Внесення органічних та мінеральних добрив під овочеві культури.

Мета: Ознайомити учнів з органічними та мінеральними добривами їх значенням для рослин; виховувати любов до природи, землі, праці на землі.

Овочеві рослини дуже вимогливі до родючості грунту, до вмісту поживних речовин у ньому. Вони виносять з урожаями багато поживних речовин. Тому для підтримання родючості грунту та зростання врожаїв потрібно вносити органічні і мінеральні добрива.

Органічні добрива вносять під овочеві культури тому, що вони поліпшують водні, повітряні й теплові властивості грунтів, збільшують вміст органічних речовин, вуглекислого газу, мікробіологічні процеси в грунті.

Органічні добрива містять азот, фосфор, калій, кальцій та інші елементи живлення рослин, а також органічні речовини, які позитивно впливають на властивості ґрунту. Органічні добрива складаються з речовин тваринного і рослинного походження, які, розкладаючись, утворюють мінеральні речовини, при цьому в приземний шар виділяється діоксид вуглецю, необхідний для фотосинтезу рослин. Крім того, органічні добрива благотворно впливають на водне і повітряне живлення рослин, сприяють розвитку ґрунтових бактерій та мікроорганізмів, які живуть в симбіозі з корінням овочевих культур і допомагають їм отримати доступні поживні елементи. До органічних добрив відносять гній, торф, компост, пташиний послід та інші матеріали.

Види органічних добрив

Гній

Це найцінніше органічне добриво. Якість гною залежить від виду тварини, її корму, підстилки та способу зберігання. Так, при годівлі свиней використовують багато концентратів, тому гній відрізняється високим вмістом азоту, а в раціоні жуйних тварин присутні грубі корми — в їх гною більше калію.

Гній великої рогатої худоби зігрівається гірше, ніж кінський, тому що в ньому міститься більше води. Свинячий гній відрізняється кислою реакцією, при його використанні треба додавати вапно. У кролячому гної виявлені всі необхідні для рослин речовини. Його цінність збільшується при змішуванні з гноєм інших тварин і пташиним послідом.

Розрізняють чотири стадії розкладання гною. У свіжого гною колір і міцність соломи змінюються незначно. Перепрілий гній являє собою чорну мастку масу. Солома розкладається повністю, гній втрачає 50 % маси. Перегній — пухка землиста маса. У цій стадії розкладання втрати початкової маси досягають 75 %.

Гній у стадії меншого розкладання вносять восени, більшого — навесні. Свіжий гній використовувати небажано. Гнійна рідота (рідка частина гною великої рогатої худоби) — азотно-калійне добриво. Це добриво використовують для рідкої підгодівлі, для чого його розбавляють водою, а також для приготування торфогнойового компосту. Коров'як (водний настій коров'ячого калу) досить часто застосовують для рідкої підгодівлі, розбавляючи водою (1:6 або 1:10). Пташиний послід

За хімічним складом пташиний послід відноситься до числа найкращих видів органічних добрив. Найціннішим вважається курячий і голубиний послід, менш цінним — качиний і гусячий. При частому внесення посліду в ґрунті накопичується азот в нітратній формі, тому дане добриво найкраще закладати восени, рівномірно розподіляючи по всій площі. Але найефективніший пташиний послід при використанні в рідкій підгодівлі. Для приготування розчину ємності наполовину заповнюють послідом, потім заливають водою, закривають кришкою і настоюють 3-5 діб. Далі розчин вдруге розбавляють водою (1:10).

Торф

У торфі міститься не дуже багато доступних для рослин поживних елементів, але зате він збільшує вміст гумусу і покращує структуру ґрунту. Темний колір торфу сприяє поглинанню тепла та швидкому прогріву ґрунту.За ступенем розкладання розрізняють кілька видів торфу. Верховий відрізняється слабким ступенем розкладання рослинних залишків і високою кислотністю. Низинний характеризується високим ступенем розкладання і меншою кислотністю. Перехідний торф займає проміжне положення між ними. Торф збирають в болотах, потім розкладають для провітрювання або закладають у компостну купу. Вносять торф у будь-який час року, навіть взимку по снігу. На городі торф найкраще додавати в компости, а також у ґрунтові суміші для вирощування розсади в захищеному ґрунті.

Мул

Мул накопичується на дні ставків, озер, річок. У ньому багато перегною, азоту, калію і фосфору. Після нетривалого провітрювання мул можна успішно використовувати (3-9 кг на 1 м²).

Фекалії

Фекалії багаті мінеральними речовинами, які легко засвоюються рослинами. Однак фекалії, що знаходяться у вигрібних ямах, швидко розкладаються, з них швидко випаровується азот. Для найкращого збереження азоту на дно вигрібної ями насипають торф шаром 20-25 см. Потім фекалії перешаровують невеликою кількістю торфу. У результаті не тільки зберігається азот, але і зникає смердючий запах. Перед застосуванням як добрива фекалії компостують, щоб знезаразити від глистів, яйця яких гинуть при температурі 45-50 °С.

