Візуальне визначення забезпечення рослин елементами живлення. Дози, способи і строки внесення мінеральних добрив під овочеві культури

Поживні речовини. потрібні для росту й розвитку рослин, засвоюються з різних середовищ. Кисень, вуглець, водень рослини отримують з повітря і води; азот, фосфор, калій, сірку, кальцій. магній, залізо, бор та інші - з грунтового розчину. Поглинають рослини поживні речовини через кореневі волоски. Овочеві рослини виносять з грунту велику кількість поживних речовин, особливо в період бутонізації, цвітіння та плодоношення. Дефіцит поживних речовин в грунті викликає порушення обміну речовин в рослинах, робить сильний вплив на їх зростання і зовнішній вигляд. При нестачі поживних речовин спостерігається: затримка росту рослин, прискорення або уповільнення фаз розвитку; зміна будови, розміру, форми і забарвлення листя.
За зовнішніми ознаками можна судити про нестачу в грунті того чи іншого елемента живлення і про потреби рослин в добривах. На зовнішній вигляд також впливає надмірна кількість деяких елементів (хлору, марганцю, алюмінію) не потрібних рослині або потрібних їй в невеликій кількості. Поява ознак нестачі якоїсь поживної речовини у рослині вказує на необхідність підгодівлі їх відповідними добривами.
Азот. Якщо в грунті не вистачає азоту, рослини погано розвиваються, врожайність знижується, колір листків стає блідо – зеленим, а при значній недостачі його вся рослина може стати золотисто – жовтою і побуріти.
У капусти, починаючи з нижнього ярусу, забарвлення листків змінюється від зеленого до жовто – зеленого і переходить до рожевого та пурпурного.

У помідорів жилки листків змінюють забарвлення на фіолетово – червонувате, стебла стають тонкими, твердими й волокнистими, ріст і цвітіння запізнюються, бутони обсипаються, плоди дрібні.
У огірків нижні листки бувають від блідо – зелених до жовтих. Огудиння тонке, дерев’янисте і волокнисте. Затримується цвітіння й зав’язування плодів.

У цибулі та редиски листки наростають повільно, вони дрібні і поступово жовтіють. Коли азоту багато, посилено ростуть листки, пагони, стебла.

Фосфор рослинам також дуже потрібний. Його нічим не можна замінити. Достатня кількість фосфору сприяє кращому засвоєнню азоту, калію, магнію. Фосфор прискорює утворення та достигання плодів. При його нестачі сповільнюється ріст,цвітіння, зав’язування та достигання плодів.
У капусти й помідорів листя дрібні, темно – зеленого забарвлення, яке поступово переходить у фіолетове.
У цибулі в’януть і засихають кінчики старих листків. Іноді на них з’являється крапчастість, помітне чергування зеленого, жовтого й бурого забарвлення.

Калій відіграє важливу роль при утворенні вуглеводів; підвищує стійкість рослин проти хвороб; холодостійкість; впливає на смакові якості овочів. При його нестачі сповільнюється ріст, рослини низькорослі й кволі. Листки крихкі, краї їх закручуються доверху. Хлорозна тканина буріє і відмирає. У капусти краї нижніх листків світлішають, жовкнуть, буріють і відмирають.

У помідорів на краях листків з’являються плями бронзового відтінку, потім утворюється суцільна кайма з відмерлих тканин.

У огірків листки темно – зелені, куполоподібні. Краї нижніх листків жовтіють і відмирають. Плоди помітно розширені у верхній частині.

У цибулі кінці старих листків стають сірувато – жовтими, соломисто – жовтими і в’януть.

У моркви листки закручуються, краї їх буріють, зелене забарвлення поступово змінюється, стає сіруватим, а потім бронзовим.

При нестачі кальцію ріст рослин припиняється. Вони стають карликовими, верхні бруньки відмирають, корені короткі, товсті й ослизнені.
У помідорів верхні листки жовтіють, а нижні залишаються зеленими. Рослини кволі. Ростові точки відмирають. Коренева система невелика і сильно розгалужена, плоди пошкоджуються верхівковою гниллю.
Сірка – дуже важливий елемент у живленні рослин, бере участь в білковому обміні речовин. При нестачі сірки затримується синтез білків. Рослини мають кволий вигляд, видовжуються стебла, листки й черешки стають дерев’янистими. Потребу в сірці покривають за рахунок внесення фосфорних, калійних та органічних добрив.

