Тривога за руйнування духовних цінностей. (Оповідання Р.Д.Бредбері «Усмішка»)

Напевно, не помилюсь, якщо скажу, що немає жодної людини, яка б хоч на мить не замислювалась над тим, що чекає її завтра чи в недалекому майбутньому. Дуже хочеться дізнатися, що трапиться з нами через тиждень, рік, місяць чи через десяток років. 

   Багато хто тривожиться не тільки за себе чи за своїх рідних, а й за майбутнє усього людства, розуміючи, що їхнє життя залежить від того, в якому стані буде наш спільний дім - Земля. Переймаються цими проблемами й письменники, які не можуть лишатися байдужими спостерігачами занепаду людства, стояти осторонь вирішення долі нашої планети. У своїх творах вони намагаються зрозуміти внутрішній світ людини, пояснити причини того чи іншого її вчинку. Так, Бредбері не звичайний фантаст. Він віддає перевагу не машині, а людині, її сьогоднішнім проблемам.

Повторення вивченого матеріалу

Бесіда

1. Про що ця новела?

( Про втрату цінностей, про знищення суспільства, про катастрофу бездуховності.)

2.Хто дійові особи оповідання?

( Том, Грігзбі, натовп)

3. З перших рядків новели ми дізнаємося, що о 05 год. ранку на площі зібралися люди. Для чого?

(На свято)

4. Що ж таке свято?

(Свято — день радості чи торжества з якогось приводу.)

5. Так, свято — це радість. А яке почуття сповнює тих, які зібралися на площі?

(Ненависть.)

6. До чого ненависть?

(До своєї долі, до тих, які руйнють їхнє життя)

7.То до чого тут машини, книги, картини? Про що вони нагадують людям?

( Про їхнє безсилля, слабкість, страх, жорстокість, байдужість, злість — про те, що насправді руйнує людину.)

8. Чи допомагає людям їхня ненависть? До чого вона призвела?

( До руйнації їхніх душ)

9. То що люди збиралися робити на святі?

(Плювати)

Жанр. Оповідання.

Час створення. 1952 рік.

Автор. Рей Бредбері (1920-2012) – американський письменник-фантаст.

Тема. Зображення майбутнього, у якому занепадає цивілізація, а витвори мистецтва і будь-яка техніка знищуються через ненависть до минулого.

Ідея. Утвердження думки про те, що людству ніколи не пізно врятуватися, бо мистецтво має силу пробуджувати і відроджувати добро, красу, надію, любов.

Проблеми. Майбутнє людства, роль мистецтва у житті людини і всього людства, духовне відродження людини, добро і зло.

Композиція і сюжет твору

У творі Рей Бредбері моделює майбутнє людей, які пережили війну. Ці люди морально деградовані, вони знищують усе прекрасне, усе, що нагадує їм про минуле. Люди час від часу влаштовують своєрідні свята (фестивалі), під час яких вони б'ють автомашини, іншу техніку, рвуть і плюють на картини відомих художників. Про цивілізацію ці люди говорять як про минуле. Але серед них є ті, хто вірить, що з'явиться людина, яка відродить цивілізацію. Такою людиною може стати хлопчик Том. Він не зміг плюнути на відому картину Леонардо да Вінчі "Джоконда", бо вона для нього прекрасна. Чарівна усмішка Мони Лізи вплинули на душу і серце Тома. І поки маленького хлопчика буде зігрівати клаптик полотна з усмішкою розтерзаної "Джоконда", до того часу у людства є шанс на порятунок.

Події відбуваються протягом одного дня з ранку до ночі. Сюжет напружений, динамічний. Фінал несподіваний. Особлива увага приділена роздумам Тома і його протистоянню натовпу.

Експозиція. На майдані збирається черга, довкола постає похмурий краєвид зі зруйнованими будівлями, люди приходять у місто, куди їх приваблював базар і свято. Хлопчик Том спілкується з чоловіками, які чекають у черзі.

Зав'язка. Усі обговорюють те, заради чого зібралася черга: чоловіки хочуть плюнути на картину Леонардо да Вінчі "Мона Ліза".

