Свобода мас-медіа-критерії демократичності суспільства.

Свобода мас-медіа-критерій демократичності суспільства.

Мета: Пояснити поняття свободи мас-медіа- критерій демократичності суспільства, цензура, замовні матеріали (« джинса») та їх ознаки.

 Тип уроку : комбінований

Хід заняття

1. Організаційні моменти.

2. Актуалізація опорних знань. Перевірка домашнього завдання.

3. Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1. Свобода преси чи свобода засобів масової інформації  

2.  Цензура 

3.   Джинса

  1. Свобода преси чи свобода засобів масової інформації  — свобода спілкування і висловлення через медіа, у тому числі різні електронні засоби масової інформації і публікування матеріалів. 

  Мас-медіа в демократичному суспільстві  Без доступу громадян до інформації та безперешкодного обміну нею неможливе успішне функціонування механізмів сучасного демократичного суспільства. Чим повнішу інформацію мають учасники політичного процесу, чим прозорішою є політика, тим легше надати їй змісту, що відповідає інтересам людини й суспільства.

Конституції України Стаття 34. Кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір .Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя

 Медіа можуть збирати і поширювати інформацію про приватне життя публічних осіб за їхньої згоди (публічні особи ― це особи, які обіймають посади публічної служби та / або користуються публічними ресурсами, а також особи, які відіграють певну роль у громадському житті ― в політиці,  економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій галузі).

 Медіа можуть втручатися у приватне життя публічних осіб без їхньої згоди лише тоді, коли є значний суспільний інтерес, який виправдовує оприлюднення інформації. Звичайна цікавість або пошук сенсацій ніколи не  можуть виправдати порушення права на приватне життя.

 Медіа та демократія Свобода висловлювань, зокрема – право на пошук, передачу та отримання інформації, та свобода медіа, яка з цього витікає, нерозривно пов’язані з істинною демократією та демократичними процесами. В демократичному суспільстві люди повинні мати змогу робити свій внесок та брати участь у процесах винесення рішень з актуальних для них питань. Це стосується як локальних, національних, міжнародних моделей врядування, так і інших окремих спільнот. У цьому контексті демократичне врядування слід розуміти в широкому значенні разом з процесами приватного та ділового життя, пов’язаними з питаннями публічної політики або колективних інтересів. Весь контент, який надається медіа, потенційно впливає на суспільство незалежно від закладеної в ньому вартості. Влада медіа може використовуватися неналежним чином не на користь плюралізму та демократії – особливо в контексті значної концентрації медіа.

2.   Цензура — контроль за змістом і розповсюдженням інформації з метою обмеження або недопущення її поширення. У широкому розумінні, цензура зазвичай притаманна владі, у більш вузькому — власнику підприємства чи організації. Цензурі можуть піддаватись як окремі носії інформації — друкована продукція, веб-ресурси, музичні і сценічні твори, твори образотворчого мистецтва, кіно- фотоматеріали, радіо і телебачення, певні слова чи ідеї, публічний вияв думок читворчість окремого індивіда так і саме потенційне середовище поширення інформації: мережа Internet та її сервіси, друкарні, приватне листування,доноси ташпигунство у колективах. 

  Цензура - контроль влади за змістом і поширенням інформації, у деяких випадках ― також приватного листування, з метою обмеження або недопущення поширення ідей і відомостей, визнаних владою шкідливими, небажаними для неї або суспільства в цілому

Як виправдання цензури часто називається запобігання дестабілізації соціуму  чи ситуації, розповсюдженням «хибних» думок, ідей, звичаїв, поглядів, знань які визнані цензором шкідливими чи небажаними в цілому. У якості цензова можуть виступати представники органів державної влади, посадові особи, спецслужби, власників засобів масової інформації, які прямо чи опосередковано впливаючи на ЗМІ  та журналістівзабезпечують потрібні політичні інтереси .

Результат цензури — небажана інформація блокується, знищується, обмежується, дозується, переслідується, забороняється, перекручується. Інколи на ниві масивних проявів цензури проводиться пропаганда спотвореної інформації, нової ідеології або навіть цінностей. Як наслідок, спотворена потрібна інформація, за відсутності інших джерел інформації, сприймається як правдива.

З точки зору міжнародного права та інституцій цензура є негативним явищем, що пригнічує розповсюдження достовірної інформації, перешкоджає вільному мисленню та розвитку суспільства загалом, також,законодавством України  цензура заборонена.

У інформаційному просторі також існує поняття"самоцензура" , де автор чи редакція з тих чи інших причин вважає недоречним «назвати речі своїми іменами», подібне явище у політичних висловлюваннях ототожнюється з однією із форм політичної коректності у висловлювання

Стаття 15 Конституції України проголошує заборону цензури. У статті 45-1 Закону України «Про інформацію»: це вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

  Цензура в ЗМІ — це будь-яка вимога з боку органів державної влади або інших структур, спрямована, зокрема, до журналіста, власника, редактора або іншого працівника засобу масової інформації, узгоджувати певну інформацію перед її оприлюдненням, заборона її поширювати чи перешкоджання її тиражуванню і розповсюдженню в будь-який інший спосіб з метою забезпечення політичних, економічних чи інших інтересів цієї структури. 