При нестачі магнію спостерігається хлороз, який спочатку розвивається на нижніх листках, при цьому тканина між жилками жовкне або стає білою.
У капусти хлороз помітний між жилками, починаючи з верхніх. Пошкоджена тканина жовкне, однак біля жилок залишається зеленою.

У огірків, кабачків, гарбузів листки блідо – зелені. Вони жовтіють, буріють і відмирають, а біля жилок тканина залишається зеленою.

У помідорів на нижніх листках блякне верхня непарна долька.

При нестачі бору затримується ріст рослин. Біля основи та по краях молодих листків з’являються хлороз і некроз. Листки відмирають, а верхівкові бруньки чорніють і ослизнюються.
У помідорів спостерігається почорніння точки росту. Рослина сильно галузиться. На плодах виникають засохлі плями.

Буряки, морква та інші коренеплоди захворюють на гниль сердечка. Утворюються темні плями на потовщеній частині коріння. Ріст сповільнюється і рослина стає карликовою.

У цибулі рослини недорозвинені і мають виродливу форму.

При нестачі заліза у рослин спочатку уражується точка росту, верхній пагінець. Листки в верхній частині рослин стають блідо – зеленими, хлоротичними, тканина листків буріє і відмирає.

При нестачі марганцю молоді листки дуже дрібні і вкриті жовтими плямами, хлоротична тканина буріє,стає прозорою і відмирає.
У капусти жилки залишаються зеленими, а між ними тканина червоніє. Головки не зав’язуються.

У помідорів листки світло – зелені, а потім жовтіють, пагони витягуються, рослина погано цвіте, плоди не зав’язуються.

У буряків листки стають темно – червоними, майже фіолетовими, особливо між жилками.
У огірків листки світло – зелені, а по краях утворюється жовтувата кайма.

Від нестачі цинку у рослин з’являються сірувато – зелені листки. Поступово вони стають бронзовими або жовто – коричневими, а їхні краї буріють. Стебла тонкі й дерев’янисті.

Нестачу цинку найчастіше відчувають гарбузи, кабачки, патисони.

У помідорів утворюються дрібні листки, вони жовтіють або вкриваються дрібними плямами.

Нестача міді негативно позначається на рості рослин. Стебла стають тонкі й тверді, листки втрачають тургор і на них з’являються жовтувато – зелені плями. Спочатку коренева система розвивається краще, ніж надземна, потім ріст корінців сповільнюється, вони буріють і відмирають.

У помідорів листки стають темно – синювато – зеленими. Розвивається хлороз, листки і стебла крихкі.

Отже, можна зробити висновки: за зовнішнім виглядом рослин можна визначити, яких поживних елементів живлення їй не вистачає.

2. Дози, способи і строки внесення мінеральних добрив під овочеві культури

Мета: ознайомити учнів з дозами, способами та строками внесення мінеральних добрив під овочеві культури, закріпити і поглибити знання набуті під час .вивчення мінеральних добрив.

Своєчасне та правильне внесення добрив – обов’язкова умова отримання хорошого врожаю, адже воно сприяє покращенню характеристик ґрунту, повноцінному розвитку сільськогосподарської культури. Також за допомогою внесення добрив можна контролювати показники кислотності ґрунту. Щодо строків внесення добрив, то вони індивідуальні для кожної культури і залежать від особливостей ґрунту, природно-кліматичної зони та інших факторів.

Існують такі строки внесення добрив:

Основне удобрення проводиться до проведення посівної кампанії, найчастіше після збору попередника наприкінці літа чи восени. Таким чином, поживні елементи мають час на розкладання у землі, щоб стати доступними для кореневої системи рослин. Їх внесення залежить від пори року:

фосфорно-калійні – пізня осінь;

азотні – рання весна, безпосередньо перед посівною, або за низької забезпеченості ґрунту восени.

