Ми відзначаємо Міжнародний день толерантності щороку 16 листопада, щоб сприяти поширенню толерантності та підвищити обізнаність щодо будь-якої нетерпимості, яка все ще може бути поширеною у світі сьогодні. Хоча ми повинні бути толерантними щодня, завжди добре мати одну нагоду нагадати нам, наскільки важливою є толерантність.
Привітання «Мене звуть... Я люблю себе за те, що...»

Вправа проводиться в колі. Кожен по черзі говорить дві фрази «Мене звуть...» і «Я люблю себе за те, що...». Не відволікайтеся на спори і обговорення з приводу бажань. Просто висловлюйте їх по черзі, неупереджено і швидко. Наприклад (Я люблю себе за те, що можу бачити, чути, відчувати. Я люблю себе за те, що я весела і позитивна. Я люблю себе за те, що вмію радіти життю. Я люблю себе за те, що вмію приносити радість іншим людям.)
Мета вправи – формування позитивної самооцінки. Більшості з нас відомо, що гідна самооцінка людини залежить від того на скільки вона сама у себе вірить, на скільки щиро, чесно і делікатно і дбайливо ставитися до самого себе, до своїх бажань, почуттів, думок і справді вона сама себе по-справжньому любить і цінує. Тобто спочатку людина повинна навчитися любити і поважати себе, щоб принести неоціненну користь навколишнього світу, бути затребуваною у своїх талантах і гідно отримати визнання в суспільстві. І тільки тоді вона зможе поважати та любити інших.
Викладач.
Міжнародний день толерантності 16 листопада – це чудова нагода для вас згадати та пригадати, коли востаннє ви мали іншу точку зору, ніж один із ваших друзів? Коли вам востаннє доводилося щось вивчати про чужу культуру? Б'юся об заклад, що це було не так давно.
Згідно з даними Міжнародного центру перспективних досліджень, дискусії з десятками людей виявили, що поняття толерантності для більшості пересічних українців настільки розмите і невизначене, що інколи може здатися – геть незрозуміле або занадто відірване від повсякденного життя, щоб звертати на нього увагу.
З латини tolerantia означає «стійкість, витривалість».
Синоніми толерантності ‒ це терпимість, повага до чужої думки, лояльність. Толерантність повинні виявляти як окремі люди та групи людей, так і держави.
Філософський аспект поняття толерантності.
Толерантність ‒ це готовність постійно і з гідністю сприймати будь-яку особистість або подію. Синоніми: терпимість, витримка, примирення, стриманість, володіння собою, врівноваженість, холоднокровність, стійкість, відкритість, мудрість.
Простими словами, толерантність – це прийняття та повага до чужого вибору, особливостей, думок. Коли ви припускаєте, що інша людина може висловлюватись або проявляти себе як особистість вільно, без остраху бути засудженим. Вибір іншої людини (чи то віра, релігія, особисте життя) необхідно прийняти як даність, а будь-які розбіжності не засуджувати, але обговорювати шляхом цивілізованої розмови (якщо ви настільки впевнені у своїй позиції, щоб підкріплювати її не мовою ненависті, а через діалог).
Але не потрібно плутати толерантність з поблажливістю або потуранням. Вияв толерантності, який співзвучний повазі прав людини, не означає терплячого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або поступок чужим переконанням. Заповідь толерантності – нульова толерантність до дискримінації та насильства.
Здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини, називають асертивністю. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує та продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах. Асертивність – це самоствердження через конструктивну діяльність, досягнення майстерності безконфліктного спілкування. Стати асертивним, тобто навчитися відстоювати себе і захищати свої права у спокійній неагресивній манері, це значить поєднати свою внутрішню силу з увічливістю в стосунках з оточенням.
Відсутність толерантності породжує ненависть. Ненависть веде до недовіри. Недовіра тягне за собою віддаленість людей один від одного. Нічого не нагадує? Наприклад, пострадянські країни, де політика партії заперечувала необхідність толерантності та постійно створювала нових ворогів? Україна тільки стає на шлях формування толерантного суспільства, але ці зміни, якщо вдасться сформувати у людей розуміння необхідності жити у мирі, будуть тільки на краще.
Толерантність дозволяє людям різного походження, віросповідання та переконань працювати та жити спільно, і це сприяє більшій ефективності в роботі та створює єдність команди. Там, де є дискримінація, не може бути спокою та мирного співіснування. Відсутність толерантності призводить до конфліктів та нестабільності у відносинах людей та їхній роботі.
