Тема. Остап Вишня. Трагічна творча доля митця. “Моя автобіографія” – гумористичний життєпис автора

Тема. Остап Вишня. Трагічна творча доля митця. “Моя автобіографія” – гумористичний життєпис автора

Мета: ознайомити із життєвою і творчою біографією Остапа Вишні, показати його місце в літературі 1920-х рр., традиції та новаторство у творчості; поглибити знання про гумор і сатиру; удосконалювати вміння визначати стильові особливості усмішок; виховувати оптимізм, прагнення з гумором сприймати життєві негаразди.

Цілі.

Учні повинні знати: основні події з життя Остапа Вишні; про гумористичну та сатиричну традиції української літератури; зміст і стильові особливості твору “Моя автобіографія”; що таке усмішка.

Учні повинні вміти: розповідати про Остапа Вишню і його творчість; аналізувати усмішки, художні засоби в них.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: тексти гуморески, презентація.

Методи, прийоми і форми роботи: робота в групах, евристична бесіда, проекти, ланцюжок думок.

Хід уроку

I. Мотиваційний етап

1.З’ясування емоційної готовності до уроку.

Учитель.

- Добрий день. Сядьте зручно, налаштуйтесь на урок.

Вона нічого не коштує, та багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не робить біднішими тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, а в пам’яті, часом, залишається назавжди. Її неможливо купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона сама по собі нічого не варта, поки її не віддали!

- Чи зрозуміли ви, про яку людську емоційну приємну реакцію йдеться в цитаті? ( Про усмішку ).

- Тож розпочнемо урок з усмішки і подаруймо її одне одному.

2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань.

Учитель.

- Продовжимо. Шляхетний неокласик Максим Рильський, інтелектуал і психолог Валер’ян Підмогильний, романтики й лірики в прозі Микола Хвильовий та Юрій Яновський, сміливий експериментатор Михайль Семенко, віртуоз гри на “сонячних кларнетах” Павло Тичина… Це далеко не повний колективний портрет українських письменників 20-х рр.., обличчя національної літератури в непростий період її існування. Проте однією з провідних рис української ментальності завжди була здатність із гумором сприймати життєві негаразди, сатирично викривати суспільні вади. Невже в 20-ті роки не знайшлося продовжувачів традицій Степана Руданського, Леоніда Глібова, Івана Нечуя – Левицького, Івана Карпенка – Карого. Звичайно, що це не так, і колективний портрет українських літераторів не можна уявити без іскрометного гумору та дошкульної сатири Павла Губенка, що творив під псевдонімом Остап Вишня.

Погляньте на портрет і скажіть, що можна сказати про цю людину? (Добра усмішка, лагідні очі,- хитринка о очах, мудрість. Мабуть, ця людина любить життя, весела, приємна у спілкуванні).

- У 20-ті роки письменник був надзвичайно популярним. Загальний наклад його творів сягав семизначного числа. Протягом неповних десяти років вийшло близько 25 збірок “Вишневих усмішок”. Письменник став живою легендою. Життєвим кредо Остапа Вишні було: “Треба – любити людину. Більше ніж самого себе”.

- Чи відчуєте й ви цю любов? Чи зрозумієте, чому Остап Вишня був таким популярним у 20- ті роки? Дізнаєтесь на уроці.

II. Цілевизначення та планування

1. Представлення концепту теми.

Учитель.

- Запишіть у зошити дату й тему уроку

2. Формування цілей уроку.

Учитель.

- Мета, з якою я сьогодні прийшла на урок - це довести, що в житті потрібно з гумором сприймати негаразди. Я хочу, щоб мудрі поради Остапа Вишні стали вам у нагоді. Ви поглибите знання з теорії літератури, пригадаєте види комічного, дізнаєтеся про новий жанр – усмішку, ознайомитесь з гумористичним оповіданням “Моя автобіографія”.

- Ви чули мою мету. А тепер поставте перед собою цілі. Що ви хочете дізнатися і чого навчитися на уроці?

III. Опрацювання навчального матеріалу

Учитель.

- Запишіть у зошити епіграф до уроку і прокоментуйте ці слова.

Остап Вишня, хто він для нас? Країна

веселої мудрості. Слава України, її

невмируща краса.

О. Гончар

- То хто ж він, Остап Вишня? Вашим випереджувальним завданням було

опрацювати біографію митця, його гумористичний твір та показати свої напрацювання нам.

(I група. Опрацювавши біографію, ми підійшли до її висвітлення творчо і склали віршований твір-проект “О. Вишня. І сміх, і сльози, і любов”.) (Додаток 1)

( II група. А ми вирішили, що найкраще розповісти про митця можуть його друзі та, звичайно, він сам. Тому підготували проект “У колі друзів’.) ( Додаток 2)

Учитель.

- У біографії Остап Вишня писав: “Систематично працюю як літератор-професіонал з 1921 р. Від 1935 р. не друкувався. Відновив літературну діяльність з 1944 р.”. Чим же не догодив добродушний, інтелігентний Остап Вишня владі? Як склалася його творча доля? Про своє дитинство, юність і початок літературної діяльності письменник розповідає в гумористичному оповіданні “Моя автобіографія”.

