Тарас Шевченко. «Як умру, то поховайте ...» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього. ТЛ: ідея

1.      Сьогодні  на уроці  ми  познайомимось із  «Заповітом»  Т. Г. Шевченка;  прослідкуємо, як  у  творі розкривається  полум'яна  любов автора  до  України; попрацюємо  над  складанням партитури  вірша  і розгадаємо  секрет  популярності «Заповіту».

      Сподіваюсь,  що  цей урок  допоможе  вам зайняти  активну  життєву позицію  та  глибше пізнати  великого  Кобзаря.

2. Запишіть дату й тему уроку:

   Тарас Шевченко. «Як умру, то поховайте ...» ("Заповіт") - твір, що єднає минуле,теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього. ТЛ: ідея.

3. Бесіда

   - Що  ви  знаєте про  «Заповіт»  Шевченка?

   -  Які  асоціації викликає  у  вас слово  «заповіт»?

   -  Коли  людина пише  заповіт?

4. Повідомлення  про  історію  створення «Заповіту»

        Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.

        У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:

      Як умру, то поховайте

      Мене…

       Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.

       Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі в 1843–1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань по Україні. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:

   …вставайте, кайдани порвіте.

      Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859). В автографі вона не має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.

5. Пояснення, як потрібно виразно читати "Заповіт" .

   “Заповіт” починають читати “спочатку тихо, повільно і лагідно, зі смутком, інтимно-довірливо. В міру наближення до кінця першої спареної строфи голос читаючого дужчає, темп швидшає. Необхідно робити паузу після слів “було видно”. Наступна здвоєна строфа читається неголосно (тихше, ніж кінець попередньої строфи), але схвильовано, а тому пришвидшено, останній рядок – різко. Останній строфі треба приділити найбільше уваги. Перші чотири рядки прочитати не швидко, але пристрасно, заклично. Зважаючи на алітерацію р, вимовляти цей звук слід з деяким притиском. Заключні чотири рядки читаються ще повільніше, тихше, але урочисто, піднесено, приблизно так, як читався початок твору”.

6.  Прослухайте виразне читання "Заповіту" за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=10mHLpzEpYA (слухати вірш із закритими очима).

7. Бесіда за  змістом  твору

   -  Що  ви відчули,  слухаючи  поезію? Спробуйте  висловити  свої почуття  кількома  словами.

   -  Які  картини побачили?

   -  Скільки  логічних частин  можна  виділити в  поезії?

8. Пояснення вчителя.

        Спочатку неначе батько зібрав свою родину й оголошує своє останнє прохання. Спокійно, повагом.

        Потім перед нами постає вся Україна – з широкополими ланами, ревучим Дніпром, зеленими кручами… І вже перед нами не батько родини, а неначе козацький ватажок, адже поховати заповідає «на могилі», значить знайти останній притулок на козацькому кургані й розділити участь оборонців рідного краю. Звучить заклик до боротьби, до повстання, до знищення кріпацтва. Символічними є пейзажні деталі: ревучий Дніпро, широкий степ, широкополі лани – свідки «козацької слави". Усе це свідчить про невіддільність постаті поета від України. 

        У заклику до повалення існуючого ладу – вибух пристрасті поета. Це програма його життя, яку він не встиг виконати. Тому хоче, щоб вона здійснилася після його смерті.

   У кінці твору ми бачимо самого Шевченка з його вірою в те, що народ збудує нове суспільство – «велику сім’ю, вольну, нову». Ми чуємо скромне бажання поета згадати його «незлим, тихим словом».

   ЗАПИСАТИ У ЗОШИТ:

   1 частина: заклик поета поховати його на Україні, любов до рідної країни, її широка картина.

   2 частина: заклик до боротьби, до повалення існуючого ладу, ненависть до кріпосників.

   3 частина: мрії про нове суспільство після знищення кріпацтва.

9. Визначення теми та основної думки твору. Жанр, композиція,сюжет.

