Священна Римська імперія. Чехія та Угорщина в ХІV– ХV ст. (Підготовка до самостійної роботи)

Як утворилася Священна Римська імперія?

У Східному Франкському королівстві, яке утворилося після розпаду імперії Карла Великого, продовжувала правити династія Каролінгів. До складу новоутвореної держави ввійшли германські землі, приєднані Карлом Великим: Тюрингія, Фризія, Баварія, Саксонія, Швабія, Франконія. Із X ст. тамтешні жителі йменувалися тевтонами, їхня держава розвивалася як роздроблена. Верховне управління належало герцогам, які використали слабкість королівської влади й самовільно розпоряджалися величезними територіями. Чималими земельними площами володіла церква, зокрема єпископи та абати. У дрібніших маєтках господарювали графи. Найважливіші державні справи вирішували на рейхстагах — особливих зборах, куди прибували усі герцоги. У 912 р., коли помер останній із Каролінгів, рейхстаг уперше обрав нового короля.

Імперію тевтони не забули. У 936 р. королем обрали видатного Оттона І (936-973). Запобігаючи зовнішнім загрозам, він приєднав багату Лотарингію з містом Ахен, упокорив полабських слов’ян, розпочавши експансію на Схід, а в 955 р., у битві поблизу річки Лех, розгромив угорців, поклавши край їхній експансії. У внутрішніх справах, по-перше, перетворив служителів власного двору на вищих управлінців держави. Наприклад, значно розширив повноваження канцлера, який зберігав печатку, завідував архівом і зустрічав іноземних послів. По-друге, новий правитель підтримав церкву, зробивши її ієрархів феодалами-сеньйорами. Так появилися «духовні імперські князі» — єпископи, абати і навіть абатиси монастирів. Навзаєм вони забезпечували королівську скарбницю грошима, постачали продукти та, за потреби, приводили війська. Оттон І із дружиною Адельгейдою 2 лютого 962 р. отримали від Папи Римського імператорські регалії. Цим актом відновлювалась Римська імперія. У 1157 р. племінник Оттона імператор Фрідріх І Барбаросса змінив її назву з Римської на Священну, а від 1254 року встановлено назву Священна Римська імперія. На її теренах право інвеститури (призначення на церковні посади) належало не духовним, а державним посадовцям. Конфлікт з папами римськими вдалося залагодити лише 1122 р., коли уклали Вормський конкордат (угоду в місті Вормс). За цим документом духовних керівних осіб висвячував Папа Римський, але феоди вони отримували від імператора.

Конкордат — угода між Папою Римським як керівником держави та церкви й іншою державою.

Розвиток Чеського та Угорського королівств. Гуситські війни в Чехії.

Чехія від XII ст. входила до складу Священної Римської імперії. Із-поміж її місцевої знаті піднісся княжий рід Пржемисловичів, представники якого в XIII ст. домоглися корони від Папи Римського. У той період королівство Богемія (назва історичного осердя Чехії) розпросторилося в Центральній і Східній Європі, а Отокар II (1253-1278 рр.) навіть хотів стати імператором, але німецькі курфюрсти його не підтримали. Чеська знать розсварилася між собою, і в XIV ст. владний престол опинився в руках правителів Священної Римської імперії. З одного боку, пильна увага до Богемії перетворила її столицю (місто Прага) в перлину Середньовіччя з величними соборами та знаним Празьким університетом. Водночас чужинці онімечували країну. Великими земельними угіддями володіла католицька церква, верхівка якої також походила з німців. На початку XV ст. проти таких утисків виступив Ян Гус, ректор Празького університету, вчений, мислитель. Він засуджував майнову нерівність між людьми, критикував торгівлю індульгенціями, несправедливі побори за таїнства та духовні посади, вимагав, щоби богослужіння здійснювалися чеською мовою, а не латиною. На церковному соборі, що відбувся в місті Констанц, його звинуватили в єресі й засудили до спалення. Вирок виконали 6 липня 1415 р.

Після прилюдної страти прихильники проповідника, які йменувалися гуситами, повстали, однак від початку між ними стався розкол. Стримані чашники прагнули оновлення обрядів, як-от причастя не лише хлібом, а й «чашею» — вином. Рішучі таборити (від гори Табор, що на півдні Чехії) хотіли збудувати на землі «Царство Боже», де зникнуть бідні та багаті, а житимуть тільки за приписами Біблії. Попри суперечності, обидві групи повстанців розпочали протицерковні й, певною мірою, національно-визвольні гуситські війни, що тривали впродовж 1419-1434 рр.

Римські папи п’ять разів оголошували хрестові походи проти гуситів, однак ті постійно перемагали. Вони створили дисципліноване й боєздатне військо, удосконалили озброєння, повсюдно використовували гармати, а в перепочинках і в боях огороджувалися возами, які скріплювали ланцюгами, облаштовуючи в такий спосіб оборонні табори. Тривалий час гуситів очолював нездоланний Ян Жижка, але й після його смерті (від чуми) повсталі не знали поразок. Лише коли римські духівники пішли на поступки (дозволили богослужіння чеською мовою, причащатися вином усім вірянам), від непокірних відкололися чашники. Таборити не змогли самостійно протистояти ворожим силам, які переважали, і в 1434 р. у битві поблизу села Липани здалися. Закінчення гуситських воєн, однак, не принесло Чехії незалежності. Уже від XVI ст. вона на 300 років стала провінцією Австрії.

До схожого результату прийшла Угорщина. Упродовж XI — першої половини XIII ст. Угорське королівство простягалося в межах сучасних Хорватії, Трансильванії, Словаччини та Закарпаття. Щоби управляти такими обширами, володарі домовлялися з місцевим баронством. У 1222 р. король Андраш II (1205-1235) видав «Золоту буллу» — документ, що звільняв від податків титулованих осіб і закріплював за ними набуті власності. Однак у 1301 р. померли останні з Арпадів.

Після складних перипетій до влади прийшли їхні неаполітанські родичі — Карл Роберт Анжуйський (1308-1342), а потім — його син Людовик І Великий (1342-1382). Він став панувати також на польському престолі, захопив Далмацію, вигнавши звідти венеційців, намагався зібрати велику державу від Італії до Литви, але зазнав невдачі. Він помер без спадкоємця, тому за угорську корону відчайдушно змагалися найближчі сусіди. Криза виникла тоді, коли на Балканський півострів вторглися османи. Їхній натиск виявився згубним. У 1526 р. в битві поблизу міста Мохач спільне угорсько-хорватсько-чеське військо зазнало нищівного розгрому від турецької армії. Одну із частин Угорщини захопила Османська імперія, іншу — Австрія.

Визначте, яким було становище Чехії в складі Священної Римської імперії. Яке значення мав рух гуситів в історії Чехії?

Переглядаємо відеоурок

Виконати самостійну роботу!