Основне внесення добрив – важливий аспект вирощування будь-якої культури, адже воно забезпечує правильне співвідношення поживних елементів. Наприклад, якщо посівам не вистачає фосфору, в рослинах починається процес накопичення нітратного азоту.

Вносити добрива на цьому етапі можна за допомогою двох способів: локального та розкидного. Локальний підвищує продуктивність рослини, так як гранули вносяться безпосередньо в зону розміщення кореневої системи, і він є більш економним, ніж розкидний. Якщо ви застосовуєте розкидний спосіб, важливо слідкувати за рівномірністю розподілення добрив.

Припосівне внесення добрив покликане покращити кореневе живлення рослини у період проростання насіння та на початкових етапах росту та розвитку до утворення повноцінної кореневої системи. Перерахуємо основні переваги припосівного внесення:

Сприяє формуванню міцної, розвиненої кореневої системи у стислі терміни.

Забезпечує ефективне використання рослиною власних ресурсів для розвитку та росту.

Підвищує стійкість до тривалої посухи, затяжних дощів, різких перепадів температури, грибкових та бактеріальних захворювань.

В цей строк добрива вносять паралельно з посівом культури. Вони розчиняються у ґрунтовому розчині та дисоціюють на іони. Чим більше земля насичується цими іонами, тим інтенсивніше у рослину поступають поживні речовини. Ні в якому разі не можна допускати, щоб посівний матеріал контактував з гранулами добрив. Слід вносити добрива глибше на 5 см та трохи вбік від рядка, оскільки молоді рослини на етапі проростання дуже чутливі до підвищеної концентрації солей.

Післяпосівне удобрення (позакореневе підживлення).

Підживлення проводиться під час вегетаційного періоду та має на меті підвищення якості сільськогосподарської продукції. Воно доповнює та покращує дію основного внесення добрив. Основні види підживлення: кореневе та позакореневе,фертигація, гідропоніка..

Кореневе підживлення можна здійснювати поверхнево, або вносити поживні речовини безпосередньо у ґрунт. У такому разі елементи живлення засвоюються безпосередньо кореневою системою. Найбільш ефективний цей тип підживлення на дерново-підзолистих та супіщаних ґрунтах.

Позакореневе підживлення виконується поверхнево: поживні речовини засвоюються листям і стеблами рослин. Найдоцільніше вносити таким чином мікроелементи. Фергитацією називають застосування добрив у рідкій формі одночасно з поливом. Так поживні елементи добре поглинаються наземною частиною та корінням рослин. А метод гідропоніки дозволяє повністю механізувати процес вирощування культури.

Потреба рослин в поживних речовинах.

Кожна культура потребує добрив, адже вони стимулюють її правильний розвиток та забезпечують отримання гарного врожаю. Слабкі пагони, відсутність цвітіння, пожовтіння листя, розтріскування плодів, поширення інфекційних хвороб – наслідки нестачі поживних речовин мінерального та органічного походження.

Азот.

Осінь є слушним часом для внесення азотних добрив. Однак на надмірно вологих грунтах можуть відбуватися втрати внесеного азоту. Тому азотні добрива краще вносити навесні врозкид, що обмежує можливість втрати нітратного азоту добрив. Добрива потрібно розташовувати у грунті так, щоб вони знаходились у вологому шарі грунту в зоні активної діяльності кореневої системи рослин (15 – 25 см).

Норма внесення азотних добрив (карбамід, аміачна селітра) -30 35г на м квадратний. Нестача азоту в грунті особливо відчутна навесні – ріст рослин сповільнюється або зовсім припиняється.. Найбільш гостро реагують на нестачу цього елементу картопля, томати. Саме азотовмісні добрива є найбільш небезпечними з усіх мінеральних добрив. Зловживання ними призводить до того, що культури накопичують у своїх тканинах величезну кількість нітратів.

У період інтенсивного розвитку листя та пагонів, культура потребує азотного живлення. Потреби в азоті у культурних рослин різні. Наприклад, бобові потребують його у меншій кількості, оскільки самі використовуються для сидерації та здатні засвоювати атмосферний азот завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями. А ось при вирощуванні соняшнику та кукурудзи внесення азотних добрив є просто необхідним, оскільки ці культури мають значний винос даного елемента з ґрунту врожаєм.