    Як ви визначаємо тему твору?

   Ми звикли визначати тему, ставлячи запитання: про що твір? Але ми маємо справу з твором ліричним, у якому на першому місці – почуття автора, а не події. Почуття, викликані якимись подіями. Отже, нам треба визначити, які почуття зображені у творі і якими подіями вони викликані.

   Почуття            3           явища

   Любов               3           Україна

   Ненависть          3         кріпацтво, існуючий лад

        Отже, поет зображує любов до України і ненависть до панів-кріпосників.

         Значить, тема вірша: зображення почуттів поета, викликаних суспільним становищем України (кріпацтвом).

         Головна думка: заклик до українського народу знищити існуючий лад й побудувати нове, вільне суспільство на Україні. Що є життєвим кредо поета.

   (Записуємо тему та головну думку в зошити).

        Як Т. Г. Шевченко зумів донести до читача свої почуття? Чому ми змогли так зрозуміти все, що відчував поет?

    Жанр: громадянська лірика, вірш-заповіт.

    Тлумачення слова «заповіт»: а) офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті // Передсмертна воля; б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам // Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів; в) суворе правило поведінки, неухильний обов’язок (заповідь).

     Композиція.

     За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.

   1. Експозиція:

   Як умру, то поховайте…

   На Вкраїні милій…

   2. Зав’язка:

   Як понесе з України

   Кров ворожу.

   3. Кульмінація:

   …Вставайте,

   Кайдани порвіте.

   4. Розв’язка:

   І мене…

   Не забудьте пом’янути

   Незлим тихим словом.

    Сюжет. Це розвиток-переживання ліричного героя про долю народу. У розгортанні сюжету можна виділити три частини, пов’язані між собою за допомогою інтонацій.

     Перші слова «Заповіту» вражають своєю граничною простотою, навіть буденністю. Тут нема і сліду «декларативності». Поет від імені ліричного «Я» висловлює свою останню волю.

     Неначе батько зібрав синів перед смертю і лагідно, спокійно, без жалю і зітхань, як колись загадував їм чергову роботу, нині просить з ледь помітною журбою поховати його, як годиться.

     Але в цій простоті — глибина думки і образу. Кількома звичайними словами намальована ціла картина.

     Разом із собою поет силою поетичного слова підняв своїх читачів на таку височінь, звідки вони оглядають Україну від краю до краю, відчувають себе господарями цієї краси, цієї величі і усвідомлюють співгромадянську відповідальність за долю рідної Вітчизни.

     Символічними є пейзажні деталі: ревучий Дніпро, широкий степ, широкополі лани,— бо вони — свідки «козацької слави». Бути похованим «на могилі» — означає знайти останній притулок на козацькому кургані і розділити участь оборонців рідного краю. Тому початок поезії свідчить про невіддільність постаті поета від України.

     У двох наступних парах строф поет уже думає не про себе, не про свою смерт, а думає і турбується за долю рідного народу, його майбутнє. Відчувається хвилювання автора: рядки тут більш енергійні, поривчасті, з недомовленостями. Якщо станеться так, що Дніпро «понесе з України у синєє море кров ворожу…», тобто коли будуть знищені усі кати його народу, а трудящі стануть вільними і щасливими, він готовий полинути з вдячності до бога і молитися йому, а значить, і вірити в нього.

     Пов’язавши перші дві строфи з третьою словом «поховайте», Шевченко звертається до рідного народу з наказом-порадою революційного повалення існуючого ладу:

   …вставайте,

   Кайдани порвіте

   І вражою злою кров’ю

   Волю окропіте.

     Рядки ці — вибух пристрасті поета, його найзаповітніше бажання, здійсненню котрого він віддав усі сили і помисли. Це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Вмираючи (як він думав) і не встигнувши побачити свій народ вільним, він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія. Поет-трибун прямо говорить народові, що порвати кайдани неволі (символ соціального і національного гніту) можна тільки шляхом збройної боротьби, в котрій проллється кров. Але це буде справедлива війна: епітети «вража зла кров» вказують прямо, що йдеться про тиранів-царів, панів-кріпосників та інших гнобителів трудящих. Інакше пани ніколи не віддадуть своєї влади.

