Християнська віра була настільки поширеною в Європі, що іноді історики називають Середньовіччя «епохою віри». Більшість людей були неписьменними, а церква — єдина установа, яка мала освічених людей і знання. Саме тому за порадою люди найчастіше зверталися до священників. Ті ж своїм авторитетом сприяли утвердженню релігійного світогляду.

Священники переконували, що спасіння душі прийде до тих, хто слідує вченню церкви. Люди вірили: рай і пекло є реальними місцями. І те, потрапиш ти в рай чи пекло, залежало від того, як ти прожив своє життя на Землі. Для більшості звичайних людей життя було страшенно важким, і небесний рай здавався теплою та затишною нагородою за всі їхні страждання на землі.

Бог як архітектор світу (бл. 1220-1230 рр., фронтиспис Біблії Моралізей)

Майже кожна міська чи сільська громада мала церковну будівлю, у великих містах це був кафедральний собор. Церква була центром громадської активності. На відміну від сьогоднішніх днів, у ній було дуже шумно. Оскільки більшість людей жила в крихітних житлах, повних диму і тварин, то не дуже хотіла проводити вдома багато часу.

Роль церкви в житті середньовічної громади

Церква супроводжувала людину від народження до смерті. Релігія була настільки невід’ємною частиною повсякденного життя, що люди навіть промовляли певну кількість молитов, щоб визначити, скільки часу варити яйце.

Для друга перед подорожжю (молитва VIII ст.)

Боже, що завжди даруєш милість Свою тим, хто любить Тебе, і ніде не віддаляєшся від тих, хто служить Тобі; Спрямуй дорогу Твого раба у Твоїй волі, щоб, маючи Тебе за свого Покровителя і Провідника, він міг іти без спотикання стежками праведності через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

У час лиха (молитва XI ст.)

Боже, що вказуєш число зірок і називаєш їх усі іменами: зціли, молимось, упокорених серцем, і збери відкинутих, і збагати нас повнотою премудрості Твоєї; через Христа, Господа нашого. Амінь.

Щоденна молитва святого Франциска (XIII ст.)

Боже мій і все моє, хто ти, Господи найсолодший, Боже мій? А хто я, бідний черв’як, Твій раб? Найсвятіший Господи, я б любив Тебе! Наймиліший Господи, я б любив Тебе! Господи, Боже мій, віддаю Тобі все моє серце і тіло, і палко бажаю, якби я міг знати як, зробити більше для Твоєї любові. Амінь.

Світ фантазії та символів

У Середньовіччі головним джерелом знань були релігійні тексти та їх перекази священниками. Їх зміст звичайним людям часто був незрозумілим. Тому у своїй уяві про світ вони дофантазовували те, що не могли пояснити розумом. У світогляді середньовічних людей поруч з реальним світом існували ще й уявні картини паралельних світів:

фантастичні світи, які відрізнялися від сучасного. Вони були магічними, містичними або населеними різними неіснуючими створіннями;
магія була невід’ємною частиною життя. Люди та інші істоти наділялися магічними здібностями, а магічні об’єкти та заклинання могли впливати на події у світі;
магічні істоти, такі як ангели, демони, ельфи, тролі, дракони, гобліни, кентаври, існували поряд з людьми у реальному світі;
надприродною силою могли наділятися герої для здійснення важливих подорожей через звичайні та магічні світи, де вони зустрічали різні виклики і потрапляли у пригоди;
символізм був частиною життя, тому люди в усьому шукали натяк на те, що може означати певна подія чи явище.

Уявлення про час і простір

До відліку часу в Середні віки ставилися по-різному. Більшість людей не мали великої потреби точно знати, котра зараз година, і розділяли свій день відповідно до проходження сонця. Відлік часу був більш необхідним для чернечих спільнот, які дотримувалися Літургії годин — щоденного циклу спільної молитви, яка щодня вимагала збиратися разом у встановлені години. Зазвичай це було кожні три години, починаючи від опівночі.

Ченці-дзвонарі (книжкова мініатюра 1158 р., Глосарій Соломоніс, Німеччина)

Ченці стежили за часом різними засобами: звичкою за роки практики, водяними та сонячними годинниками, спостереженням за сонцем та зірками. Усі ці методи були не зовсім надійними, тому вівся пошук механізму відліку часу. В останні десятиліття ХІІІ ст. експерименти з системами передач і вагами привели до винаходу пускового механізму і першого справді механічного годинника. До середини XIV ст. більшість міст мали принаймні один годинник, зазвичай на ратуші. Новація дозволяла регулювати робочий час і впровадити ремісникам погодинну оплату праці. Так час став товаром.

У Середні віки застосовувалося кілька різних способів обліку часу, а обрана система залежала від регіону, культури і періоду історії. Основними системами літочислення були: від створення світу (зазвичай вважалося, що це відбулося близько 4000 років до н. е.), правління імператора Діоклетіана (від 284 р.), народження Ісуса Христа, переселення пророка Мухаммада із Мекки в Медину (622 р.). За Середньовіччя люди вірили, що традиційне життя у традиційному часі буде змінено: Христос ось-ось повернеться, щоб виконати Божий суд, воскресити мертвих і встановити вічний порядок. Багато вчених, аскетів і проповідників робили спроби передбачити або обчислити дату пришестя. Проте більшість таких спроб завершилася невдало, але сприяла розвитку астрономічної науки та техніки.

У Середні віки уявлення про простір були відмінні від сучасних наукових уявлень. Переважала геоцентрична модель, в якій Земля вважалася центром Всесвіту, і над нею рухалися небесні тіла, такі як Сонце, Місяць і планети.

Обмеженість знань про світ призвела до того, що багато середньовічних карт були надзвичайно простими. Вони зазвичай включали тільки Європу, Близький Схід та частину Північної Африки. Як бачимо, світогляд середньовічної людини був істотно зумовленим релігійним світоглядом і рівнем знань людей про світ.