Приклади порушення толерантності
Гендерна: у багатьох країнах і релігіях досі є розподіл на "вищу стать", тобто чоловічу, і "нижчу" – жіночу. Там тільки чоловік може розлучитися з дружиною, тільки чоловік має право на вищу освіту та має можливість виїжджати за кордон, тоді як дружині дістається вся "домашня" робота (хоче вона того чи ні).
Расова, національна: у США до ХХ ст. люди ділилися на два типи: "білошкірий" і "темношкірий". Про відсутність терпимості однієї раси до іншої вперше заговорив Мартін Лютер Кінг, чим допоміг суспільству стати більш толерантним. Американське суспільство досі продовжує внутрішній діалог з приводу толерантності та прав темношкірих американців.
До людей з інвалідністю: є такий термін "ейблізм" – це тип дискримінації, при якому працездатні люди розглядаються як нормальні та панівні над людьми з інвалідністю, що призводить до упередженого ставлення щодо останніх. Наприклад, одним з видів дискримінації щодо людей з інвалідністю є заперечення їхньої автономії. Так, іноді офіціант частіше звертається до людини, що супроводжує людину з інвалідністю, ніж до неї самої.
Релігійна: у СРСР йшла гігантська атеїстична пропаганда, у зв'язку з чим у в'язниці садили священнослужителів та вірян.
Сексуально-орієнтаційна: утиск людей за те, що вони люблять людину своєї статі.
Політична: у США є дві сильні політичні партії: демократична та республіканська. Буває, прихильники партій свідомо погано ставляться одне до одного саме на ґрунті політичних поглядів.
Освітня: люди з вищою освітою іноді вважають себе кращими за тих, хто без неї.
Міжкласова: нетерпимість багатої людини до бідної (і навпаки, звісно). Або упереджене ставлення до безхатьків не як до особистостей, а як до маргіналізованих "низів" суспільства.
Як виховувати в собі толерантне ставлення до інших?
Здатність приймати відмінності одне одного може вплинути на самопочуття людини. Толерантність знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше. Також толерантність призводить до зменшення стресу та сприяє розвитку співчуття, співпереживання та розуміння почуттів іншого. Є кілька порад, які допоможуть вам виховати собі толерантне ставлення:
Нагадайте собі, що ви у безпеці. Якщо хтось думає інакше та їхня думка відрізняється від вашої, це зовсім не означає, що ви помиляєтеся. Ви маєте повне право відстоювати ваші переконання, але якщо навчитися робити це неконфліктним шляхом, наводячи вагомі аргументи, то ви почнете відчувати себе впевненіше.
Говоріть за себе. Спробуйте висловлювати свою думку точніше. Наприклад, "Я не згоден з тим, що… у мене інша думка…". Не слід агресивно розмовляти з людиною, яка думає не так, як ви.
Обходьтеся без образ і переходу на особистості. Не провокуйте людину до сварки, висловлюючи образи: "Ви дурні, якщо так думаєте!" і т.п. Намагайтеся дізнатися більше, щоб зрозуміти іншу точку зору. Попросіть розповісти докладніше та поясніть, що хотіли б зрозуміти, як інша людина прийшла до такої думки.
Будьте спокійнішими. На агресію на свою адресу люди схильні відповідати агресією. Не сваріться і не кричіть. Це може значно загострити ситуацію та перетворити її на справжній конфлікт.
Шукайте точки дотику. Якщо, на перший погляд, нічого спільного не можете знайти, особливо якщо вас дратує людина і ви відчуваєте до неї неприязнь, відкладіть поспішні висновки про неї. Постарайтеся розглянути навіть найменшу схожість між вами, вашими думками та поглядами. Можливо, вам подобаються одна і та ж музика, книги або ви віддаєте перевагу схожим фільмам. Також це стосується і більш загальнолюдських поглядів – на життя, на безпеку в суспільстві, на краще майбутнє країни тощо. Точки дотику є завжди. Якщо їх не видно, це не означає, що їх нема. Пам'ятайте про це.
Слідкуйте за своїми реакціями. Наші очі, міміка та жести говорять правду. Мова тіла – це такий самий спосіб спілкування. Наприклад, коли ви відчуваєте зневагу, то зітхаєте і закочуєте очі. Такі реакції говорять про нетерпимість і видають ваше ставлення до партнера зі спілкування та перебіг ваших думок. У цьому випадку стає очевидно, що ви вважаєте, що думка іншої людини абсолютно марна, і ніби кажете, що ви кращі за неї.