     Закінчується «Заповіт» дуже оригінально. В останній строфі особисті й громадянські мотиви зливаються в один. Після емоційного спалаху-заклику відчувається спад напруження і перехід до інтимного світу поета, його мрій. Непохитно вірячи, що народ збудує нове суспільство — «велику сім’ю, вольну, нову».

     У от у цьому прекрасному суспільстві, за яке боровся і страждав поет, нехай не забудуть його. Хай інколи мати-Вітчизна згадує «незлим тихим словом» свого вірного сина. Це друге його особисте прохання. І дуже скромне. В одному з варіантів було «тихим добрим словом», але поет замінив «добрим» на «незлим».

10. Обговорення змісту поезії за питаннями.

    • Що є заповітом? Для чого його складають?

    • Чим шевченківський «Заповіт» відрізняється від звичайного?

    • З яким проханням звертається Т. Шевченко до народу на початку поезії?

    • Чому Шевченко бажає бути похованим на Україні? Про що це свідчить?

    • Якою поет змальовує Україну? («Степи широкі», «лани широкополі», Дніпро, кручі) Про що мріє Т. Шевченко?

    • Хто були ворогами українського народу?

    • Яких страждань зазнав простий люд?

    • До чого закликає поет у творі? Відповідь свою підтвердіть цитатами.

    • Яким шляхом, на думку Т. Шевченка, можна здобути волю? Чому?

    • Про яку «сім’ю» мріє автор? Якою вона буде за його переконанням? Доберіть епітети до цього слова з твору.

    • Яке останнє прохання поета?

    • Як трудящі виконали заповіт Кобзаря?

11. Помер Т. Г. Шевченко в Петербурзі, де й був похований на Смоленському кладовищі. Але в тому ж 1861 році був перепохований на Україні поблизу міста Канева. І видно йому тепер і Дніпро, і кручі, і широкополі лани.

          А «Заповіт» Шевченка став твором, який облетів увесь світ. Є прислів’я «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ». Чому? Бо перекладений більше ніж 50 мовами народів світу й дістав міжнародне визнання. Коли у 1929 році хорова капела «Думка» виступала в Парижі, їй довелося на прохання французів виконати «Заповіт» кілька разів. Український письменник Іван Якович Франко здійснив переклад "Заповіта" Т.Шевченка на німецьку мову. 

            Спочатку «Заповіт» був перекладений російською мовою ще в 1862 році, далі польською, сербохорватською, болгарською, чеською, словацькою, білоруською, німецькою, французькою, англійською. Серед перекладачів «Заповіту» є немало всесвітньо відомих імен.

         На слова «Заповіту» написано кантати (С. Людкевич, Б. Лятошинський), хори (М. Лисенко, в. Заремба, К. Стеценко, Л. Ревуцький,  О. Александров), симфонічну поему (Г. Глієр). Мелодія «Заповіту», яку знаєте ви, написана Гордієм Павловичем Гладким, полтавським учителем

           Отже, «Заповіт» Тараса Шевченка – програмний твір поета, неповторний поетичний заповіт у світовій поезії, з яким він звернувся до народу. До 1845 року історія української поезії не знала такого прямого заклику до боротьби проти царизму.

Ознайомитись у підручнику із таким поняттям із теорії літератури як "ідея художнього твору" на ст.59, 60 (2020 рік видання), ст.70, 71 (2015 рік видання), виписати у зошит та вивчити.

Щоб успішно виконати тестові завдання, обов'язково опрацюйте (перечитайте) матеріал у теоретичному блоці №1 та в підручнику на ст.59, 60 (2020 рік видання), ст.70, 71 (2015 рік видання).