Тема: Земельні ресурси України. Основні заходи раціонального використання і охорони земельних ресурсів.

За розмірами територія України є найбільшою країною Європи, а за якісним складом грунтів  та біопродуктивністю угідь – однією з найбагатших держав світу.

Найродючіші та найпотужніші грунти – чорноземи – формувалися протягом багатьох тисячоліть у зонах лугових степів, де був сприятливий клімат і оптимальні умови для розвитку багатої трав’яної рослинності. Про їхню цінність свідчить хоча б такий факт: у роки другої світової війни німецькі окупанти вивозили українські чорноземи залізничними ешелонами до Німеччини. Сьогодні, на жаль, запаси та якість цього неоціненного природного ресурсу в нашій державі значно зменшилася. Чому так                                                                                трапилося? Можливо не раціонально використовуються земельні ресурси України?

Сьогодні на уроці – консиліумі спробуємо з’ясувати причини і фактори що впливають на зайнятість та родючість грунтів. 

Земельні ресурси – вид природних ресурсів суходолу. До них належать землі, що використовуються або можуть бути використані людиною для сільського чи лісового господарства, містобудування тощо. Значна частина сільськогосподарських угідь розташована у зоні чорноземів, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства. Ці грунти є національним надбанням України. Земельний фонд України становить 60,4 млн. га.

Освоєність земельної площі в Україні досягла майже 70% (є одним з найвищих у світі). 

За цільовим призначенням та функціональним використанням земельний фонд України охоплює:

Та як відомо, один гектар сільськогосподарських угідь  в Україні  дає продукції лише на 450 доларів США, тоді як у Німеччині -  на 2650, Франції – на 1450, Нідерландах – на 8900 доларів. Навіть у Фінляндії 1 га сільгоспугідь забезпечує в чотири рази більше продукції, ніж в Україні. Територія України відзначається найбільшою в світі землеробською освоєністю, що не є екологічно виправданим. Частка ріллі в загальній площі України перевищує 79%, а розораність – 57,1%. За цим показником Україна лідирує у світі: у Німеччині, США, Франції, Великій Британії цей показник не перевищує 32%.

Оранка, що деформує природний родючий шар,  призвела до його виснаження. А головне – зруйнувала механізм самовідтворення чорнозему. Чорноземний шар, на утворення кожного сантиметра якого пішло 300 років, можна знищити за 3 роки. За підрахунками вчених кожного року знищується 50 тонн родючого грунту.

Про згубні наслідки непомірного впливу на природу світлі уми знали ще за часів Римської імперії. Пліній Старший (23 – 79 р. н. е.) у своїй «Природній історії» писав: «Бери не занадто багато від землі, не виснажуй її родючість, а залишай її хоч небагато». А Біблія, друга книга Мойсеєва, 23, говорить: «Шість років засівай землю твою і збирай те, що родить вона, а на сьомий – залишай її в спокої, щоб харчувалися убогі з твого народу, а залишками після них, щоб харчувалися звірі польові...» Берегти землю – це означає розумно, по – господарському її використовувати, щоб служила вона довго, багатьом прийдешнім поколінням.

Усі грунти України потребують дбайливого використання і охорони. Адже грунти найважливіші природні ресурси держави, національне багатство українського народу. І все ж запрошую фахівців до розмови, для з’ясування факторів та обставин, від яких потерпають грунти. 

Найбільше руйнують землю відкриті гірничі розробки (кар’єри). Найбільше їх у Донбасі, Кривбасі, Придніпров’ї, Прикарпатті. Під час видобутку мінеральних ресурсів кар’єрним способом, відбувається розсіювання на великі площі дрібних частинок сірки, калійних солей, що негативно впливає на родючість грунтів. Землі порушуються також великими відвалами пустих порід шлаків. За існуючим законодавством, порушені землі мають бути відновлені шляхом рекультивації (будують дороги, меліоративні споруди, відновлюють родючість грунтів тощо.) Важливе значення має рекультивація порушених господарською діяльністю земель.

А запроваджена і тривалий час  використовувана екстенсивна (пов’язана з розширенням площ) та відвальна монокультурна (вирощування тільки однієї сільськогосподарської культури) система землеробства спричинили вітрову й водну ерозію та завдали значних збитків сільському господарству. 

Водна і вітрова ерозія грунтів  повністю знищують грунти або значно зменшують у них вміст родючих речовин.

Водна ерозія буває внаслідок змивання й вимивання частин грунту опадами, талими та проточними водами Цьому негативному явищу сприяє активне утворення ярів, зумовлене діяльністю людини, вирубування лісів на схилах, знищення трав’яного та чагарниковоо покриву, неправильне розорювання землі тощо.. Цей вид ерозії поширений на розораних схилах і гірських ландшафтах.

Вітрова ерозія виникає там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневі шари грунту, розораного на великих площах. Причиною вітрової ерозії може бути  неправильний обробіток грунту, надмірне випасання худоби в посушливих степах, яке призводить до знищення дернини. При інтенсивній вітровій ерозії виникають так звані чорні бурі, під час яких у повітря піднімаються мільйони тонн грунту. Чорні бурі катастрофічно знижують родючість грунту не тільки в тих місцях, де вони виникають, а й завдають шкоди сільському господарству в тих районах, де відкладаються пилові маси.

Вітрова й водна ерозія повністю знищують грунти або значно зменшують в них вміст азоту, фосфору, калію, мікроелементів – усього того, від чого залежить родючість. Активізують ерозію грунтів часті оранки, культивації, боронування, ущільнення, трамбування колесами та гусеницями важкої сільськогосподарської техніки.

