Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. П’єр Ронсар «До того, як любов у світ прийшла…»

Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання

П'єр де Ронса́р — французький поет XVI століття.

Народився 1524 року в замку Ла-Поссоньєр, у долині річки Луари (провінція Вандомуа) у знатній родині.

Майбутній поет змалечку здобув домашню освіту, а у віці дев’яти років був відправлений до Наваррського коледжу в Парижі.

Після навчання служив пажем у Франциска I, потім при шотландському дворі. Як секретар Лазара де Баїфа, одного з найбільших гуманістів свого часу, видного дипломата та батька Антуана де Баїфа, Ронсар відвідав Шотландію, Англію та ельзаське місто Гагенау.

Під час останньої подорожі він познайомився з багатьма відомими вченими, але водночас переніс важку хворобу, наслідком якої стала глухота (став втрачати слух з 1540).

Оскільки дипломатична та військова кар’єра відтепер були для нього закриті, він цілком присвятив себе вивченню класиків та поезії.

Разом з іншими молодими дворянами, так само закоханими в науку, Ронсар вступив до паризького коледжу Кокре, де його наставником став Дора. Усі поети Плеяди відрізнялися незвичайним прагненням і пристрастю до навчання.

З 1554 був придворним поетом Генріха II. Після смерті Карла IX (1574) впав у немилість і остаточно віддалився від двору.

Помер Ронсар у Сен-Ком-сюр-Луар 27 грудня 1585.

Оспівував радість життя, кохання (збірки «Любовні вірші», 1552–53; «Продовження любовних віршів», 1555; цикли «Нове продовження любовних віршів», 1556; «Сонети до Єлени», 1578), писав вірші на громадянські, патріотичні, філософські теми (збірки «Оди», 1550–32; «Гімни», 1555–56). В «Роздумах про бідування цього часу» (1560–62), «Застереженні французькому народу» (1563) засуджував релігійні війни.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/p-er-ronsar-biohrafiya-ta-tvorchist

"До того, як любов у світ прийшла" ("Любов до Кассандри»)

У циклі «Любов до Кассандри» (1552) Ронсар проводив паралель з легендарною троянською пророчицею, так і в цьому циклі неодноразово згадується Єлена Прекрасна.

Свою кохану поет співвідносить саме з образом «найкращої з грекинь, яка тобі славетне своє ім’я дала». Образ дами серця завдяки імені асоціюється з героїнею міфу, найкрасивішою жінкою, через яку почалася Троянська війна. Щоб підкорити її серце, треба «знов брати Іліон». Жартівливо забарвлена метафора не знімає драматизму любовних відносин Ронсара й Єлена де Сюржер, художньо трансформованих у ліричному циклі.

Теорія літератури

Слово автор у перекладі з латинської означає засновник, творець. Вам уже відомо, що в літературознавстві автором називають особу, яка створила (написала) той чи інший твір. Однак, коли ми говоримо про образ автора, то маємо на увазі відображення у творі світогляду автора, його переконань, життєвого досвіду, розуміння світу і людини.

Водночас літературознавці твердять, що повністю ототожнювати реального (біографічного) автора-людину із автором-творцем художнього тексту не можна. Образ автора пов’язаний лише з певним твором та його художнім світом і може суттєво відрізнятися від реальної особистості письменника.

Вірш — це невеликий за розміром твір, побудований за законами віршованої мови.

Ліричний герой - це образ самого автора в його ліриці, а також один із способів розкриття його свідомості, немовби художній «двійник» поета. У багатьох випадках чітко окреслена фігура, особа, що наділена індивідуальністю, психологічною повнотою внутрішнього світу. Проте ліричний герой не може повністю ототожнюватися з автором, хоча й виражає його переживання, почуття, думки, пов’язані з тим, що стало предметом зображення у творі.

Аналіз поезії

Тема: роздуми поета про велику силу кохання, що може дати життя і відродити душу

Ідея: возвеличення сили лювові, необхідність почуття для людей

Основна думка:

«Любов дала життя, і рух, і силу,
І душу відродила осмутнілу –
Її любовний пломінь відігрів»

Жанр: сонет

Епітети: «тепле сяйво», «незмірна сила», «любовний пломінь», «душу ... осмутнілу»

Метафори: «любов у світ прийшла», «хаос освітила», «душа несміливо жила», «душа без ладу й форми у мені бродила», «Дух наповнивсяблаженством», «Любов дала життя, і рух, і силу», «душу відродила» «пломінь відігрів»