Українська Центральна Рада

Українська Центральна Рада (УЦР)

1. Передумови створення

На початку 1917 року в Російській імперії відбулася Лютнева революція, унаслідок якої було повалено царський режим.
В Україні почалося потужне національне відродження: народ прагнув відновити українську державність, відкрити українські школи, запровадити українську мову в адміністрації та війську.

У цих умовах українські діячі вирішили створити орган, який би представляв інтереси українського народу.

2. Створення Центральної Ради

• Дата: 4 березня 1917 року

• Місце: Київ

• Ініціатори: Українські політичні, громадські та культурні організації

• Голова: Михайло Грушевський

• Заступники: Володимир Винниченко та Сергій Єфремов

Спочатку УЦР була громадсько-політичним об’єднанням, але швидко перетворилася на орган національної влади в Україні.

3. Склад і структура

• До УЦР увійшли представники різних політичних партій, професійних, військових і селянських організацій, національних меншин.

• У червні 1917 року створено Малу Раду — постійний виконавчий орган (уряд між сесіями).

4. Головна мета УЦР

Спочатку — автономія України у складі демократичної Росії.
Згодом — повна незалежність Української Народної Республіки (УНР).

5. Універсали Центральної Ради

Це — офіційні політичні документи, через які УЦР проголошувала свої рішення.

І Універсал (10 червня 1917 р.)

• Проголошував автономію України;

• Влада в Україні переходить до УЦР;

• Викликав занепокоєння Тимчасового уряду.

Значення: вперше заявлено про право українського народу на самовизначення.

ІІ Універсал (3 липня 1917 р.)

• Результат компромісу з Тимчасовим урядом;

• УЦР визнана крайовим органом влади, але питання автономії відкладається;

• УЦР погодилася чекати рішення Всеросійських установчих зборів.

Значення: тимчасовий крок назад; частина українців розцінила його як зраду.

ІІІ Універсал (7 листопада 1917 р.)

• Проголошено створення Української Народної Республіки (УНР);

• УНР входить до складу Росії на федеративних засадах;

• Проголошено:

  • 8-годинний робочий день;

  • амністію;

  • ліквідацію смертної кари;

  • право народів на самовизначення.

Значення: народження української державності.

IV Універсал (22 січня 1918 р.)

• Проголошено повну незалежність УНР;

• УЦР розриває стосунки з радянською Росією;

• Початок боротьби за визнання суверенітету;

• Початок переговорів із Центральними державами (Брестський мир).

Значення: народження незалежної Української держави.

🔹 6. Діяльність УЦР

• Створено українське військо, шкільництво, пресу, банки;

• Запроваджено українську мову в освіті;

• Проведено аграрну реформу (на користь селян);

• Велася дипломатія з іншими державами.

7. Труднощі і падіння

• УЦР не мала сильної армії;

• Не змогла встановити порядок у державі;

• Її критикували більшовики, анархісти, селяни;

• У січні 1918 року більшовики захопили Київ;

• У квітні 1918 року Центральну Раду розпустив німецький окупаційний командувач, встановивши владу гетьмана Павла Скоропадського.

8. Історичне значення УЦР

✅ Спроба відродити українську державність після століть бездержавності.
✅ УЦР заклала основи демократії, парламентаризму, прав людини.
✅ Вона створила державні інституції, систему освіти, національну символіку (прапор, герб, гімн).
✅ Стала символом українського визвольного руху початку ХХ століття.

Перший Універсал Української Центральної Ради (10 червня 1917 р.)

1. Історичне тло

Після Лютневої революції 1917 року в Росії було повалено царизм, і влада перейшла до Тимчасового уряду.
Українці очікували, що нова влада дозволить створити автономію України — власну адміністрацію, уряд, освіту, військо.

Однак Тимчасовий уряд не підтримав українські вимоги.
У відповідь Українська Центральна Рада (УЦР) вирішила самостійно проголосити автономію України.

2. Прийняття Універсалу

• Дата проголошення: 10 (23) червня 1917 року

• Місце: Київ, Другий Всеукраїнський військовий з’їзд

• Автор: Михайло Грушевський (за участю Володимира Винниченка та Сергія Єфремова)

• Адресат: Український народ

3. Головна мета

Показати, що українці самостійно вирішуватимуть свою долю, не чекаючи дозволу з Петрограда.
Універсал мав утвердити право українського народу на автономне самоврядування у складі федеративної демократичної Росії.

4. Основний зміст Першого Універсалу

У документі проголошувалося:

1. Україна не відокремлюється від Росії, але має право самостійно керувати своїми справами.

   «Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, хай народ український має право сам порядкувати своїм життям...»

2. Уся влада в Україні належить Українській Центральній Раді — органу, що виражає волю народу.