Завдання 1. Літні бурі у степовій зоні називають «чорним вихром». Шар за шаром змітає вітер пухкий грунт, і здається, що нема такої сили, яка здатна врятувати його. Але це тільки здається. Що протидіє силі вітру? Які заходи захисту проти вітрової ерозії ви можете назвати і схарактеризувати? 

Завдання 2.

Розрахувати товщину грунту через 300 років, якщо його товщина сьогодні – 100 см, змив становить 0,008 мм на рік, а процес грунтоутворення – 2 см на 100 років. 

Сьогодні доводиться говорити ще про одне небезпечне явище, що призводить до деградації грунтів - це спустелювання або дезертизація. Що це за проблема?

Спустелювання – процес, унаслідок якого родючий грунт стає неродючим. Причиною його є надмірне використання земель під пасовиська, коли худоба поїдає й витоптує слабкий трав’янистий покрив, а населення вирубує на дрова нечисленні дерева й кущі.

Щоб уникнути цього явища необхідно обробляти грунт таким чином, щоб звести до мінімуму шкоду, та сприяти його відновленню.

Основними засобами відновленя грунтів на оголених ділянках є насадження лісозхисних смуг, екологічно обгрунтоване зрошення земель, впровадження сівозмін, що дозволяє грунту, що обробляється, зберігати свою родючість, завдяки тому, що в різні роки на ньому вирощують різні культури; періодична консервація угідь (коли земля «відпочиває»).

Для збереження родючості необхідні комплексні заходи. Таку сукупність заходів щодо істотного покращення земель з метою дострокового підвищення їх родючості або загального оздоровлення місцевості називають меліорацією. Меліорація забезпечує сталі врожаї, сприяє раціональному використанню землі. Які саме меліоративні роботи проводилися і проводяться і як вони впивають на родючість грунтів та земельні ресурси в цілому?

З метою підвищення родючості грунтів з несприятливим водним режимом на території України упродовж десятків років проводилися гідромеліоративні роботи. Вони включали в себе як зрошування, так і осушення земель. Найбільшу площу зрошувані землі займають в Автономній Республіці Крим (29,2% загальної площі від орних) та в зоні степу. Неправильне зрошування  призвело до засолювання грунтів, тобто до іригаційної ерозії. Грунти стали непридатними для використання через «білу отруту», як називають місцеві жителі сіль, якою забиваються всі пори грунту та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод. Щоб запобігти цьому явищу необхідно проводити хімічний аналіз вод і відповідно визначати спосіб зрошування.

Ще масштабніші роботи здійснювалися з осушення земель, найбільша площа яких знаходиться у Поліссі та в західних областях, а це близько 30% загальної площі сільськогосподарських угідь. За площею осушених земель виділяється Рівненська область, на яку припадає 41% загальної площі сільськогосподарських угідь. 

Однак, гідромеліорація не тільки не підвищує родючість грунтів, а навпаки, з часом призводить до повної їх непридатності для сільськогосподарського використання. Свідченням цього можуть бути й такі дані. За останні 50 років «великої іригації» 57% зрошуваних земель втратили природні властивості і родючість. Серед них 30% осолонцьовані, 14% - еродовані, 85% – закиснені, 55% – перезволожені. Масштаби цих явищ набули катастрофічного характеру: північна межа засолення перемістилася вже на територію Донбасу. Якщо негативну динаміку не зупинити, то в наступні 40 – 50 років ці землі доведеться вилучити із сільськогосподарського обігу. Родючість грунтів знижується і на осушених землях, де 43,5% їх мають підвищену кислотність, 8,5% – засолені, 11% - перезволожені, 13,5% – заболочені, 18,5% зазнали вітрової, а 5% - водної ерозії.

Основними напрямами охорони земель має бути запобігання водній і вітровій ерозії грунтів, зсувам, заболочуванню, засоленню, забрудненню пестицидами, стічними водами, промисловими і комунальними відходами.

Пропоную заходи з охорони грунтів спрямовані на раціональне використання земельних ресурсів, збереження і підвищення родючості грунтів, відтворення їхньої продуктивності:

• створення полезахисних лісових смуг, що захищають від суховіїв, чорних бур, поліпшують водний режим грунтів, запобігають ерозії;

• мульчування грунтів (стружка, стерня, тирса, папір);

• терасування схилів, регулювання випасання худоби;

• оранка, сівба, культивація грунту проводиться поперек схилу;

• дотримання грунтозахисних сівозмін, чергування посівів з парами, висівання буферних смуг з багаторічних трав;

• проведення снігозатримання, безвідвальний обробіток грунту із залишенням стерні на поверхні полів;

• застосування хімічної меліорації;

• рекультивація земель;

• раціональне використання мінеральних добрив;

• скорочення орних земель.

1.Запропонуйте власні шляхи розв’язання проблеми збереження, відтворення

та раціонального використання  земельних ресурсів.

2.Які заходи щодо раціонального використання земельних ресурсів необхідно запровадити у нашому районі, місті?

3.Чи можливо чекати сталих врожаїв на землях, що виділялися під городні наділи на заплавних землях нашого міста? Чому?

4.Що відбудеться, якщо заходи щодо раціонального використання земельних ресурсів, не будуть реалізовуватись?

5.З власних спостережень наведіть приклади раціонального використання земель у фермерських господарствах.

6.Чи доводилося особисто бачити наслідки відтворення земельних ресурсів? (засипання кар’єрів, звалищ тощо).

7.Поясніть народну мудрість: «Хліб по хлібу сіяти – не молотити, не віяти»