Т. Шевченко."Вічна " тема матері і сина. Романтичний тип утілення теми жіночої долі ("Катерина").

Поема Т. Шевченка "Катерина" - це історія зневаженого кохання, яка оповідана так емоційно, що доля сина і матері-покритки викликає безмір співчуття. Нині слово "покритка" вважається застарілим. Покритка - це дівчина, яка народила позашлюбну дитину. Тогочасна сільська громада засуджувала такий вчинок, вимагала обряду покривання: чорну хустку або навіть ганчірку накидати на голову матері позашлюбної дитини, і це засвідчувало зневагу до неї як до жебрачки.

Трагедія покритки - тема Шевченкової "Катерини". Її історія - це історія щирої, довірливої й безпосередньої в почуттях красуні, яка вперше покохала - "полюбила москалика, як знало серденько". У "Катерині" переважає романтична піднесеність. Крім основної, людинознавчої, помічаємо виразну супровідну національну тему. У вступі до поеми прочитується два смислові пласти: 1) морально-побутовий - осторога дівчатам, аби не зналися з підлими й жорстокими російськими офіцерами; 2) політичний - застереження наївній, довірливій українській душі, аби цуралась імперської Московщини, мов чуми, бо інакше загине, як загинула Катерина. Отак на двох рівнях, злободенному і глибинному, прочитується вся поема. Шевченко бере типову історію зведеної дівчини насамперед як форму для втілення своєї ідеї. Суть нещастя Катерини не так у народженні нешлюбної дитини, як у тому, що довірилася, дала себе зганьбити ворогові. І отже, осквернила, згубила свою душу. Лише в цьому контексті стає зрозумілим учинок батьків. Позбувшись єдиної доньки, вони згорають від розпачу й болю., але все - таки виганяють її. Чому? Батьки мають ті самі переконання, що і герой Миколи Гоголя Тарас Бульба. Виряджаючи дочку, мати (саме мати, до нестями люблячи її, свою "ягодку", "пташечку"", "цвіт рожевий") промовляє у відчаї страшні слова: " Якби знала, до схід сонця була б утопила... Здалась тоді б ти гадині, Тепер - москалеві...". Батьки відгортають дитя своє, що підкорилось москалеві, за законами предків, рятуючи в такий спосіб від осквернення. Не вберегли старі дочки:

Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки,

Полюбила москалика,

Як знало серденько.

За Шевченком, вірність Христові й вірність Україні - рівнозначні.

Зауважмо, батьки Катерини вмирають, цією символічною смертю автор підкреслює: вони таки знайшли в собі сили виконати заповідь Бога і нації.

Катерина зберегла совість, честь, шляхетність. Найтяжчий її переступ у тому, що наклала на себе руки, цим самим порушила волю Всевишнього і - що найстрашніше - поникла перед лицем зла та мимоволі примножила його, прирікаючи на наглу смерть сина. Автор не картає свою героїню за малодушність, навпаки, жаліє її, сироту. У кожного з нас є своя межа терпіння. Катерина просто переступила свою межу. Катерина, розчавлена злом, зрікається майбутнього. Тож людина, якщо вона хоче бути Людиною, має відповідати на зло добром, а неминучі гріхи свої перетворювати на чесноти.

Дайте відповіді на запитання.

1. Яка тема поеми "Катерина"?

2. Що засуджує Т. Шевченко в поемі "Катерина"?

3. Кому присвячений твір?

4. Чому Т. Шевченко надзвичайно стисло говорить про історію стосунків Катерини й офіцера?

5. Яку функцію у творі виконують ліричні відступи?

6. Сцена зустрічі батька та сина-жебрака символічна. Що вона символізує?