Конструктор уроків
Тема. В. Дрозд. «Білий кінь Шептало». Алегоричний образ коня Шептала.
Мета: допомогти учням розкрити алегоричний образ коня Шептала, світоглядну глибину твору; розвивати мовлення, мислення учнів; удосконалювати вміння аналізувати художній твір; виховувати прагнення до «самобуття». особистості.
1
І. Мотивація навчальної діяльності.
Життя — це можливість, скористайся нею.
Життя — це краса, милуйся нею.
Життя — це мрія, здійсни її.
Життя — це виклик, прийми його.
Життя — це повинність твоя насущна, виконай її.
Життя — король лиха, побори все.
Життя — це пісня, доспівай її до кінця.
Життя — це боротьба, стань борцем.
Життя — це прірва невідомого, ступи в неї не боячись.
Життя — це фортуна, шукай цю мить.
Життя таке чудове, не згуби його.
II. Повідомлення теми
В. Дрозд. «Білий кінь Шептало». Алегоричний образ коня Шептала.
2
— Сьогодні на уроці ми розглянемо алегоричний образ коня Шептала, з'ясуємо, який інший образ вгадується під образом головного героя оповідання.
Семантика людської індивідуальності конденсується у словосполученні «білий кінь». Наші предки вірили в те, що колісницю Сонця возять білі коні. При арконському храмі пошановували білого коня, присвяченого Світовиду. Кельтську богиню творення Епону часто зображували верхи на білому коні. Отже, образ білого коня асоціюється з благородством, вищістю, обраністю.
3
І група.
Розкрити «соціалізацію душі». (виправдальні підстави для будь-якого стану) головного героя оповідання «Білий кінь Шептало».
— Внутрішнє мовлення Шептала містить позитивну характеристику Степана | «Степанова добрість, Степан ніколи не вб'є його, ніколи не посилає на важку роботу, Степан терпить». |
— Роздуми Шептала про Степана, які є носіями лінії виправдання. | «Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ким цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі…». |
— Сліпа відданість тому, на чиєму боці сила. | «Білому коневі бувало по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася винувата довірливість до кривдника». |
— Духовна деградація. | «Він не метатиметься Степанові за ті ви падкові удари, без цього не можна, без цього ніякого порядку не було б серед коней». |
II група. Розкрити розбіжність між високою самооцінкою людини, гідної поваги, і її низькою соціальною роллю. | |
— Несуміжне протиставлення. | «Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися. Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, під ганяти не доводиться». |
— Негативний досвід існування в соціумі спричинює духовне спустошення, неспроможність, травмованість вольової сфери. | «Степан озирається і, ніби вперше помітивши Шепталову сваволю, люто блимає з-під рудих брів: — «Ах ти ж, ледаче зілля!». «Робоча худобина, яку вільно за прягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові». |
— Поділяємо ті погляди, котрі диктує наша «роль». | «Протягом усього життя в конюшні об манював себе: він давно не був білим конем». |
— Пристосування до того, що є. | «Хай завтра у привід відправить чи до міста, а згодом вони з конюхом порозумі ються. Недаремно ж білим коням дано розум». |
— Ідея покарання за непослух. | «Свистів батіг, і вибухав лайкою Степанів голос». «Батіг гострий, наче коса, — з чіпкої білої сириці, він (кінь) біжить по стерні, а батіг жалить, жалить». |
— Маніпулювання людиною, її волею. | «Шепталові подумалося, що весь сьогод нішній вечір — і коли біг, вирвав шись із хлопчачих рук, і коли вигу лювався серед високих трав та в річ ці — він відчував владну Степанову руку». |
— Інстинкт залежності від можновладців. | «Так застоялий жеребець змага ється з вітром у прудкім бігу по колу, напнувши довгі віжки, один кінець яких тримають сильні руки». |
— Вторгнення у світ почуттів і відчуттів людини зумовлює несправжність її суспільної поведінки. | «Він тільки прикидався покірним і рвав голоблі з останніх сил». |
Рефлексія від 5 учнів
Сподобався:
Так: 5
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 5
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 5
Так: 0