Тематика науково – дослідницької роботи та спостереження

Мета: Ознайомити учнів з тематикою дослідницьких робіт та спостережень; вміти ставити тему, мету і завдання досліду; вести спостереження та оформляти результати досліду.
Наукова робота – це перша спроба самостійного наукового аналізу явищ та процесів за допомогою наукового пізнання. Наукова робота повинна мати дослідницький характер і спрямована на розв’язання творчих завдань. Виконання яких можливе на основі спостереження, співставлення, критичного аналізу явищ та містить власні висновки.
Назва роботи повинна бути стислою. У роботі мають бути: мета, завдання, об’єкт та предмети дослідження, методи дослідження, аналіз, опис результатів.
Наукове спостереження повинно проводитися за чітко складеним планом, у якому визначені об’єкти, завдання, час спостереження, тривалість та передбачуваний результат. Результати спостережень дають основу для проектування подальшого вивчення суб’єктів впливу відповідно до завдань роботи; дозволяють отримати конкретні дані для подальшого порівняння з іншими даними.
Вивчати природу слід починати переважно із спостережень. До дослідницької роботи потрібно підходити поступово, оволодіваючи уміннями і навичками с/г праці, знайомлячись з явищами природи на практиці. Працюючи на ділянках учні набувають нових знань в процесі праці і закріплюють уявлення про зовнішню будову рослин, про умови їх росту і розвитку. Вони вчаться розпушувати грунт, знайомляться з розмічуванням ділянки на посівні рядки, вчаться розрізняти насіння різних культур за формою і розмірами. Знайомляться з елементами польового досліду.

Учні повинні поступово освоювати техніку закладання польових дослідів, вчитися проводити спостереження над рослинами. Дуже важливо навчити дітей визначати рослини по сходах. Сівба насіння на ділянках дає можливість учням провести спостереження за різними строками сходів, силою росту рослин
Кожний дослід потрібно проводити обов’язково на двох ділянках – дослідній та контрольній
Для одержання високих і сталих врожаїв потрібне щорічне чергування вирощуваних у певному порядку культур на полях. Агротехнічне значення сівозміни полягає в тому, що кожна культура має оптимальні умови росту і водночас сама є найкращим попередником для наступної, підвищується родючість грунту і в ньому не накопичуються шкідники і збудники хвороб, більшість збудників хвороб передається через грунт і уражені післязбиральні рослинні рештки.
Дослідницька робота є одним з найефективніших методів поєднання теоретичних знань з виробничою працею та науковими технологіями. Він сприяє розвитку в юних дослідників творчих задатків, виховання інтересу і любові до сільського господарства.
Тематика дослідницької роботи повинна бути тісно пов’язана і спрямована на підвищення врожайності сільськогосподарських культур на основі досягнень сучасної агробіологічної науки.
Всі польові культури розміщують в сівозміні з урахуванням їх біологічних і морфологічних особливостей та максимальної продуктивності. На полях сівозмін висівають насіння районованих та перспективних сортів. Всі ділянки сівозміни повинні бути рівними по площі, бажано прямокутної форми. Проводячи дослідження, юнати на власному досліді можуть переконатися, що урожай і його якість залежать від умов життя рослин. Створюючи певні умови живлення рослин, людина може керувати їх ростом і розвитком.
Фенологічні спостереження під час проведення дослідів.
У навчально – дослідній роботі велику роль відіграє систематичне ведення фенологічних спостережень. Спостереження за різними фазами росту і розвитку піддослідної культури дають можливість краще пізнати біологічні особливості с/г рослин. У процесі фенологічних спостережень потрібно враховувати зміну умов зовнішнього середовища в якому перебувають рослини протягом вегетаційного періоду.
Мета фенологічних спостережень полягає в тому, щоб за зміною зовнішніх ознак встановити процес розвитку рослин. Ще до початку фенологічних спостережень, учні знайомляться з фазами росту і розвитку рослин і складають схему спостережень. Для цього відмічають час сівби і строки настання основних фаз вегетації. Потрібно відмічати початок фази і повну фазу. Початок фази відмічають, коли в фенофазу вступило 10% рослин, а в повну – 75%. Кількість рослин, які вступили в фазу визначають підрахунком або візуально.
протягом вегетаційного періоду потрібно визначати густоту стояння рослин, висоту рослин на дослідній і контрольній ділянках, а також відбирати рослини для гербарію у різні фази розвитку. Всі ці дані записують у щоденники.

При складанні робочого плану учні повинні ознайомитися з біологічними особливостями піддослідної культури, агротехнікою її вирощування. Колективно розробляють робочий план досліду:

• тема досліду;

• мета і завдання досліду;

• схема досліду;

• місце проведення досліду і площа;

• методика проведення досліду (після агротехнічних заходів, зміст спостережень і досліджень);

• необхідне обладнання і матеріали;

• список необхідної літератури.

Польовий дослід – це дослідження життя рослин в польових умовах на спеціально відведених ділянках для встановлення кількісного впливу умов, або прийомів вирощування нп врожай с/г рослин та його якість.
Дослідна ділянка – це частина поля, виділена для проведення досліду.. Від правильного вибору дослідної ділянки в значній мірі залежать точність досліду і достовірність його результатів.
Варіанти досліду. У кожному досліді обов’язково повинен бути варіант, з яким порівнюють прийоми і фактори, що вивчають. Цей варіант називають контрольним.
Повторність досліду. Щоб домогтися більшої достовірності результатів, дослід потрібно повторити 2 – 3 рази і більше. Урожай збирають записуючи окремо з кожного варіанта в усіх повторностях і виводять середнє арифметичне
Форма і розмір дослідної ділянки. Точність досліду залежить від форми ділянки і її розміру. При видовжених формах ділянок підвищується точність досліду. Крім того, на такій ділянці зручніше виконувати агротехнічні заходи. Всі дані записують в щоденник дослідницької роботи.

• особовий склад ланки;

• вирощувана культура;

• сорт;

• тема досліду;

• мета досліду;

• схема досліду, площа ділянки;

• місце проведення досліду;

• характеристика рельєфу, грунту;

• особливості культури;

• план агротехнічних заходів;

• схема фенологічних спостережень;

• результати досліду;

• висновки.