- Уже в назві є лексична помилка. Чому автор свідомо вдається до порушення мовних норм?

( Натякає на несерйозність оповіді, на комічний лад, недостатню освіченість оповідача, його простакуватість.)

- Чи повірили ви письменникові? Невже оповідач і справді недалека людина?

( На це питання можна відповісти словами Юрія Лавриненка: “Вишня залюбки маскувався під простачка, який здебільш з усім погоджується,але від нього повівало казковим дурником, перед яким пасують мудреці і королі. Такого простака грає він в автобіографії”. Йому було це вигідно, щоб відвернути від себе підозри НКВД, адже він стояв одним з перших у списку на арешт і заслання.)

- Літературознавці виділяють у творі три мистецькі лінії: інформаційну, ліричну і гумористично – сатиричну. Попрацюймо в групах.

I група працює над визначенням теми, ідеї, жанру твору. Над причинами появи його.

II група характеризує на основі ліричних відступів головного героя: риси вдачі, політичні симпатії, ставлення до колег.

III група доводить, що твір є гумористичним, а не сатиричним.

Учні записують, що таке гумореска, усмішка та комічне.

Пригадують засоби комічного, встановлюючи відповідність за терміном та визначенням.

1. Гумор А. Прихована насмішка над явищем чи особою

Б. Критика недоліків, суперечностей.

2. Іронія

3. Сатира В. Зле, в’їдливе висміювання серйозних вад

4. Сарказм у характері персонажів. подіях та явищах

громадського або побутового життя.

Г. Відображення смішного в життєвих ситуаціях

і людських характерах.

Учні визначають засоби творення комічного у творі.

IV. Підведення підсумків уроку

Учитель.

- Відомий український гуморист і сатирик ніколи не мав ніяких нагород і відзнак, але був по- справжньому народним митцем, лікарем-сміхотерапевтом. Його мудрість, розум, людинолюбство підтверджують записи у щоденнику: “Знай, Муреточко, що в житті завжди так буває! Як тобі добре, то всі до тебе хороші, а як ударить біда – усі повтікали. Отож і ти не надійся ні на кого! Загартовуй себе, щоб сама змогла перебороти все, що в житті трапиться. Учись, набувай знання, щоб була самостійною. Ні від кого не залежною. Будь привітною, стався до людей добре, але в той же час пам’ятай, що коли сама будеш озброєна наукою, знанням, сама знатимеш, як собі зарадити – ніщо тобі не буде страшним. Учись! Це – головне! ”

- Чи розгадали ви секрет популярності Остапа Вишні? Чи відчули його любов до людей, до себе?

- Складіть кластер з найважливіших рис характеру письменника. Які ви хотіли б набути?

( Вірний товариш, несхитний, має душевну щедрість, чуйний, життєлюб, любить природу, емоційний, витривалий, мужній, мудрий, добрий, веселий, делікатний, ласкавий, приємний у спілкуванні, людяний, талановитий, іскрометний, душевний).

V. Рефлексія

Учитель.

- Чи справдилися ваші очікування щодо уроку?

- Чого ви особисто навчилися?

- Що візьмете із собою в життя? Напишіть на стікерах, прокоментуйте й приліпіть до усмішки.

- Оцінки за урок.

VI. Домашнє завдання

П Прочитати усмішку “Сом”. За бажанням: прочитати щоденник письменника, прокоментувати записи, які особливо вразили.

- Отже, риси характеру, які ми виділили в Остапа Вишні, дають нам упевненість, що, коли прикласти зусилля й здібності, можна досягти багато. Головне - не ставити нереальних завдань. Як на мене, своє життя Остап Вишня, може, і несвідомо, прожив за теорією природо відповідності Г. Сковороди. Посміхайтеся – і у відповідь отримаєте те саме.

Додаток 1

( На фоні відеоролика учень читає віршований твір)

Усім відомо, що Губенко

На світ не просто так з’явився.

У церкві Павлом охрестився,

В літературі ж Вишня народився.

Щоб мови української навчати,

Щоб усмішка не сходила із вуст,

Губенко ( він же Вишня) теж почав писати

Народні усмішки байкам натомість.

Сміявся з хуліганів, бюрократів,

Хабарників, наклепників, хапуг.

Й суспільство теж не думав оминати.

До всіх він мав собачий нюх.

І збірки гуморесок друкувались,

Щороку більше їх все видавалось,

Хоча ніхто не знає, що спочатку

Проходили вони цензуру – матку.

“Червоний перець” і “Селянська правда”,

Книжки, статті, що з друку вийшли,

Які угрупування тисне влада-

Усе у полі зору в Остапа Вишні.

За мною око партії все пильнувало,

Щоб правди не несли всім твори.

НКВС постійно дошкуляло,

Видумуючи гидкі протоколи.

І членство в Політфронті,

І справжня дружба з Кулішем,

І щира з Хвильовим

Полегшили енкаведистам справу:

Я ворогом народу став новим.

