Вільям Шекспір. Трагедія "Ромео і Джульєтта". Історія створення.

Перегляд буктрейлера.

П’‎ять днів дії п’‎єси увінчали і драматурга, і його персонажів, і місто Верону, у якому сам автор ніколи не бував. Верона нині - місце справжнього паломництва закоханих з усіх кінців світу, адже це «місто Джульєтти».

Дай відповідь на питання.

Коли і де Ромео зустрічається з Джульєттою? Що він робить після балу?

Запиши в поле для вводу.

Опрацюй та законспектуй у робочому зошиті.

Аналіз п’єси Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

Жанр – трагедія.

Тема – пристрасне кохання Ромео і Джульєтти.

Ідея – людські почуття святіші за вікові станові забобони.

Головні герої: Монтеккі: Ромео, його батьки, друзі (Меркуціо, Бенволіо), слуги; Капулетті: Джульєтта, її батьки, Тібальт, слуги.

Місце дії – Італія, Верона.

Час дії – ХV століття.

Композиція – 5 дій, дії поділені на сцени. Автор визначив таку композицію:

Основна думка трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта» – в тому, що для справжнього кохання немає нічого неможливого, не існує ніяких перешкод. Закоханим не можна було зустрічатися, їх сім’ї ворогували, але вони зустрічалися, вони кохали один одного. Трагедія закінчилася сумно – Ромео і Джульєтта загинули через те, що їх ворогуючі сім’ї заважали їм бути разом, вони не розуміли, що існує щире, чисте кохання, не дивлячись ні на що.

Українські Ромео і Джульєтта

Молодий італієць Мікеліні з далекого острова Крит привіз до Львова велику партію вина, частину якого купив український купець. В помешканні купця Мікеліні побачив його дочку Пелагію і одразу ж закохався. Почуття закоханих було взаємним. Почуття закоханих були настільки сильними, що Мікеліні вирішив залишитися у Львові.
    Але саме цього року – 1594 - до міста прийшло велике лихо: чума, яка на той час скосила вже половину Європи. Пелагія захворіла, надії на одужання не було, а, згідно із суворим приписом, ще живих зачумлених відспівували у церкві і вивозили за місто. Наближатися до хворого було вкрай небезпечно, навіть нотаріуси писали передсмертні заповіти зі слів хворих, стоячи під їхніми вікнами. Незважаючи на хворобу дівчини, Мікеліні не покинув своєї коханої, доглядав і втішав її. Життя без Пелагії не мало для нього жодної вартості. Кохана невдовзі померла, і її, як православну, поховали на цвинтарі церкви Благовіщення. Через декілька днів помер і Мікеліні.
    Помираючи, він просив поховати його у костелі Святого Станіслава, бо був католиком. На обох могилах італієць наказав поставити однакові надгробки, на яких було вибито по два серця, пов'язаних галузкою лавру. Згодом на надгробках викарбували слова львівського поета Шимона Шимоновича: «Що любов сполучить, і смерть не розлучить».
    Уже давно не існує у Львові ні церкви Благовіщення, ні костелу Святого Станіслава, вони були понад два століття тому розібрані за наказом австрійської влади, оскільки місто зростало і передбачало нові забудови. Але, мабуть, і нині витають душі українки і її коханого італійця, нагадуючи нам ще і ще раз про те, що смерть ніколи не розлучить того, що пов'язала любов. 

«Всепереможне кохання»

ворожнеча між родинами приводить до загибелі героїв, стосунки між якими символізують чисте почуття кохання.

- Як би ти закінчв/ла фразу: «У всому світі читають  Шекспіра тому, що…»?