Типи цензури.      Державна цензура буває відкритою та прихованою.

У першому випадку видаються спеціальні закони , які забороняють публікацію або оприлюднення певних ідей.

В другому випадку йдеться про залякування, коли людям забороняють висловлювати або підтримувати певні ідеї під страхом втрати роботи, суспільної позиції, загрозою їх життю або життю близьких.

 Пряма цензура у свою чергу поділяється на попередній і наступний контроль. Попередній контроль полягає у тому, що відповідний урядовець (цензор) переглядає друковані видання до їх виходу у світ та дозволяє або не дозволяє публікацію. Наступний контроль — це застосування санкцій, судові переслідування та інші дії щодо автора, видавця, оприлюднення певної інформації.

Існують також форми цензури

1) "Цензура шляхом залякування" – здійснення будь-яких дій: від погроз стосовно конкретних осіб, від уряду, які контролюють всю діяльність ЗМІ.

Якщо громадяни відчувають, що їх активність в Інтернеті буде аналізуватися державними органами в даній країні, або конкретними уповноваженими особами, їх схильність до участі в вираженні своєї позиції буде набагато меншою, а ніж у ситуаціях, за яких уряд займає нейтральну позицію - класичний «стримуючий ефект».

2) "Цензура на основі консенсусу" – суб’єкт, що поширює інформацію розуміє, що це може потягнути за собою негативні наслідки, а тому така інформація змінюється самим її розповсюджувачем. Дана обставина залежить від кожної конкретної ситуації і прийнятого консенсусу між особами-учасниками такої ситуації.

Цензура в багатьох країнах світу заборонена, в тому числі і в Україні. Однак, якщо розглядати цензуру в її широкому розумінні, відбувається її застосування в частині контролю над інформацією, яка може суперечити моральним засадам суспільства і под.

 3.   Джинса́ —  сленгове слово, яке використовується переважно в медійній спільноті. Синонім терміна «прихована реклама». Означає зумисну приховану рекламу  чи антирекламу, подану у вигляді новин , авторських текстів, аналітики й телевізійних програм тощо.

  Джинса поділяється на комерційну та політичну. У першому випадку рекламують товари чи послуги певної компанії, в другому — політичних діячів.

Зазвичай джинса розміщується з відома керівництва редакції, яке або дає завдання журналістам створити джинсовий матеріал на задану тему, або розміщує уже готовий джинсовий матеріал, отриманий від замовника, серед реальних інформаційних матеріалів. У рідкісних випадках, можливе несанкціоноване розміщення джинси самим журналістом.

Джинса вважається грубим порушенням професійних журналістських стандартів та Етичного кодексу українського журналіста.

Одна з версій походження терміну, за версією журналістів інтернет-видання

" Телекритика" , — це джинси, в кишеню яких кладеться гонорар за підготовку та/або розміщення замовних матеріалів.

В Україні моніторингом джинси та неналежного маркування займається інститут масової інформації .

 Політична джинса — замовниками її є політичні партії, окремі політики або люди, які мають політичні інтереси; за допомогою таких матеріалів ці гравці намагаються підвищити свій рейтинг або понизити рейтинг конкурентів

  Ознаки політичної джинси

Серія матеріалів присвячена одному політику або політичній силі, більшість матеріалів не є суспільно важливими, можуть бути як позитивного, так і негативного характеру.

• Один і той самий матеріал трапляється одночасно в кількох ЗМІ, притому в деяких він може знаходитись під рубриками, які ідентифікують рекламу.

• Матеріали, що легалізують дії певних політиків (незбалансовані, лише позитив), які можуть бути непопулярні в суспільстві.

• Просування певної популярної в суспільстві ідеї певним політиком.

• Експертні матеріали, що просувають певну політичну силу, політика або ж політичну ідею (теж незбалансовані і лише позитивні).

• Нетипові ознаки політичної джинси:

• Матеріал висвітлює наміри політика, що наразі не підтверджені дією.

• Просування політичної ідеї.

Комерційна джинса — замовниками цього типу джинси є комерційні компанії, спрямована вона на просування певного товару, послуги чи самої компанії, з метою збільшення доходів компанії. До цього типу джинси також можна віднести матеріали групи компаній, які спрямовані на ухвалення або ж не ухвалення певних державних рішень.

Ознаки комерційної джинси

Матеріали направлені на просування певної торгової марки або товару чи послуги певної торгової марки.

• У матеріалі безпідставно акцентується увага лише на позитивних або негативних характеристиках суб'єкта.

• У матеріалах містяться елементи, які сприяють реалізації товарів, робіт або послуг одного суб'єкта (номери телефонів, посилання на сайти).

Домашнє завдання. 

Опрацювати поданий матеріал ст. 134-139.

Основні визначення записати в зошит

 Дати відповіді на запитання.

1.Що таке свобода преси?

2. Що таке цензура та цензура ЗМІ?

3. Які типи цензури ?

4. Що таке « джинса» ?

5. Які типи «джинса» ?