Служаки вправні так мене просили,

Щоб я сказав, що в замаху брав участь.

За Постишева били – й підкосили.

І вирок: “Розстріляти”,- щоб не мучивсь.

Та доля усміхнулась гумористу.

Від смерті він солдата врятував.

Там, де Сибір, він став економістом.

І на Печорі він себе всім показав.

І табірну газету випускаю,

Що мала назву “Северный горняк”.

У світ думки про добрих я пускаю,

Усе не залишу творчість я ніяк.

І вдруге вже від смерті врятувався

В час Кірова,

В той 35-й, що настав.

Мою погибель табірну

Вже вкотре він відклав.

Тоді я трохи відпочив в палаті,

Запалення легень розпочалось.

І хоч вже десять років у засланні,

Та працювати й там все ж довелось.

Війна пішла косити нашим краєм

І палець ліг на зведений курок.

І тут Довженко Сталіна вмовляє

Звільнити Вишню – просить же народ!

І ось на волі я.

І порожньо, і бридко.

І сміхом вже не вилікуюсь я.

Та в задумі вже був мій твір “Зенітка”,

І Муза знов з’явилася моя.

Тепер я скрізь подорожую,

Перекладаю інших. Не сумую.

За враженнями знову я полюю

І на природі розкошую.

Почав я жити, наче в казці.

І влада визнала, і твори друкувались.

Остапа Вишню в Спілку письменників України обрали.

У шістдесяті вирок мій скасований,

Бо Вишня – не злочинець – терорист.

Уже, нарешті, реабілітований.

Письменник славний, справжній гуморист.

Ця новина мене не здивувала,

І усмішка торкнулася лиця.

Завжди моя душа лише бажала

Народу буть слугою до кінця.

У вересні сумнім не стало Вишні.

Усі його мовчазно проводжали.

Та усмішки його і сміх іскристий

На всю країну сильно зазвучали.

І нині для сучасних українців

Губенка мудрість – ліки і розрада.

Це і урок для тих, хто є у Спілці,

І для всіх нас є батьківська порада.

Додаток 2

Ведуча. Сьогодні ми зібралися в літературній кав’ярні “У колі друзів”, щоб поговорити із письменником – гумористом Остапом Вишнею, поділитися цікавими історіями про нього. До нас у гості завітали відомі українські письменники, а саме: сам Остап Вишня,його друзі Микола Хвильовий, Максим Рильський, артист Юрій Шумський. То хто ж він, Остап Вишня?

Ю. Шумський. Його знали всі. Йому кланялися на вулиці незнайомі люди, на зустріч з ним приходили з навколишніх сіл за десятки кілометрів. Коли десь виникала неприємна ситуація, яку не можливо було вирішити, то просили:”Пришліть нам Вишню!”. Коли хотіли вплинути на того, хто чинив що – небудь недопустиме, казали:”Ми поскаржимося Вишні”. І це впливало більше за всі погрози.

М. Хвильовий. “Усмішки” Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні, за те, що вони жорстокі, за те, що вони смішні і водночас глибоко трагічні.

Ведуча. Напевно, цікаво мати такого друга, тому і М. Рильському є що сказати.

М. Рильський. Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того голосу боялися всі плазуни і негідники.

Ведуча. Слово гумориста користувалося незвичайною популярністю. Виходять одна за одною збірки усмішок письменника:”Діли небесні”, “Кому веселе, а кому й сумне”, “Реп’яшки”, “Вишневі усмішки ( сільські)”, “Вишневі усмішки кримські”, “Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився”, “Лицем до села”, “Вишневі усмішки кооперативні”, “Ну й народ”, “Вишневі усмішки закордонні”. Протягом десяти років з’явилося близько ста книжок, твори друкуються в перекладах російською та іншими мовами, тираж їх досягав, як на той час, колосальної цифри.

Я хочу звернутися до Остапа Вишні. Чому ви обрали такий псевдонім?

Остап Вишня. Плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні, затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути.

Ведуча. Стверджують, що над вашим письмовим столом висів аркуш паперу, на якому були написані настанови.

Остап Вишня. Так. Я написав собі таке:

Про що я, нещасний, мушу думати й писати.

Про хуліганство, грубість і невихованість.

Про виховання лоботрясів і шолопав.

Про легковажне ставлення до кохання, до шлюбу, сім’ї.

Про широкі натури за державний кошт.

Про винищувачів природи.

Ведуча. Якщо говорити про тематику вашої творчості, то це – суспільно – політичне життя, зокрема українізація, проблеми села, культурне життя, викриття негативних рис людини, негативних рис української ментальності. А що ж дає вам право висміювати негативні риси людини?

Остап Вишня. Треба любити людину більше, як самого себе.

Ведуча. Хто для вас є прикладом у житті?

Остап Вишня. Завжди був мій улюблений поет Тарас Шевченко. Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народЄ цілу націю. Це велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ! Який же він могутній, наш народ! Умирав уже, царі його подавлювали, а він узяв та й дав Шевченка! І ожив народ, і розцвів народ! Бо він – народ!

Ведуча. Дякую всім за участь.