3. Заклик до українського народу — підтримати Раду, об’єднатися навколо неї та забезпечити порядок.

4. Заклик до інших народів України — поляків, євреїв, росіян — до спільної праці в ім’я автономії.

5. Створення власного уряду — УЦР мала сформувати Генеральний секретаріат, який би керував Україною.

6. Підкреслення демократичних принципів — вибори до Всеукраїнських Установчих зборів, самоврядування громад і повітів.

🔹 5. Реакція на І Універсал

В Україні:

• Документ викликав величезний підйом національного руху;

• Його підтримали селяни, робітники, солдати, інтелігенція;

• УЦР стала реальною владою в Україні.

У Петрограді:

• Тимчасовий уряд різко виступив проти;

• Російські політики звинуватили УЦР у сепаратизмі;

• До Києва була відправлена урядова делегація (Церетелі, Терещенко, Керенський) для переговорів.

6. Наслідки

1. Після переговорів УЦР і Тимчасового уряду було досягнуто компромісу — з’явився ІІ Універсал (3 липня 1917 р.), де українці тимчасово погодилися чекати рішення всеросійських Установчих зборів щодо автономії.

2. Проте І Універсал мав величезне символічне значення:

   • уперше відновлено українську політичну волю;

   • створено власні органи влади — Центральну Раду й Генеральний секретаріат;

   • розпочато українізацію армії, освіти, адміністрації.

7. Значення І Універсалу

✅ Став першим офіційним актом української автономії у ХХ столітті.
✅ Поклав початок державотворчим процесам в Україні.
✅ Засвідчив, що український народ — політична нація, здатна самостійно керувати державою.
✅ Підніс національну свідомість і довів, що Україна прагне власного шляху розвитку.

Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934)

Походження і дитинство

Михайло Грушевський народився 29 вересня 1866 року у місті Холм (тепер Польща) у родині викладача. Його батько, Сергій Федорович, був освіченою людиною, викладав у гімназії, а мати походила зі старовинного священицького роду.
Коли Михайлові було кілька років, сім’я переїхала на Кавказ — до Владикавказа, де він і здобув середню освіту.

Освіта

У 1886 році Грушевський вступив до Київського університету святого Володимира (нині — КНУ ім. Тараса Шевченка), де навчався на історико-філологічному факультеті. Його науковим керівником став видатний історик Володимир Антонович, який вплинув на формування світогляду молодого вченого.
Уже в студентські роки Грушевський почав досліджувати історію України й збирав матеріали для своєї майбутньої фундаментальної праці.

Наукова діяльність

Після закінчення університету Михайло Грушевський отримав посаду професора у Львівському університеті (1894 рік), де очолив кафедру історії. Саме у Львові він розгорнув масштабну наукову діяльність:

• заснував Наукове товариство імені Шевченка (НТШ), яке стало фактично першою українською академією наук;

• редагував численні журнали й наукові видання;

• видав багатотомну працю «Історія України-Руси», яка охоплює історію українських земель від найдавніших часів до XVIII ст.
  Ця праця залишається основним джерелом української історіографії до сьогодні.

Політична діяльність

Після Лютневої революції 1917 року Грушевський повернувся до Києва з заслання (його заарештували в 1914 році через підозру у симпатіях до українського руху).
У березні 1917 року його обрали головою Української Центральної Ради (УЦР) — найвищого представницького органу українського народу.

Як голова УЦР, Грушевський:

• керував розробкою Універсалів УЦР (особливо І і ІІ, які проголосили автономію України у складі Росії);

• відстоював демократичні принципи — парламентську форму правління, виборність влади, рівність усіх громадян;

• виступав за федеративний зв’язок з Росією, але проти більшовицького диктату.

У листопаді 1917 року під його керівництвом було проголошено Українську Народну Республіку (УНР).

Погляди і концепції

Михайло Грушевський розробив власну історичну концепцію українського народу, яка заперечувала російську теорію «триєдиного народу».
Він вважав, що:

• українці мають самостійну історію, яка бере початок ще від Київської Русі;

• Україна повинна розвиватися як демократична, парламентська держава;

• майбутнє належить освіченому народові, а не диктатурі.

Після поразки УНР

Після падіння Центральної Ради і встановлення влади гетьмана Скоропадського (1918) Грушевський відійшов від політики, певний час жив за кордоном.
У 1924 році повернувся до радянської України, де продовжив наукову діяльність — працював в Академії наук УСРР, писав праці з історії культури та соціології.

Однак радянська влада ставилася до нього з недовірою.
У 1931 році Грушевського заарештували, звинувативши у "контрреволюційній діяльності". Його звільнили, але він залишався під наглядом.