Деревна тирса

Тирса — дешеве органічне добриво, яке може суттєво підвищити родючість ґрунту, поліпшити його повітропроникність і вологоємність. Лише вносити їх слід не в свіжому вигляді, а в перепрілому або в суміші з іншими матеріалами. Для прискорення процесу розкладання тирсу складають у купи, змочують водою, гнойовою рідиною. Можна змішати їх з опалим листям та рослинними рештками. Корисно перешаровувати тирсу землею. Протягом літа купу двічі перелопачують, додаючи накопичені рослинні залишки і нітрофоску. Через те що тирса має кислу реакцію, до неї додають вапно або крейду (120—150 г на одне відро). Деревну кору (відходи деревообробної промисловості) перед використанням компостують. Кору вологістю 75 % подрібнюють на шматочки довжиною 10-40 см, складають у купи. Купу періодично перемішують і зволожують. Через 6 місяців компост готовий до використання.

Сидерати.

Це органічне добриво, що являє собою рослинну масу одно-або багаторічних бобових рослин, заораних в ґрунт (ярого гороху, ярої вики, кормових бобів, люпину), а також фацелії, гречки, соняшнику та інших. За своєю дією сидерати майже рівноцінні свіжому гною. Поживні елементи, що містяться в рослинній масі сидератів, потрапляючи в ґрунт і поступово розкладаючись, переходять в доступний стан для наступних культур, а органічна сидеральна речовина сприяє відновленню ґрунтової структури. У залежності від ступеню виснаження ґрунту сидерати вирощують на ділянці все літо, або як проміжну культуру. Наприклад, їх висівають після збирання ранніх овочів. Іноді висівають озимий горох або озиму вику, навесні після цвітіння масу скошують і приорюють, далі ділянку вирівнюють і проводять посів. На городі сидерати висівають суцільними рядами (ширина рядів 60—90 см, міжрядь 15 см). Глибина закладення однорічних бобових культур 5-6 см, багаторічних — 3-4 см. Догляд за сидератами не потрібний, але при поливі вони ростуть краще.

Компост

Компости готують з різних органічних матеріалів. Рослинні залишки, не уражені шкідниками та хворобами, фекалії, пташиний послід, гній і інші матеріали складають у пухку купу (штабель) на рівній поверхні, перешаровуючи дерновою землею або торфом. Основою купи служить підстилка з листя, тирси або торфу шаром 10-12 см. Періодично купу зволожують водою або розчином добрив, через 40-50 діб компост перемішують, а коли його температура досягне 60 °С — ущільнюють.

Влітку компостну купу захищають від сонця, на зиму вкривають землею або тирсою шаром 30-40 см. Через 8-11 місяців компост можна використовувати. Бур'яни із дозрілим насінням, компостують окремо, бо насіння зберігає схожість п'ять і більше років.

Мінеральні добрива містять основні елементи живлення рослин – азот,фосфор,калій. Залежно від вмісту цих елементів вони поділяються на азотні, фосфорні та калійні. Крім того,розрізняють ще прості та складні, або комбіновані. У простих добривах міститься один якийсь елемент живлення, а в складних – два,три і більше.

Щоб мати ефект від застосування добрив, потрібно знати їхні види, вміст елементів живлення,строки, способи, норми внесення, правила змішування залежно від вирощування культур та типів грунту. Незнання елементарних відомостей про добрива, внесення їх у надмірних кількостях може дати негативні наслідки. Тому забороняється вносити їх без міри.

Назва добрив та вміст елементів живлення в них зазначені на етикетці.

Азотні добрива. Аміачна селітра - основне азотне добриво. Містить 34-35% азоту, швидко розчиняється у воді, гранули білого кольору, розміри гранул 1 – 3мл. Під овочеві культури аміачну силітру вносять як восени, так і на весні під перекопуванням.

Кальцієва селітра (азотнокислий кальцій) містить 13-16% азоту. Це великі білі кристали.

Сульфат амонію – кристалічний порошок білого, або сірого кольору, містить близько 21% азоту, добре розсівається і розчиняється у воді.

Сечовина (карбамід) містить 45-46% азоту. Це сіль білого кольору, добре розчиняється у воді. Застосовують для основого, при посіного внесення і підживлення.

Хвосфорні добрива за розчинністю поділяються на такі групи: водорозчинні, легко доступні для рослин і не розчинні у воді.

Простий суперфосфат містить 14-19,5 % засвоєного фосфору. Він буває порошкоподібний і гранулюваний і сірого або білого кольору. Вносять під перекопування восени або на весні разом з сівбою насіння у рядки чи лунки, а також використовують при підживленнях.

Подвійний суперфосфат містить 38-54% засвояного фосфору. Випускається лише у гранульованому вигляді. За дією на врожай овочевих культур та способом використання не відрізняється від суперфосфату простого.