Азот в добривах має декілька форм:

амідну, яка має пролонговану дію та стає доступною для культури через півтора місяці з грунту, а також є найкращим варіантом при внесенні "по листу";

амонійну – підходить для закладання у ґрунт;

нітратну – рослини одразу ж починають нею живитися.

Калій.

Калій більш доступний рослинам у грунті, ніж фосфор. Добрива калію більш ефективні при внесенні під час посіву. Внесення врозкид може бути здійснено восени або навесні на легких грунтах, що мають малу ємність поглинання. Калійні добрива доцільно вносити разом з азотними добривами навесні під культивацію, а під просапні культури частину цих добрив переносити в підживлення. Чудово підходить для картоплі, буряків, баштанних культур. Восени його розсипають перед перекопкою або оранкою – 150 – 200г на метр квадратний.

Особливо необхідний культурним рослинам під час цвітіння та формування зав’язі. Він міститься не тільки у мінеральних добривах, а й в органіці – гної, зеленій масі, компості. Калійні добрива краще всього вносити одразу після збору врожаю. Обов’язково застосовувати калій у випадках, коли:

спостерігається дефіцит даної речовини;

добрива навесні не вносилися;

плоди погано формуються та не можуть повноцінно дозріти.

Фосфор.

Фосфорні добрива менш рухливі у грунті, ніж азотні. Внесення фосфатів при посіві в кореневу систему однорічних культур є ефективним. Внесення врозкид менш ефективне, ніж внесення при сівбі. Основне фосфорно – калійне добриво вносять переважно восени під глибоку зяблеву оранку. При цьому добрива потрапляють у більш вологий і менш пересихаючий шар грунту, де розвивається основна маса коріння. При глибокому закладанні елементи живлення з добрив краще використовуються рослинами та дають більший ефект. Використовують подвійний суперфосфат, у якому корисних речовин значно більше. Фосфоритове борошно прекрасний засіб для підвищення імунітету і захисту від комах та хвороб.

Фосфор випускається у декількох формах: суперфосфати, фосфоритне борошно, подвійні суперфосфати. Він відповідає за формування кореневої системи, тож рослини потребують його під час перших фаз росту. Якщо цього мінералу не вистачає, погіршуються поживні характеристики культури. Також значно сповільнюється ріст листя та стебла. Але й підвищене дозування фосфору небезпечне: рослина передчасно розвивається, плоди швидше дозрівають, що негативно впливає на врожайність.

Обираючи мінеральні добрива, важливо врахувати рухливість поживних речовин у ґрунті та збалансованість добрива. Часто вміст одних елементів впливає на вміст інших, наприклад, велика кількість фосфору вказує на нестачу цинку.

Інші важливі моменти, які не можна ігнорувати:

Попередня врожайність. Якщо вона була високою, то поле виснажилося і треба обов’язково поповнити дефіцит втрачених елементів.

Стан культури. Обираючи добриво, обов’язково оцініть посіви: це допоможе зрозуміти, якого елементу бракує.

Стан поля. Слідкуйте за ґрунтом, щоб попередити його виснаження та зниження врожайності.

Норми внесення добрив встановлюються, виходячи з потреб кожної культури, погодних умов, специфічних характеристик поля.

Щоб міндобрива спрацювали, слід пам’ятати, що:

не можна перевищувати рекомендованого дозування;

рослини, які дуже розрослися та зімкнули ряди, краще за все підживлювати позакореневим способом;

для пом’якшення концентрованих добрив перед застосуванням їх можна розбавляти водою.

За допомогою мінеральних добрив можна «нагодувати» землю життєво необхідними елементами, збільшити продуктивність. Дуже важливо дотримуватись інструкцій з нормування мінеральних речовин, адже нітрати мають здатність накопичуватись не тільки в грунті, але і в самих ягодах, плодах, овочах.

Овочеві культури виносять з грунту багато поживних речовин і помітно знижують його родючість, якщо під них не вносити добрива. Саме тому під овочі обов’язкове систематичне внесення органічних і мінеральних добрив.