Типи вищої нервової діяльності. Індивідуальні особливості поведінки
Ви дізнаєтесь про типи вищої нервової діяльності, типи темпераменту та їх особливості, про те, чим зумовлені індивідуальні особливості поведінки людини
На чому базується тип темпераменту? Чи тотожні поняття атемпера-мент» і «характер»?Темперамент виховується чи визначається генетично? Чи дійсно схильність до мистецтва чи до математики визначається домінуванням у людей різних півкуль мозку?
Усі люди різні — це визначається генетичною унікальністю кожної людини (генетично однаковими є тільки однояйцеві близнюки). Ці генетичні відмінності впливають не тільки на зовнішні
ознаки чи схильність до хвороб, але й па психологічні особливості. Люди різняться перебігом нервових процесів у головному мозку, що істотно впливає па індивідуальні особливості їхньої поведінки.
Ще давньогрецький філософ і лікар Гіппократ виділив 4 типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний. Справжня природа цих явищ була встановлена
І. П. Павловим у процесі вивчення ВНД.
І. П. Павлов, вивчаючи особливості утворення і перебігу умовних рефлексів у тварин, звернув увагу на те, що швидкість їх утворення, міцність гальмування залежать від індивідуальних властивостей їх нервової системи. Це дало йому змогу виділити типи ВНД.
Тип ВНД — це сукупність властивостей нервових процесів, що обумовлені спадковими особливостями організму і набутими в процесі індивідуального життя.
І. П. Павлов виділив типи ВНД на основі трьох показників нервових процесів (збудження і гальмування):
1) сили — здатності клітин кори мозку зберігати відповідні реакції на сильні й надсильні подразники;
2) рухливості — швидкості переходу процесу збудження в гальмування, і навпаки;
3) врівноваженості — однакова вираженість за силою процесів збудження і гальмування. Нервові процеси можуть бути врівноважені, або один з них може переважати над іншим.
На основі вивчення особливостей нервових процесів І. П. Павлов виділив 4 типи ВНД, що збігаються з чотирма темпераментами, встановленими ще Гіпократом:
1. Холерик — сильний, не-врівноважепий, рухливий. У людей даного типу збудження домінує над гальмуванням. Вони непосидючі, рухливі, малодисци-пліиовані, нерідко агресивні, легко збудливі. Серед них зустрічаються дуже здібні, емоційні, темпераментні. Рухаються швидхео, мова теж швидка. Тренуваннями
можна посилити в них процеси гальмування і послабити процеси збудження.
2. Сангвінік — сильний, врівноважений, рухливий. Процес збудження легко змінюється гальмуванням і навпаки. Усі умовні рефлекси утворюються легко і швидко. Сангвініки життєрадісні й працелюбні, дисципліновані, вчаться добре. Мова в них швидка, але плавна. Перебудова динамічного стереотипу відбувається без ускладнень.
3. Флегматик — сильний, врівноважений, нерухливий. Мала рухливість нервових процесів, збудження змінюється гальмуванням повільно, перехід від одного виду діяльності до іншого утруднений. Умовні рефлекси утворюються повільно, але вони міцні. Мова спокійна, правильна, без надлишкової жестикуляції. Флегматики спокійні, вперті, малорухливі, посидючі, дисципліновані.
4. Меланхолік — слабкий тип. Слабка врівноваженість нервових процесів, умовні рефлекси формуються повільно. Сильні або тривалі подразники викликають надмірне гальмування, меланхоліки швидко втомлюються. Сторонні подразники легко викликають у них зовнішнє гальмування. Динамічний стереотип змінюється з великими труднощами.
Основні типи ВНД зустрічаються в «чистому» вигляді дуже рідко. У більшості людей спостерігаються риси всіх типів з переважанням одного з них.
Тип ВНД складається із взаємодії успадкованих властивостей нервової системи і впливів, яких зазнає людина протягом життя. А отже, властивості нервової системи не є незмінними, вони можуть змінюватися під впливом виховання внаслідок пластичності нервової системи. Таким чином, у процесі виховання генетичні передумови суттєво змінюються, тому вчинки людей у складних обставинах визначаються, головним чином, здатністю стримувати себе й реагувати у відповідності з нормами, встановленими суспільством. Сила, рухливість нервових процесів піддаються тренуванню, й діти неврівноваженого типу під впливом виховання можуть набути рис, які зближують їх із врівноваженими дітьми.
Характер — сукупність відносно сталих психологічних рис людини, які проявляються в різноманітних сферах її духовного життя і діяльності. Природною основою характеру є типи нервових процесів, типи темпераменту, функціональна спеціалізація півкуль. На формування характеру впливають спадковість, оточення, виховання, стан здоров'я, самотренування тощо.
Як ви зрозуміли, поведінка людини певиою мірою визначається спадковістю, але й суттєво залежить від соціального середови-
ща, в якому вона перебуває — родини, друзів, колег по навчанню чи роботі. Поведінка людини значною мірою визначається прийнятими у суспільстві нормами.
Якщо біологічні ознаки успадковуються генетично, то соціальні (мова, побутові і трудові павички тощо) формуються у суспільстві. Дитина отримує суспільний досвід через спілкування, навчання та спільну діяльність з батьками, ровесниками, вихователями, вчителями. Те, що людина є біосоціальною істотою, яскраво проілюстрували «діти-Мауглі», які були загублені в ранньому дитинстві і тривалий час росли серед тварин. Хоча вони й мали біологічні ознаки людини, та повноцінними людьми не змогли стати, оскільки в певний чутливий період не змогли навчитися мові та багатьом людським павичкам. Поза суспільством у них не сформувалася друга сигнальна система, і сформувати її у більш пізньому віці дуже складно або й неможливо.
Д/З Охарактеризуй кожен тип темпераменту.
Законспектуйте , фото перешліть
.png)