Технічні умови та методи випробування комплексів інформаційних систем

Сьогодні успішне функціювання високотехнологічного підприємства вже неможливо уявити без сучасних систем автоматизації на всіх рівнях виробничих і супутніх процесів. Відбувається все більше проникнення автоматизації в бізнес-процеси компаній в цілому, що ще більше збільшує їх цінність для бізнесу.

При розгортанні на підприємстві корпоративних інформаційних систем постачальники рішень проводять ряд необхідних регламентованих організаційно-технічних заходів, спрямованих на досягнення прийнятного рівня надійності, описаного в зрозумілих для бізнесу показниках. Та й сам бізнес в разі будь-якого збою здатний досить швидко усвідомити некоректність управлінської інформації та вжити відповідних заходів. У той же час при обговоренні вимог компонентів інформаційних систем нерідко доводиться чути: «щоб працювало» або «запитайте у наших інженерів», що говорить про очевидну недооцінку бізнесом значущості інформаційних систем. У результаті існують дві крайності: або всіх заходів щодо забезпечення надійності інформаційних в кращому випадку закінчуються регулярним резервним копіюванням, або, що зустрічається вкрай рідко і навіть в цих рідкісних випадках не завжди буває виправдано, витрачаються величезні бюджетні кошти на побудову відмов кластеру.

Надійність — це спроможність системи зберігати в часі в установлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність системи виконувати потрібні функції в заданих режимах та умовах експлуатації.

Відмовостійкість – властивість архітектури автоматизованої системи, що забезпечує виконання заданих функцій у випадках, коли в апаратних або програмних засобах системи виникають відмови.

За способом реалізації відмовостійкість підрозділяється на активну і пасивну.

Активна відмовостійкість базується на окремо виділених процесах виявлення відмови, локалізації відмови і реконфігурація (переналаштування) системи. Відмови виявляються засобами контролю, локалізуються за допомогою засобів діагностики і усуваються автоматичною реконфігурацією переналаштуванням системи.

Реконфігурація інформаційної системи – перебудова структури системи таким чином, щоб її компоненти, що відмовили були усунені від участі в роботі  інформаційних систем, що забезпечують процеси життєдіяльності підприємства.

Пасивна відмовостійкість полягає в здатності системи не втратити свої функціональні властивості при відмові окремих елементів. У таких випадках відмова маскується системою.

Пасивна відмовостійкість пов'язана зі збільшенням кількості апаратури в кілька разів; вона застосовується зазвичай тоді, коли недопустимі або надзвичайно дорогі навіть короткочасні перерви в роботі інформаційної системи, а також для забезпечення відмовостійкості найважливіших блоків або пристроїв системи.

Апаратні засоби також складаються з різних комплектуючих елементів. Характер апаратних частин теж різний – від звичайного персонального комп'ютера до високопродуктивних кластерних систем. На надійність впливають різноманітні чинники. Ця особливість вимагає проведення випробувань, що дозволяють виявити їх вплив в різних режимах використання системи.

Давайте повторимо з Вами основні стадії та етапи створення ІС:

1. Формування вимог до ІС

2. Розробка концепції ІС

3. Технічне завдання

4. Ескізний проєкт

5. Технічний проєкт

6. Робоча документація

7. Введення в дію

8. Супровід ІС

На стадії введення в дію серед інших виділяють такі етапи:

1. пуско–налагоджувальні роботи;

2. проведення попередніх випробувань та дослідної експлуатації;

3. проведення приймальних випробувань.

Для ІС, які є різновидом автоматизованих систем, встановлюють такі основні види випробувань: попередні, дослідна експлуатація та приймальні. При необхідності допускається додаткове проведення інших видів випробувань системи та її частин.

Залежно від взаємозв'язків частин ІС та об'єкта автоматизації випробування можуть бути автономні або комплексні.

Автономні випробування охоплюють частини системи. Їх проводять у міру готовності частин системи до здачі в дослідну експлуатацію. Комплексні випробування проводять для груп взаємопов'язаних частин або для системи в цілому.

Для планування проведення всіх видів випробувань розробляється документ «Програма та методика випробувань». Розробник документа встановлюється в договорі або ТЗ. Як додаток до документа можуть включатися тести або контрольні приклади.

Попередні випробування проводять для визначення працездатності системи та вирішення питання про можливість її приймання в дослідну експлуатацію. Попередні випробування слід виконувати після проведення розробником налаштування і тестування програмних і технічних засобів системи, які поставляються, подання відповідних документів про їх готовність до випробувань, а також після ознайомлення персоналу ІС з експлуатаційною документацією.

Дослідну експлуатацію ІС проводять для визначення: 1) фактичних значень кількісних та якісних характеристик системи і готовності персоналу до роботи в умовах її функціонування, 2) ефективності системи і коригування, при необхідності, документації.

Приймальні випробування проводять для визначення відповідності системи технічним завданням, оцінки якості дослідної експлуатації і вирішення питання про можливість приймання системи в експлуатацію.