Джерело: https://uahistory.co/pidruchniki/kostilyov-biology-8-class-2016/53.php
Ми любимо давати один одному характеристики або прізвиська, що формуються на спостереженнях за поведінкою людини. І дуже часто вони відображають певні риси особистості. Хтось «хитрий», хтось «сонько», а хтось «забіяка». Такі риси навіть зберігаються в іменах деяких народів або у прізвищах. Виявляється, якщо «розкласти на полички» основні елементи вищої нервової діяльності, то вони вкладаються у досить просту схему, яку ми й розглянемо на цьому уроці.
Ключові слова: темперамент, сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік, інтерес, характер, здібності, обдарованість, особистість.
Основні типи вищої нервової системи, або типи темпераменту, сформулював І.П. Павлов. Для цього він узяв за основу такі властивості нервових процесів: сила, врівноваженість, рухливість, збудження і гальмування. Темперамент — індивідуальна характеристика людини, що відображає природжені властивості й особливості психічної діяльності. Прояви темпераменту залежать від рівня знань, характеру, вихованості людини. Темперамент накладає відбиток на всі сторони діяльності людини.
Сила нервових процесів упродовж життя людини постійно змінюється. На це впливають харчування, діяльність залоз внутрішньої секреції та зовнішні впливи. Урівноваженим називають тип нервової системи, у якому збудження й гальмування врівноважують один одного навіть при сильному нервовому напруженні. Якщо ж один із цих процесів переважає (частіше збудження переважає над гальмуванням), то такий тип називається неврівноваженим.
Рухливість нервових процесів означає здатність швидко або повільно, легко або важко збуджуватись чи гальмуватись. Якщо проаналізувати типи нервової системи, то три з них можна вважати сильними, а один — слабким. Сильні типи відрізняються один від одного за врівноваженістю й рухливістю. Ще давньогрецький філософ Гіпократ назвав ці типи — сангвінік, флегматик, холерик та меланхолік (мал. 114).
1. Сангвінік — сильний, урівноважений, рухливий тип, у якого процеси збудження переважають над процесами гальмування. Завжди жвавий, життєрадісний, енергійний, працездатний, прямує до мети. На зовнішні впливи реагує швидко, але не заглиблюється, легко пристосовується до зміни умов; перебудовує свої звички.
Мал. 114. Типи темпераменту: 1 - сангвінік; 2 - флегматик; 3 - холерик; 4 - меланхолік
2. Флегматик — сильний, неврівноважений, інертний (спокійний). Характеризується високою працездатністю, повільністю, холоднокровністю. Виявляє самовладання та почуття міри. У поведінці — консервативний, упевнений у своїх силах, схильний до стабільного укладу життя. Рішення приймає повільно, особливо в неочікуваних ситуаціях. Низька активність флегматиків іноді межує з байдужістю.
3. Холерик — сильний, неврівноважений тип із переважанням процесів збудження над процесами гальмування. Рухливіший, ніж сангвінік, енергійність межує з надмірністю, але його життєва енергія швидко вичерпується і розпочату справу він рідко доводить до кінця. Легко переходить від стану сильного збудження до млявості, часто вступає в конфлікти з людьми.
4. Меланхолік — слабкий тип, для якого характерними є невпевненість у собі, нерішучість, відсутність ініціативи й активності, постійне невдоволення. Працездатність його залежить від конкретних умов. Такі люди легко підпорюються чужій волі, чужому впливові й неспроможні відстояти власну думку. У складних ситуаціях меланхоліки втрачають ініціативу, життя їм видається важким, повним непоборних перешкод. Нерідко вони ізолюють себе від суспільства, уникають відповідальності, у них розвивається відчуття власної неповноцінності.
У чистому вигляді описані типи трапляються рідко. Зазвичай спостерігаються комбіновані типи.
Тип нервової системи повністю змінити неможливо, але шляхом тренування у сильних типів процес збудження можна компенсувати збільшенням сили гальмівних процесів і привести його до рівноваги.
Під схильністю розуміють прагнення до певного виду діяльності, стійку орієнтованість людини на певну працю. Схильність формується і розвивається під впливом умов життя, навчання і виховання людини.
Здібності — індивідуальні властивості людини, визначені спадково, які забезпечують успішне виконання певних видів діяльності (навчання, отримання навичок, використання їх у праці). Є загальні здібності (пам’ять, увага) і спеціальні здібності, які відповідають вимогам конкретної діяльності (музичний слух — для музиканта, психомоторне чуття — для пілота, творча увага — для конструктора тощо).
Обдарованість — стан здібностей людини, завдяки яким вона може досягти успіхів у певній галузі діяльності. Основою природних можливостей є особливості функціонування мозку в цілому та окремих аналізаторів. Обдарованість розвивається в процесі засвоєння людиною знань та творчої діяльності.
Зацікавленість — спрямованість людини на певний об’єкт чи певну діяльність, викликану позитивним ставленням до неї. Існують матеріальні й духовні зацікавленості, суспільні та особисті. Зацікавленість може формуватися, збагачуватися, розвиватися чи збіднюватися.
Характер — форма поведінки людини, що проявляється в її манерах, звичках, емоціях. Характер формується під впливом середовища та виховання. У реальному житті характер людини є результатом поєднання спадкових і набутих ознак. У процесі індивідуального розвитку тип вищої нервової діяльності сприяє формуванню певних рис характеру, тому в людей з однаковим типом темпераменту спостерігається й схожий характер.
Особистість — поняття, яке включає темперамент, характер, інтелект, а також риси, що характеризують людину як члена суспільства або групи людей, об’єднаних певного діяльністю чи ідеєю. Особистість формується під впливом конкретного соціального середовища.
Можливі порушення вищої нервової системи, спадкові та набуті психічні хвороби.
Патологічні зміни вищої нервової діяльності у людини і тварин проявляються у формі неврозів і психозів.
Невроз — хронічний розлад вищої нервової діяльності, спричинений надмірним збудженням, гальмуванням або рухливістю.
Неврастенія проявляється у підвищеній збудливості й швидкій втомлюваності. Невроз нав’язливих станів спостерігається у вигляді нав’язливих спогадів про неприємні події, що викликали сором, безпричинного страху перед різноманітними подіями або за стан свого здоров’я. При цьому людина виконує нав’язливі дії та постійно перевіряє власні вчинки.
Для істерії властивою є підвищена чутливість до зовнішніх подразників, емоційність власних переживань, надмірна схильність до фантазування, підвищена здатність до навіювання і самонавіювання.
Психастенія — сприйняття зовнішніх подразників без емоцій, постійні сумніви у правильності власних вчинків чи міркувань, втрата відчуття реальності.
Психоз — глибокі порушення свідомості та поведінки, які проявляються у розладах пізнавальної, емоційної та вольової діяльності.
Соціальні наслідки алкоголізму, наркоманії та токсикоманії. Систематичне вживання алкоголю та наркотиків супроводжується патологічним занепадом психічної діяльності — алкогольною та наркотичною деградацією. Крім психічних змін, в організмі відбуваються і фізіологічні зміни. Хворі стають кволими, малоініціативними, у них зникає цікавість до життя, порушується нічний сон, виникають захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрит, коліт, цироз печінки), розлади серцево-судинної системи, статева слабкість тощо.
Токсичні речовини, які використовують токсикомани, можуть спричинити гостру реакцію організму зі значними порушеннями центральної нервової системи. Токсикомани, як і алкоголіки, є хворими, часто непрацездатними людьми, перспектива лікування яких є дуже низькою, оскільки більшість з них втрачає цікавість до життя.
.png)