Смерть

Михайло Грушевський помер 25 листопада 1934 року у місті Кисловодськ (тепер РФ) після невдалої операції. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Значення і спадщина

Михайло Грушевський — це:

• основоположник української історіографії;

• перший президент України (де-факто, як голова УЦР);

• символ українського національного відродження початку ХХ ст.;

• автор понад 2 000 наукових праць.

Його обличчя зображене на 50-гривневій банкноті, а в Києві стоїть пам’ятник великому історику перед будинком парламенту.

Опрацювання джерела

Прочитай текст Першого Універсалу УЦР і випиши 5 ключових ідей, які, на твою думку, найважливіші для української державності.

УНІВЕРСАЛ

Украінськоі Центральноі Ради

до украінського народу, на Украіні й по-за Украіною сущого.

Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

Волею своєю ти поставив нас, УКРАЇНСЬКУ, ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ, на сторожі прав і вольностей Української Землі.

Найкращі сини твої, виборні люде від сел, від фабрик, від салдацьких казарм, од усих громад і товариств українських вибрали нас УКРАЇНСЬКУ ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ, і наказали нам стояти й боротися за ті права та вольности.

Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають — вибрані, вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням — Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.

Ті ж закони, що мають лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім Парламенті.

Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас лучші.

Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, манастирські та инші землі у власність народів, як буде видано про це закона на Всеросійському Учредительному Зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові).

Так сказали виборні люде з усієї Землі Української.

Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, УКРАЇНСЬКУ ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ, і наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної АВТОНОМНОЇ УКРАЇНИ.

І ми, УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового життя і приступили до тієї великої роботи.

Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми. Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі.

Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу.

Ми вислали до Петрограду своїх делєгатів (послів), щоб вони представили Російському Тимчасовому Правительству наші домагання.

А найголовніші домагання ті були такі:

Щоб Російське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на АВТОНОМІЮ.

Щоб Центральне Російське Правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах.

Щоб місцева власть на Вкраїні була об'єднана одним представником від Центрального Російського Правительства, се-б то, вибраним нами, комісаром на Вкраїні.

Щоб певна частина грошей, які збираються у Центральну Казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу на національно-культурні потреби його.

Всі ці домагання наші Центральне Російське Правительство ОДКИНУЛО.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію, на право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилось од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійського Учредительного Зібрання.

Центральне Російське Правительство не схотіло мати при собі нашого комісара, НЕ СХОТІЛО РАЗОМ З НАМИ ТВОРИТИ НОВИЙ ЛАД.

Так само НЕ СХОТІЛО ПРИЗНАТИ КОМІСАРА НА УКРАЇНУ, щоб ми могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку.

І гроші, що збігаються з нашої землі, одмовилось повернути на потреби нашої школи, освіти й організації.

І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське Правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обовязок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.

І через те ми, УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, видаємо сей УНІВЕРСАЛ до всього нашого народу і оповіщаємо: ОДНИНІ САМІ БУДЕМО ТВОРИТИ НАШЕ ЖИТТЯ.

Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однині знає, що настав час великої роботи.

Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа городська чи земська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати НАЙТІСНІШІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗНОСИНИ З ЦЕНТРАЛЬНОЮ РАДОЮ.

Там, де через якісь причини адміністративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку дужу організацію та освідомлення народу, і тоді ПЕРЕВИБРАТИ АДМІНІСТРАЦІЮ.

В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з иншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно ПРИЙТИ ДО ЗГОДИ Й ПОРОЗУМІННЯ з ДЕМОКРАТІЄЮ ТИХ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ і разом з ними приступить до підготовки нового правильного життя.

ЦЕНТРАЛЬНА РАДА покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю і в сей тяжкий час вседержавного безладдя, дружно одностайно з нами стануть до праці коло організації АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ.

І коли ми зробимо сю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усих народів Землі Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне Зібрання має затвердити своїм законом.

Народе Український. Перед твоїм вибраним органом — УКРАЇНСЬКОЮ ЦЕНТРАЛЬНОЮ РАДОЮ стоїть велика і висока стіна, яку ій треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях.

Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народньої праці. А для успіху тої праці насамперед потрібні великі кошти (гроши). До сього час український народ всі кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав, та немає й тепер від неї того, що повинен би мати за се.

І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сел і городів, всім українським громадським управам і установам з 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно і негайто регулярно пересилати його В СКАРБНИЦЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ.

Народе Український! В твоїх руках доля твоя. І сей трудний час всесвітнього безладдя й роспаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти народ, народ, хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним.

Творче завдання

Створи плакат або онлайн-карту (Canva, Google Slides) на тему:

«Українська Центральна Рада — шлях до незалежності».
Використай символи (тризуб, синьо-жовтий прапор), дати, гасла, портрети діячів.