Калійні добрива. Хромистий калій – основне калійне добриво. Містить до 50-605 калію, що легко засвоюється рослинами. Це білі або кремові кристалики з домішкою червоних та оранжевих. Хлористий калій можна змішувати з будь якими добривами перед внесенням і застосовувати під всі овочеві культури.

Сульфат калію – без хлорне калійне добриво. Містить 45-50% калію, має добру фізичну властивість, добре розсівається. Придатний під усі овочеві культури

Калійна сіль – кристалічно світло сірий порошок з рожевими кристаликами. Містить 30-40% калію, добре розчиняється у воді, добре розсівається.

Попіл – ціне добриво. Містить калій, кальцій, магній, залізо, фосфор, сірку та інші потрібні для рослин поживні елементи. Добре реагують на внесення попелу картопля і коренеплоди. Вносять як восени так і на весні.

Складні добрива – амофос, нітрофоска , нітроамофозка. Вміст азоту від 10 до 18% та фосфору від 45 до 50%. Складні добрива можна вносити під усі овочеві і баштанні культури в різні строки, на всі типи грунтів.

Способи внесення добрив – це прийоми їх застосування під сільськогосподарські культури. Розрізняють такі способи внесення добрив: основне (допосівне, передпосівне) – внесення основної маси добрив у ґрунт до сівби або садіння; рядкове (припосівне) – внесення добрив під час сівби або садіння; підживлення – внесення добрив у період вегетації рослин; позакореневе підживлення – підживлення рослин розчинами добрив обприскуванням їх надземних частин.

Оскільки основним способом живлення рослин є кореневе, то внесення добрив у ґрунт з метою його регулювання й оптимізації має першочергове значення.

Основне внесення добрив забезпечує живлення рослин упродовж усього періоду вегетації. До сівби вносять гній та інші органічні добрива і зазвичай переважну більшість загальної норми мінеральних добрив. Основне внесення проводять восени або навесні залежно від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей удобрення, наявності добрив та інших причин.

Основне внесення фосфорних і калійних добрив проводять переважно восени під зяблеву оранку, щоб вони потрапили у постійно зволожений шар ґрунту, де розміщується основна маса коренів.

Під час сівби вносять легкозасвоювані форми елементів живлення, які необхідні рослинам на самому початку росту. Це переважно фосфорні добрива, потрібні рослинам у першу чергу на ювенільних стадіях розвитку..

Під час сівби в рядки насамперед вносять фосфорні добрива, значно рідше – азотні, а калійні часто не дають ефекту і навіть можуть знижувати врожай, зокрема дрібнонасінних культур.

Після сівби добрива вносять, щоб підтримати рослини в період інтенсивного росту, коли вони засвоюють багато елементів живлення.

Підживлення необхідне, якщо до сівби добрив не вносили зовсім або вносили недостатньо. За високих норм під просапні, зокрема в умовах достатнього зволоження частину їх доцільно вносити для підживлення.

У рослин існує тісний взаємозв'язок між усіма життєво важливими процесами, зокрема між кореневим і позакореневим живленням. Тому позакореневі підживлення підвищують ефективність добрив, які знаходяться в ґрунті. При цьому значну роль відіграє фотосинтез. З одного боку, позакореневі підживлення, що підвищують інтенсивність фотосинтезу, посилюють поглинання коренями органічних речовин і енергетичного матеріалу. Внаслідок цього інтенсифікується дихання, швидше ростуть корені, збільшується їх поверхня, й отже, поглинання мінеральних речовин. Позитивний ефект дають підживлення після цвітіння, коли в рослинах переважає процес гідролізу.

Норми добрив для післяпосівного внесення визначають за результатами ґрунтової і рослинної діагностики.

Внесення мінеральних добрив упродовж вегетаційного періоду називають роздрібним. Одночасне внесення кількох норм мінеральних добрив на два і більше років називають періодичним. Проте воно не отримало значного поширення. Періодичне внесення добрив можна проводити у більш посушливих районах на ґрунтах важкого гранулометричного складу. При цьому потрібно враховувати чергування культур на полі. Для плодових та інших багаторічних рослин періодичне внесення мінеральних добрив є швидше правилом, ніж винятком. Його також застосовують за підпокривного вирощування багаторічних трав, під час створення культурних пасовищ, а також у господарствах, які купують багато добрив. За нестачі добрив недоцільно застосовувати їх про запас на частині площі (крім наведених випадків) та не удобрювати інші поля. Періодично (про запас) можна вносити фосфорні й калійні добрива та деякі мікроелементи.

Не можна вносити калійні добрива про запас на піщаних і супіщаних ґрунтах, з яких калій вимивається. Внесення високих норм калію, крім того, підвищує його вміст в урожаї, що шкідливо для тварин, а в разі використання хлоровмісних добрив може погіршуватися і якість рослинницької продукції.

Азотні добрива періодично не вносять унаслідок їх вимивання і втрат у газоподібному стані.

За характером розміщення мінеральних добрив під час їх внесення розрізняють поверхневе і внутрішньо ґрунтове внесення .