Урок 19 . Становлення фінансової системи України під впливом країн загарбників. Лихварський кредит. "Побожні банки".

Опрацюй презентацію

Опрацюй сторінки 87-88 посібника "Фінансова культура", який розміщено нижче, а саме розділ Лихварський кредит. "Побожні банки".

Виконай завдання 1 на сторінці 32 робочого зошита: запиши у зошиті визначення термінів

Пограємо у кахут на уроці https://play.kahoot.it/v2/?quizId=68b42c91-1ed9-4402-85f2-5b792f91c746

Якщо не вийшло пограти на уроці, пограй самостійно за покликання https://kahoot.it/challenge/09077984?challenge-id=5fb693e3-ca92-4db0-b5c6-c778895a44a5_1706607155817

Скрін результату гри прикріпи в опції нижче.

Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3883731

Скрін результату теису прикріпи в опції нижче.

2 листопада 1665 року у Львові був затверджений статут католицького побожного банку з капіталом у 7000 польських злотих. Позики мали надавати тільки бідним християнам. Якщо сума становила 50 злотих, стягувалося 4%. Цей побожний банк проіснував аж до 1775 року.

Значних успіхів в організації таких установ досягли галицькі вірмено-католики, які з 1640 до 1728 рр. створили у Львові 4 церковні братства, при яких було створено 4 побожні банки. Статутами братств передбачалося, що належати до них могли лише побожні люди з бездоганною репутацією. З їх числа раз на рік обиралося керівництво банку і відповідальні особи. Вести засідання і банківські книги доручалося писареві. Позики видавали під заставу золотих і срібних речей, вартість яких повинна удвічі перевищувати суму, що надавалася. Якщо через рік позика з процентами не поверталася, предмети застави підлягають продажу. Перед реалізацією застави боржника тричі попереджували. З отриманих грошей братство лишало собі позику і нараховані проценти, а решту видавало позичальникові. Плата, яка стягувалася за кредитом, не могла перевищувати 8%.

ДО країн загарбників відносимо і російську імперію, радянський союз та російську федерацію, яка напала на Україну у березні 2014 року, а 2022 року розпочала повномаштабне вторгнення. Ось які податки були запроваджені в Україні загарбниками.

Ви про це знали???

Одна з тих страшних речей, якими ламали українців за часів совєтів - то був податок на дерева (і кущі) та масова примусова вирубка садів.

Їх було кілька: 1929го, 1939го, 1948го і останній 1953го, буквально перед самою смертю Сталіна.

В деяких селах люди самі вирубували дерева і кущі, бо не мали чим платити (за несплату карали). В інших - це робили показово бригади "буксірів" і червоноармійців.

Скасували його в 1954 р.

Те, який вплив мав цей аспект геноциду на українську культуру - важко оцінити. Про це детально мають говорити як історики, так і ботаніки. Але якщо коротко: було знищено десятки старовинних сортів яблук, груш, слив, жерделів і морелів (старі різновиди абрикос), смородини, вишень, черешень, малини, суниці, бросквини (старовинна назва персиків). От ви куштували коли-небуть дулі? Не ті, що з маком, а я маю на увазі різновид дрібних ранніх літніх груш, дуже запашних і солодких, він був поширений на території Речі Посполитої із 16 ст. (і аж до 19 ст. не мав конкурентів). Деякі культури - чишкун, айва, старовинні сорти горіхів, вишнево-черешневі гібриди, персики - просто зникли, часом навіть назви не лишилося... (Мені здавалося, що фізаліс - це нова культура. А виявляється, його масово вирощували в кін. 19 ст. і називали ліхтарником.)

...А разом із тим усим - зникли рецепти солодощів і домашніх наливок.

І навіть слова - зникли.

От ви знали, що первісно означало слово "смаколик"? На Фастівщині, в районі с. Яхнів і с. Мала Половецька ще з царських часів - від скасування кріпацтва і до першого податку на садки, тобто майже три покоління - селяни вирощували на продаж для Києва масово фрукти і ягоди. Кожна сім'я мала свою спеціалізацію - смородина, малина, аґрус... або яблука, або вишні. А "смаколик" - це цукати, виготовлені за принципом сухого київського варення.

Коли податок на садок скасували, мій дідо - Петро Сікачина - заповзявся посадити садок. Це була його стрижнева мрія, життєва опора. Того ж року селянам-колгоспникам дозволили мати більші присадибні ділянки. І ось родина отримала рівніший наділ на город, а схил яру дозволено було засадити садком і використовувати як сінокіс. А сам яр - для стримання ерозії - засадити швидкоростучими деревами (дід посадив верби, осокори, вільхи, терносливи, а також ліщину й бузину). Ерозія припинилася. Загалом тоді по селу було висаджено багато дерев - лісосмуги між полями, стримуючі балки по ярах, ялини, верби, осокори, тополі, дуби. Це по суті врятувало село й поля довкола нього. Інакше б прийшли суховії.

Так ось, щоб змогти посадити садок із яблунь і груш - всі дерева дід сам щепив - він обійшов усі довколишні села в пошуках живців. Бо плодових дерев, що вціліли - були одиниці. Йому вдалося роздобути: донешту, антонівку, семеренку, пепенку, шафран, папіровку, джонатан, сніжний кальвіль і ще якесь дрібне раннє солодке яблуко (за моєї пам'яті в нас його ніхто, крім корови, не їв, на Вінничині це - "канхветка"). Крім того, 4 сорти груш. Сливи і вишні росли дикі. 4 сортові сливи посаджені були вже в кінці 1960х. Найважче було відновити популяцію абрикос і горіхів - дідові молодші брати, які пішли у військові, надсилали дідові кісточки з Кавказу. Ще одну морелю місцеву дід нашукав у лісосмузі. Смородина в нас росла дика - велетенські кущі в півтора людські зрости, з дрібними кислими ягодами, дуже пахучими. Порічки й малина з'явилися пізніше.

До дерев ставилися з благоговінням. Зрубати? Гріх. Кожне вимерзле чи поламане бурею дерево - оплакували. Кожне весняне саджання - свято і символічний акт "я живу, я росту, я вірю в майбутнє... і коли навіть я помру, дерева - залишаться".

Вікіпедія пише, що відновити шкоду завдану цими сталінськими указами і втамувати "фруктовий голод" вдалося в 1969р. Як на мене, відновити шкоду не вдалося ніколи - втрачені сорти й культивари, природні гібриди... вони втрачені навіки. Зупинка селекції та розвитку на три десятиліття - це втрачений час. І головне, що зцілить душевний біль тих, хто пам'ятав з дитинства, як поторочі в чорному з червоними зірками вирубували щойнорозквітлі садки? Такі рани зціляє тільки Бог. Такі гріхи прощає тільки Бог.

Наш обов'язок - пам'ятати.

На картині зображений великий пейзаж. З правого боку картини літня жінка спостерігає за зламаним деревом, стовбур і листя якого займають ліву частину картини.

Докладніше

• Назва: Broken apple trees

• Автор: Суза Пінто

• Дата створення: 1883

• Фізичні розміри: 1245 мм x 959 мм

• Ключові слова теми: Португальські художники

• Тип: живопис

• Права: ADF/DGPC

• Матеріал: Полотно, олія

• Жанр мистецтва: Сцени повсякденного життя

• Мистецький напрямок: Натуралізм