Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. П’єр Ронсар «До того, як любов у світ прийшла…»

Вивчаємо вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання

П’єр Ронсар - автор вірша «До того, як любов у світ прийшла…»

П'єр де Ронса́р (фр. Pierre de Ronsard; 11 вересня 1524, замок Ла-Поссоньєр, Вандомуа — 27 грудня 1585, абатство Сен-Ком, біля міста Тур) — французький поет XVI століття. Очолював поетичне об'єднання «Плеяда», що стояло на засадах збагачення національної літератури надбанням і здобутками літератур Стародавньої Греції та Риму.

На честь поета названа Ронсарова строфа.

Народився у вельможній родині, був сином придворного короля Франциска І. Батько влаштував Ронсара пажом у Франциска І. Пізніше П'єр переїхав до Шотландії до тамтешнього королівського двору, що був тісно пов'язаний родинними зв'язками з двором королів Франції. Освіту здобув гуманітарну, в тому числі в колежі Кокре, навчався в Парижі у Жана Дора.

Перший вірш був надрукований у 1547 році. Після повернення з Шотландії посів посаду надвірного поета короля Генріха ІІ. Після смерті молодого короля Карла ІХ у був в опалі, його надвірна кар'єра закінчилася.

Творчість

Ронсар залишив багату поетичну спадщину. Оспівував радість життя, кохання (збірки «Любовні вірші», 1552–53; «Продовження любовних віршів», 1555; цикли «Нове продовження любовних віршів», 1556; «Сонети до Єлени», 1578), писав вірші на громадянські, патріотичні, філософські теми (збірки «Оди», 1550–32; «Гімни», 1555–56). В «Роздумах про бідування цього часу» (1560–62), «Застереженні французькому народу» (1563) засуджував релігійні війни. Автор збірок «Елегії» (1565), мадригалів, епітафій. В останні роки життя працював над епічною поемою «Франсіада» (1572, незакінчено). Трактат Ронсара «Короткий виклад поетичного мистецтва» (1565) відіграв значну роль у формуванні французького класицизму.

Уважно прослухайте вірш

Прочитайте вірш Ронсара

До того, як любов у світ прийшла
І теплим сяйвом хаос освітила,
В нім плавала планет незмірна сила
Без ладу, і без форми, й без числа.
Так і душа несміливо жила,
Без ладу й форми у мені бродила,
Поки любов її не озорила,
Коли з очей ти сяйво розлила.
І, скорений любові верховенством,
Дух у мені наповнився блаженством,
В думках моїх вогонь запломенів.
Любов дала життя, і рух, і силу,
І душу відродила осмутнілу –
Її любовний пломінь відігрів.

Автор: П'єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра

"До того, як любов у світ прийшла" ("Любов до Кассандри»)

У циклі «Любов до Кассандри» (1552) Ронсар проводив паралель з легендарною троянською пророчицею, так і в цьому циклі неодноразово згадується Єлена Прекрасна. Свою кохану поет співвідносить саме з образом «найкращої з грекинь, яка тобі славетне своє ім’я дала». Образ дами серця завдяки імені асоціюється з героїнею міфу, найкрасивішою жінкою, через яку почалася Троянська війна. Щоб підкорити її серце, треба «знов брати Іліон». Жартівливо забарвлена метафора не знімає драматизму любовних відносин Ронсара й Єлена де Сюржер, художньо трансформованих у ліричному циклі.

Теорія літератури

Слово автор у перекладі з латинської означає засновник, творець. Вам уже відомо, що в літературознавстві автором називають особу, яка створила (написала) той чи інший твір. Однак, коли ми говоримо про образ автора, то маємо на увазі відображення у творі світогляду автора, його переконань, життєвого досвіду, розуміння світу і людини.

Водночас літературознавці твердять, що повністю ототожнювати реального (біографічного) автора-людину із автором-творцем художнього тексту не можна. Образ автора пов’язаний лише з певним твором та його художнім світом і може суттєво відрізнятися від реальної особистості письменника.

Вірш — це невеликий за розміром твір, побудований за законами віршованої мови.

Ліричний герой - це образ самого автора в його ліриці, а також один із способів розкриття його свідомості, немовби художній «двійник» поета. У багатьох випадках чітко окреслена фігура, особа, що наділена індивідуальністю, психологічною повнотою внутрішнього світу. Проте ліричний герой не може повністю ототожнюватися з автором, хоча й виражає його переживання, почуття, думки, пов’язані з тим, що стало предметом зображення у творі.

Міркуймо самостійно!