезпечує потреби населення у воді. Але питну воду тут майже не обробляють, що викликає різні захворювання. Недостатнє й очищення комунальних стоків у містах.

Річки басейну – основні транспортні артерії в регіоні, інших просто немає.

Треба відмітити також забруднення вод нафтою, яке повязане з вибухами нафтопроводів та потрапляння продуктів нафтопереробки у басейн річки.

Вирубка лісів на найбільших притоках Амазнки поки що немає відчутного впливу, але може порушити екологчічну систему регіону.

Так що проблема не в тім, як відновити екологічний баланс, а в тім, як захистити екосистему від руйнування.

Парана і Оріноко. На відміну від Амазонки вони мають яскраво виражену сезонність стоку. Підйом рівня води припадає на літній сезон, а зимою вони сильно міліють. Річки і їх притоки у верхній течії протікають по схилах Бразильського й Гвіанського нагір’їв, тут вони мають багато порогів і водоспадів.

Парана

Парана – друга за величиною річка Південної Америки.  За свої розміри річка Парана з мови індіанців перекладається, як «родич океану», «мати моря». Є Ще одна назва «Срібна річка». Витоками річки є річки Паранаібу та Ріу – Гранді.  Разом з притоками вона перетинає Бразильське плоскогір’я, утворюючи численні пороги і кілька великих водоспадів. Прийнявши води річки Парагвай, Парана стає ще могутнішою, її ширина досягає 2 км. Разом з річкою Уругвай вона утворює естуарій Ла – Плата – мілководну затоку.

Довжина річки 4400км.

У нижній течії Парана – типова рівнинна і надто повноводна річка, що здатна прийняти великі океанічні судна. Вона перетинає кілька кліматичних поясів тому в сезон дощів, весною, на початку жовтня, коли йдуть тропічні дощі, рівень Парани сильно піднімається, що викликає значні паводки. Ширина затопленої площі сягає 50 км. Тому необхідно скоріше розпочати будівництво дамб, які б керували паводками і сприяли  освоєнню заплав.  В сухий період річка сильно міліє

Річка судноплавна і є важливою транспортною артерією. По річці часто пропливають острівки утворені водяною рослиною агуа – пе. Густо переплетені одна з одною,  ці рослини заважають судноплавству. А утворені сплетіння, по річці долають тисячі кілометрів, даючи життя новим заростям.

На півночі Південної Америки найважливішою річкою є Оріноко.

На перший погляд ця річка здається невеликою, її довжина 2730 км, з яких 1500 км – судноплавні. Це третя  за довжиною річка Південної Америки. Витоки річки лежать у глибині вологих і похмурих джунглів на схилах Гвіанського плоскогір’я, тому на річці знаходиться велика кількість порогів, лише на заболоченій Орінокській низовині у період дощів річка стає судноплавною: її ширина сягає 1 – 3 км, глибина 10 – 20 м.  Надзвичайно повноводна річка. За 150 км до впадіня в Атлантичний океан, Оріноко розпадається на рукави й утворює велику заболочену дельту, площею 18 тис. км кв.  Назва «Оріноко» в перекладі з індійського означає «річка».  Режим живлення сезонний. На одній із приток Оріноко, р. Чурун, розташований найвищий водоспад світу Анхель, висота якого становить 1054 м.

Озера

Озеро Тітікака

Найбільше за площею (8 300 км2) високогірне озеро світу (на висоті 3 812 м). Збирає воду з площі близько 58 тис км2. Прісне, але має сольовий склад, схожий з водами Тихого океану. Глибина – 304 м. Не замерзає, має постійну температуру по глибині + 11 °С. Є океанічні види фауни.

Озеро Маракайбо найбільше у світі лагунне (13,5 тис км2).

Озеро Поопо

Поопо (айм. Pü Pü Quta) — колишнє солоне озеро на плато Пуна у Західній Болівії, в Андах, на висоті 3690 м, близько 2,5 тис. км² (змінне), глибина до 3 м; заболочені береги; підживлюється, як і озеро Тітікака, річкою Десауґадеро. Розташоване приблизно за 130 км на південь від міста Оруро. Площа поверхні озера не стала, в середньому близько 1340 км². З озера Поопо витікає єдиний струмок (на півдні), який тече на захід і закінчується на солончаку Салар-де-Койпаса.

4. Водоспади. Болота. Льодовики

Поширені на річках в Андах, на Гвіанському (Анхель, 1054 м) та Бразильському плоскогір’ях (Ігуасу, 800 м).

Великі площі боліт та заболочених земель у долинах усіх великих річок у межах низовин. Льодовики займають вершини Анд відповідно положенню снігової лінії в різних широтах.

Пройдіть тест за посиланням та ОБОВ'ЯЗКОВО прикріпіть фото виконаного тесту

https://learningapps.org/22778318

Проходимо завдання на карті на ОБОВ'ЯЗКОВО надсилаємо фото виконання

https://learningapps.org/8947248