Розвиток дії. Том згадує про свята останніх років: люди розривали та палили книжки, розбили останній автомобіль, громили завод, де робили літаки, підірвали друкарню і склад боєприпасів. У полудні Том, Гріґсбі та інші підійшли до картини. Усі приготувалися плювати.

Кульмінація. Том говорить, що картина прекрасна, у загальній метушні йому вдається взяти шматок полотна і сховати під свою куртку.

Розв'язка. Хлопчик прибігає додому, а вночі під світлом місяця розглядає шматочок полотна, на якому зображена усмішка Джоконди.

Символізм твору. 

 Італійський живописець епохи Відродження Леонардо да Вінчі залишив нащадкам невелику кількість творів. Серед робіт зрілого періоду творчості перше місце посідає знаменита «Джоконда», таємнича усмішка якої вже

протягом багатьох століть хвилює серця людей.  І ось що цікаво: кожного, хто хоча б один раз побачив портрет Мони  Лізи (Джоконди), охоплює почуття схвильованого трепету; усмішка западає у душу, від неї важко відвести погляд. Це, можливо, від того, що у всьому вигляді жінки дивовижно - зворушливо передані протиріччя та складність людської натури. Для Леонардо да Вінчі усмішка є не щоінше, як «рух», відповідний певному «душевному стану» людини.

Портрет Мони Лізи вражає особливою привабливістю: велике відкрите чоло, вузькуваті, трохи насмішкуваті карі очі, прямий ніс, маленький рот, легкий рум’янець на щоках, чиста тонка шкіра та ніжний овал обличчя, яке обрамлене розчесаним на прямий проділ темним волоссям, котре вільно спадає на плечі; дуже красиві руки з тонкими  довгими пальцями спокійно лежать на підлокітнику  крісла. Щоб посилити враження від обличчя, художник убрав жінку в просту, без особливих прикрас, темну сукню. Враження простоти та природності посилюється майстерним зображенням складок сукні та легкого шарфа.

Мона Ліза сидить на веранді у кріслі. Гордовита та пряма її статура. Пейзаж картини створює враження незвичайної глибини простору, завдяки поступовій зміні кольорів -  від коричневого на передньому плані  через напівтони до блакитного. Уся гама образотворчих засобів картини підпорядкована єдиному завданню – подати образ живої людини, нев’янучої чарівності, яка втілює красу світу. Картина відкриває широкий простір для мислення та відчуттів. Леонардо да Вінчі, як і Бредбері,  показує людину, котра дивиться на світ відкритими до всього прекрасного очима.

Американський письменник – фантаст,  Рей Дуглас Бредбері написав оповідання «Усмішка», в якому розповідається про майбутнє.

Всі  ми – і дорослі, і діти - мріємо про щасливе майбутнє, але ми бачимо зруйновані міста, поля що світяться від радіації, люди розважаються так, що спалюють книжки, трощать останній автомобіль. І в центрі дитина, яка вірить у цивілізацію і хоче її повернути.

Висновок: поки є діти, які вміють бачити прекрасне, то і наше майбутнє також буде прекрасне!

Знову і знову приходять до нас трагедії: появи нових хвороб, техногенних і екологічних катастроф, військових конфліктів. Фантастична картина зруйнованих війною та покинутих мешканцями міст, сьогодні стала реальністю і на сході України.  Це наслідки духовного зубожіння. Але ми разом з письменником сподіваємось, що «з’явиться тямовита  людина, яка підлатає цивілізацію. Людина з душею... Людина, в якої душа горнеться до прекрасного...».

Нам потрібно пам’ятати про застереження, які звучать зі сторінок Рея Бредбері; пам’ятати, що хоче бачити Бог у наших серцях. І ніколи не забувати, що людина — не володар, а частина Природи. Тільки живучи у гармонії з нею, можна зберегти Життя на земній кулі, Любов та Добро.

Яка тема оповідання " Усмішка"?

    Напишіть твір-мініатюру: «Майбутнє: яким я хочу його бачити» - прикріпити